Робота і розрахунок елементів решітки
Мета розрахунку – визначити переріз решітки. Решітка призначена для забезпечення сумісної роботи двох віток. Проектується з одинарних кутиків. Розраховується на поперечну силу (фактичну або умовну). За розрахункову приймають більшу з них (Qmax). Фактичну максимальну поперечну силу визначають із статичного розрахунку рами, а умовну за формулою (як і для центрально-стиснутих колон):
де N – поздовжня сила в колоні; j – коефіцієнт поздовжнього згину в площині з’єднувальної решітки (в площині рами), який визначається за приведеною гнучкістю lef, що враховує піддатливість решітки при згині відносно вільної осі (як і в центрально-стиснутих наскрізних колонах, див. п.7.6). Оскільки lef залежить від перерізу кутиків решітки (якого ще немає), то для попередніх розрахунків можна прийняти (з досвіду проектування): Qfic = k A, кН, де А – сумарна площа перерізу віток колони (підставляється в см2); k – коефіцієнт, рівний: при Ry = 210 Мпа - k = 0,2; Ry = 260 МПа - k = 0,3; Ry = 290 МПа - k = 0,4; Ry = 380 МПа - k = 0,5; і т.д.; для проміжних значень Ry виконується інтерполяція k. Значення Qmax розподіляється порівну між двома площинами решітки (рис.12.34):
Рис. 12.34. Розподіл поперечної сили Qmax між двома площинами решітки
Зусилля в розкосі решітки (рис.12.35):
Рис. 12.35. До визначення зусилля в розкосах решітки
Необхідну площу перерізу кутика решітки визначають як для центрально-стиснутого елемента:
де значенням j попередньо задаються j» 0,6; gс = 0,75 – для одинарних кутиків, які прикріплені тільки однією полицею. За необхідною площею А підбирають переріз розкосу і виконують перевірку стійкості:
Рис. 12.36. Положення головної осі y-y перерізу кутика, відносно якої радіус інерції є мінімальним
|