WWW (World Wide Web – всесвітня павутина) — найпопулярніший і цікавий сервіс Інтернет сьогодні, самий зручний засіб роботи з інформацією. Саме поширене ім’я для комп’ютера в Інтернет сьогодні – www, більше половини потоків даних Інтернет доводитися на домен WWW. Кількість серверів WWW сьогодні не можна оцінити досить точно, але принаймні їх більше за 30 тисяч. Швидкість зростання WWW навіть вища, ніж самої мережі Інтернет. Сьогодні WWW – сама передова технологія Інтернет, і вона вже стає масовою технологією – можливо, недалекий той день, коли кожна людина, знаюча, що таке телефон, буде знати, що таке WWW. Докладний опис WWW – тема окремої роботи, тому тут будуть приведені самі загальні поняття й уявлення, які треба мати про WWW, як про один з сервісів Інтернет. WWW – інформаційна система, дати коректне визначення якій вельми непросто. Ось деякі з епітетів, якими вона може бути позначена: гіпертекстова, гіпермедійна, розподілена, інтегруюча, глобальна. Нижче буде показано, що розуміється під кожним з цих властивостей у контексті WWW. WWW працює за принципом клієнт-сервер, точніше, клієнт-сервери: існує безліч серверів, які за запитом клієнта повертають йому гіпермедійний документ – документ, що складається з частин з різноманітним представленням інформації (текст, звук, графіка, трьохвимірні об’єкти тощо), у якому кожний елемент може бути посиланням на інший документ або його частину. Посилання ці в документах WWW організовані таким чином, що кожний інформаційний ресурс у глобальній мережі Інтернет однозначно адресується, і документ, який Ви читаєте в даний момент, здатний посилатися як на інші документи на цьому ж сервері, так і на документи (і взагалі на ресурси Інтернет) на інших комп’ютерах Інтернет. Причому користувач не помічає цього, і працює з усім інформаційним простором Інтернет як з єдиним цілим. Посилання WWW вказують не тільки на документи, специфічні для самої WWW, але і на інші сервіси й інформаційні ресурси Інтернет. Більш того, більшість програм-клієнтів WWW (browsers, навігатори) не просто розуміють такі посилання, але і є програмами-клієнтами відповідних сервісів: FTP, Gopher, мережевих новин Usenet, електронної пошти тощо. Таким чином, програмні засоби WWW є універсальними для різних сервісів Інтернет, а сама інформаційна система WWW відіграє інтегруючу роль. Ось деякі терміни, що використовуються у WWW – кінцевий користувач може їх і не знати, але рано чи пізно вони Вам зустрінуться і вони не повинні викликати у Вас здивування. Перший термін – html (hypertext markup language, мова розмітки гіпертексту). Це формат гіпермедійних документів, що використовуються в WWW для надання інформації. Формат цей не описує те, як документ повинен виглядати, а описує його структуру і зв’язки. Зовнішній вигляд документа на екрані користувача визначається навігатором – якщо Ви працюєте з різними терміналами, то в кожному випадку документ буде виглядати по-своєму, але структура його залишиться незмінною, оскільки вона задана форматом html. Імена файлів у форматі html звичайно закінчуються на html (або мають розширення htm у випадку, якщо сервер працює під MS-DOS або Windows). Інший термін – URL (uniform resource locator, універсальний покажчик на ресурс). Так називаються ті самі посилання на інформаційні ресурси Інтернет. Ще один термін – http (hypertext transfer protocol, протокол передачі гіпертексту). Це назва протоколу, за яким взаємодіють клієнт і сервер WWW. WWW – сервіс прямого доступу, що вимагає повноцінного підключення до Інтернет, і більш того, часто вимагає швидких ліній зв’язку, у випадку, якщо документи, які Ви читаєте, містять багато графіки або іншої нетекстової інформації, наприклад, звукової. Однак існує можливість отримувати інформацію, що міститься у WWW, за допомогою електронної пошти. Можливість така є, але відповідних служб мало, і результату від них теж мало – щоб успішно використати можливості WWW, потрібен прямий доступ до Інтернет, а при його відсутності втрачаються багато з його позитивних рис, що створили WWW сьогоднішню популярність. Крім того, деякі можливості, що є при звичайній роботі, просто недоступні через електронну пошту. Це, в основному, відноситься до елементів інтерактивності у WWW. Наприклад, у мові html підтримуються форми. Користувач вводить в них деяку інформацію, яка потім може передаватися на сервер. Таким чином заповнюються анкети, реєстраційні картки, проводяться соціологічні опитування. Наприклад, через сервер CNN можна було передати своє відношення до справ Симпсона, а в електронному журналі SunWorld OnLine можна виразити своє задоволення статтями: чи дуже стисло, чи досить широко тощо. Практично люба інформація, яка надається в публічний доступ, відображається з використанням WWW. Якщо якась інформація не може бути вміщена у WWW, то це зумовлено деякими обмеженнями і недоліками WWW. По-перше, з’єднання між клієнтом і сервером WWW одноразове: клієнт посилає запит, сервер видає документ, і зв’язок уривається. Це означає, що сервер не має механізму повідомлення клієнта про зміну або надходження нових даних. Проблема вирішується сьогодні декількома шляхами: розробляється нова версія протоколу http, яка буде дозволяти тривале з’єднання, передачу даних у декілька потоків, розділення каналів передачі даних і управління ними. Якщо вона буде реалізована і стане підтримуватися стандартним програмним забезпеченням WWW, то це ліквідує вищеописані недоліки. Інший шлях пропонується з використанням навігаторів, які зможуть локально виконувати програми написаних мовами, що інтерпретуються – як це зроблено в проекті Java компанії Sun Microsystems, про який буде розказано нижче. Наступна проблема WWW – недосконалість мови опису документів html для вирішення багатьох задач. Наприклад, html не передбачає виведення математичних символів, і тексту зменшеного в порівнянні зі стандартним розміром. Ця задача вирішується тим же шляхом, що і попередня – розробкою нових версій мови html і нових навігаторів. Зусилля ці ускладнені децентралізованістю WWW – наприклад, сьогодні стандартом стають не ті розширення мови html, які кращі, а ті, які використовуються найпопулярнішими навігаторами, такими як Netscape Navigator. Децентралізованість несе і безліч інших проблем: відсутність загального каталогу серверів і засобів тотального пошуку у них. Однак і ця проблема вирішується, причому більш успішно, ніж попередні – сьогодні є і каталоги, і пошукові системи, які, якщо і не є глобальними, проте охоплюють досить велику частину документів WWW, щоб бути корисними й успішно застосовуватися для пошуку інформації. На закінчення – проста порада: якщо Ви ще не працюєте з WWW, то почніть. У переважній більшості випадків це краще рішення Ваших задач при роботі з глобальними інформаційними мережами.
