Методичні рекомендації. При розгляді першого питання перш за все треба зазначити, що проблема установки і атитюду є однією з найголовніших для розуміння процесів

При розгляді першого питання перш за все треба зазначити, що проблема установки і атитюду є однією з найголовніших для розуміння процесів, що йдуть в масовій свідомість. А оскільки паблік рілейшнз працює з як з індивідуальною, так і з масовою свідомістю, ця тема має стратегічне значення для ПР. Треба акцентувати увагу на тім, що будучи спорідненими, установка і аттитюда, соціальна установка, в то й же час аж ніяк не аналогічні поняття.

Якщо звернутися до аналізу літератури з проблеми готовності до діяльності, то ми побачимо, що перші фундаментальні дослідження цього питання здійснили Д. Узнадзе і колектив грузинських учених-психологів, який він очолював. За визначенням розробника теорії установки Д. Узнадзе установка є цілісним динамічним станом суб’єкта, станом готовності до певної активності, станом, який зумовлюється двома факторами: потребою суб’єкта і відповідною об’єктивною ситуацією і означає мобілізацію сутнісних сил людини при задоволенні найпростіших потреб фізіологічної природи. В цілому, вся активність особистості залежить від дії тієї чи іншої установки, яка здійснює “скеровуючий” вплив на всю життєдіяльність особистості і є конституюючим фактором внутрішньої психічної організації індивіда. Це означає що практично всі дії суб’єкта в проблемній ситуації підлягають регулюючій функції установки – вищого рівня організації процесів переживань і дій.

Погляди Д. Узнадзе розвинули представники грузинської школи установки. Основні фактори, що збуджують установку, включають фактор потреби, психологічний автопортрет, предметну дійсність, соціальні вимоги. Установка або орієнтує людину на певні об’єкти, або, навпаки, допомагає ухилитися від них. Цей подвійний напрямок установки часто зовсім не усвідомлюється людиною. Для паблік рлейшнз має значення те,щоякщо виробити в людини загально-методичну установку на політичні і соціальні питання в двозначних і важких ситуаціях, то їй легко вдається посісти певну ідеологічну позицію.

При підготовці другого питання слід звернути увагу на те, що при вивченні аттитюда головна увага приділяється його функціям у соціальних відносинах і соціальній поведінці людей. І аттитюда, на відміну від установки, найчастіше розглядається як явище свідомості, що виражається в мові. Сучасні підходи в західній психології визначають соціальну установку як орієнтацію індивіда на певний соціальний об’єкт, що виражає схильність діяти певним чином відносно цього об’єкта (рекомендується звернути увагу на концепцію аттитюда Г. Олпорта). Аттитюд-готовність формується під соціальними впливами і стосується сфери свідомого. І соціальна установка, і психічна установка передают стан мобілізації психіки, налаштованості її до виконання операцій щодо задоволення потреби. На відміну від соціальної настанови, ні психічна, ні соціальна установка не є параметрами людини, а передають лише стан психічної системи. Отже, соціальна установка націлена на предмет потреби і передбачає засоби і способи її задоволення. Соціальна установка у цьому розумінні пов’язана з детермінуючим активність параметром особистості – соціогенною потребою, причому або споживальною (прочитати книжку, тобто – спожити інформацію), або творчою (написати книжку, тобто – створити інформацію).

У.Томас і Ф. Знанецький визначають соціальну установку як суб’єктивні орієнтації індивіда – члена групи, спільноти, суспільства – на ті чи інші цінності, що вказують на певні соціально усталені способи поведінки. Готовність людини діяти певним чином у певних ситуаціях обумовлена ціннісними орієнтаціями.

При розгляді третього питання теми слід зауважити, що установка в свою чергу здійснює вплив на ціннісні орієнтації, громадську думку та соціальну поведінку. Г. Олпорт вважає, що готовність заздалегідь дати відповідь є важливою детермінантою соціальної поведінки. Адже людина прагне викликати в інших такі установки, які б вона хотіла мати стосовно себе самої. Людина організовує свою поведінку так, щоб інші люди бачили її саме такою, якою очікують побачити. Г. Олпорт виділяє два типи установок: установки, що спонукають (drive) поведінку та установки, що спрямовують (direct) поведінку. Перші він назвав «мотиваційними установками», другі – «інструментальними». Його розподіл установок дотепер залишається авторитетним у психології. Роглядаючи питання про функції аттитюда слід пам’ятати, що саме через засвоєння установок йде соціалізація індивідів. Розділяють функції утилітарну (адаптивну), функцію знання, функцію вираження (цінності, саморегуляції), функцію захисту. У 1942 році М. Смітом була визначена структура аттитюду, яка включала когнітивну, афективну і конативну складові.

У вітчизняній науковій літературі досить поширеним є вживання поняття соціальної установки як готовності, налаштованості діяти певним чином у певній ситуації при задоволенні потреби, ніж як оцінки цінностей, що існують незалежно від неї, етичних і моральних цінностей. Також поширеним є розрізнення аттитюда – як оцінки людей, предметів та ідей” та аттитюда як фіксованої готовності до конкретних дій стосовно конкретного об’єкта та виявленнязв’язку „соціальної настанови” як регулюючого параметру і «аттитюда»:

- ставлення, аттитюда – попереднє перед початком дій щодо задоволення потреб оцінювання матеріальних або інформаційно-ідеальних цінностей-благ для мотивованого вибору з їх числа найзначущої для задоволення домінантної потреби;

- соціальна установка – це вибіркова за мотивами мобілізованість, налаштованість і готовність особистості до діяльності для задоволення;

- соціальна настанова є морально-правовим параметром особистості, який містить правила регуляції поведінки з іншими особами, що реалізують свої потреби, можливо, націлені на ті ж цінності-блага.

Соціальним настановам як регулюючому параметру поведінки і діяльності особистості відповідають лише аттитюда як оцінки цінностей-регламентів (а не цінностей-благ). Соціальна настанова, або внутрішня смислова соціальна настанова, – параметр особистості як відображення зовнішньої соціальної настанови, яка стала її внутрішнім особистісним моральним принципом (у формі інтеріоризованих формальних і неформальних норм, прав, обов’язків, регламентів, правил, звичаїв тощо) регуляції ставлень до себе, до інших об’єктів і суб’єктів в процесі задоволення її біо- і соціогенних потреб матеріальними та інформаційно-ідеальними цінностями натурального і соціального середовища.

Отже, з точки зору політичної психології, поняття установки чи аттитюда може виступати однією з пояснювальних моделей поведінки суб’єктів політичного вибору, що є принципово важливим для політичного паблік рілейшнз.

Завдання для самостійної роботи: підготувати теми «Концепція установки в американській психології особистості», «Концепція колективних уявлень Московичі». Проаналізувати установки і феномен ідентифікації українського ментального архетипу.

Основна література:8; 10; 11; 14; 21.

Додаткова література:5;7;12;23; 46;53; 62;68; 77.

Заняття 5.

Тема: Роль стереотипів в масовій свідомості.

Основні поняття стереотип, масова свідомість, феномен, стратегія, образ, категоризація, схематизація, каузальна атрибуція, перцепція.

 

План

1. Масова свідомість, її характеристики. Роль стереотипів в формуванні «образу світу».

2. Соціально-психологічна природа стереотипів, їх характеристики та функції.

3. Концепція стереотипів Г. Теджвєла, концеція В. Дуаеза.

4. Використання стереотипів в політичному паблік рілейшнз.