Рами (в площині дії моменту) як єдиного стержня

 

Умова стійкості позацентрово-стиснутого елемента в площині дії моменту:

,

де А – сумарна площа перерізу віток;

j_е – коефіцієнт зниження розрахункового опору при позацентровому стиску.

j_е визначається за табл. 75 [1] залежно від умовної приведеної гнучкості та відносного ексцентриситету m. -?

,

де l_ef – приведена гнучкість наскрізного стержня з решітками; визначається як і для центрально-стиснутих наскрізних колон (п.7.6).

;

l_х – гнучкість стержня відносно центральної осі х-х без врахування решіток; А – площа перерізу колони; А_d1 – площа перерізу розкосу решітки;

α₁ – коефіцієнт, рівний (рис.12.37).

 

Рис. 12.37. До визначення коефіцієнту α₁

 

 

;

де І_х – момент інерції складеного перерізу відносно центральної осі х-х;

а – відстань від центральної осі перерізу (осі х-х) до осі найбільш стиснутої вітки, але не менше відстані до осі стінки вітки, а саме (рис.12.38):

 

 

Рис. 12.38. До визначення відстані а

 

 

1) коли більш стиснутою є підкранова (внутрішня) вітка, тобто N_п.в. > N_з.в., то а = а₁;

2) коли більш стиснутою є зовнішня вітка, тобто N_з.в. > N_п.в., то а = а₂ .

Стійкість наскрізної колони як єдиного стержня з площини дії моменту перевіряти не потрібно, оскільки вона забезпечена перевіркою кожної з віток окремо.

Для забезпечення геометричної незмінності перерізу проектують діафрагми, які розміщують по кінцям кожної відправної марки та приблизно через 4 м по довжині (рис.12.39).

 

 

Рис. 12.39. Горизонтальна діафрагма жорсткості