Рами (в площині дії моменту) як єдиного стержня
Умова стійкості позацентрово-стиснутого елемента в площині дії моменту:
де А – сумарна площа перерізу віток; jе – коефіцієнт зниження розрахункового опору при позацентровому стиску. jе визначається за табл. 75 [1] залежно від умовної приведеної гнучкості
де lef – приведена гнучкість наскрізного стержня з решітками; визначається як і для центрально-стиснутих наскрізних колон (п.7.6).
lх – гнучкість стержня відносно центральної осі х-х без врахування решіток; А – площа перерізу колони; Аd1 – площа перерізу розкосу решітки; α1 – коефіцієнт, рівний
Рис. 12.37. До визначення коефіцієнту α1
де Іх – момент інерції складеного перерізу відносно центральної осі х-х; а – відстань від центральної осі перерізу (осі х-х) до осі найбільш стиснутої вітки, але не менше відстані до осі стінки вітки, а саме (рис.12.38):
Рис. 12.38. До визначення відстані а
1) коли більш стиснутою є підкранова (внутрішня) вітка, тобто Nп.в. > Nз.в., то а = а1; 2) коли більш стиснутою є зовнішня вітка, тобто Nз.в. > Nп.в., то а = а2 . Стійкість наскрізної колони як єдиного стержня з площини дії моменту перевіряти не потрібно, оскільки вона забезпечена перевіркою кожної з віток окремо. Для забезпечення геометричної незмінності перерізу проектують діафрагми, які розміщують по кінцям кожної відправної марки та приблизно через 4 м по довжині (рис.12.39).
Рис. 12.39. Горизонтальна діафрагма жорсткості
|
,
та відносного ексцентриситету m. 
,
;
(рис.12.37).
; 
