Варіант 17

Дата добавления: 2015-08-17; просмотров: 633

Подписано в печать 21.11.02. Формат 60х84/16.

Бумага офсетная. Отпечатано на ризографе. Уч.-изд.л. 0,8.

Тираж 50 экз. Заказ

ГУ КузГТУ, 650026, Кемерово, ул. Весенняя, 28.

Типография ГУ КузГТУ. 650099, Кемерово, ул. Д. Бедного, 4а.

Плани семінарів та методичні рекомендації

З нормативної дисципліни

«ІСТОРІЯ УКРАЇНСЬКОЇ КУЛЬТУРИ»

Навчально-методичний посібник

для студентів усіх спеціальностей

Затверджено

редакційно-видавничою

радою університету,

протокол № 1 від 24.06.2010 р.

Харків

НТУ «ХПІ»

Плани семінарів та методичні рекомендації з нормативної дисципліни «Історія української культури» : навч.-метод. посіб. для студентів усіх спеціальностей / Упоряд. Петутіна О.О. – Х.: НТУ «ХПІ», 2010.

Упорядник О.О. Петутіна

Рецензент: М.М. Красіков, кандидат філологічних наук, доцент

Кафедра етики, естетики та історії культури

Передмова

«Історія української культури» – складова частина циклу нормативних гуманітарних дисциплін, що несуть головне навантаження в процесі особистісного становлення майбутнього спеціаліста, бо основна його мета – формування знань про сутність вітчизняної культури, її різновиди та історико-типологічні ознаки, про людину – творця культури. Вивчення цієї дисципліни пов’язане з необхідністю гуманізації університетської освіти, поєднання глибоких професійних знань з опануванням цінностей культури України як складової світової культури.

Предмет навчальної дисципліни «Історія української культури» є багатоскладовим, бо це: а) основні поняття та концепції стосовно виникнення і розвитку культури; б) еволюція української культури – історія її фундаментальних цінностей як цілісних систем, її семантичне співвідношення до існування європейської та світової культури.

Наукові та методологічні основи дисципліни передусім включають діяльнісний підхід, який дає змогу створити різнобарвні моделі культури як системи потенційних та актуальних цінностей. Важливим є принцип єдності теоретичного та історичного підходів до змісту культурних явищ, розуміння культури як сфери автономного існування особистості як духовної одиниці, за плечима якої стояла б традиція, стояли б мислячі генерації, що створили спадкоємність, до якої залучається людина та перед якою вона відчуває особисту та професійну відповідальність. Використовується й герменевтичний підхід; його спрямованість полягає в з’ясуванні того, як історичний суб’єкт виражає себе засобами культури і як культура детермінує того або іншого історичного суб’єкта. Компаративний підхід (при порівнянні української та інших європейських культур), елементи діалогічного підходу (при інтерпретації вітчизняної культури як діалогу культур), структурно-функціонального, феноменологічного та формаційного підходів є також важливими у вивченні дисципліни. Разом з тим передбачається варіативність обсягу знань, що визначається фаховими особливостями, кількістю кредитів (годин).

«Історія української культури» сприяє оволодінню головними здобутками та досягненнями культури. Акцент при цьому робиться не на інформаційному або історико-хронологічному матеріалі, а на персонологічних та екзистенціальних проблемах людського буття в горизонті культури. Тому мета дисципліни: становлення в студентської молоді гуманістичного світогляду; формування засад національно свідомого світосприйняття; розвиток у майбутніх спеціалістів історичного та критичного мислення, активної життєвої позиції; залучення до фундаментальних моральних та естетичних цінностей, перетворення їх у стійкі переконання та мотиви поведінки. «Історія української культури» сприяє пробудженню відчуття відповідальності за самовдосконалення, формуванню вміння орієнтуватися у світі людських відносин і художнього життя, здатності адаптуватися до суперечливих умов сучасного суспільства з його «залишковим принципом» ставлення до культури, протиріччям між накопиченим духовним багатством та його реалізацією.

Знання найвидатніших досягнень вітчизняної культури допоможе використовувати свій інтелектуальний потенціал для поширення універсально визнаних цінностей – гуманізму, свободи, справедливості, прогресу.

Серед основних форм навчальної роботи – семінари, без яких неможливе глибоке засвоєння культурологічного матеріалу, оволодіння методами наукового мислення, виховання творчого відношення до предмету. Їх головна мета – розвиток умінь переконливо виражати свої думки, конспектувати літературу, порівнювати різні точки зору та концепції, коментувати тексти, працювати з ілюстративними матеріалами, виконувати творчі завдання. Необхідно вміти здійснювати порівняльний аналіз культур, орієнтуватися в текстах першоджерел, мати навички самостійного тлумачення філософських, культурологічних, етичних, естетичних, історичних та релігієзнавчих текстів, художніх творів, а також виражати власну позицію, вести аргументовану дискусію, ставити питання та оцінювати виступи інших. Тому в посібнику надаються великі тематичні списки основної та додаткової літератури, найважливіших першоджерел з фонду ЦТБ НТУ «ХПІ», кабінету кафедри етики, естетики та історії культури. Література використовується для підготовки основних і контрольних запитань семінарів, написання рефератів, інших творчих робіт з найскладніших та найцікавіших проблем історії вітчизняної культури.

За новими навчальними планами НТУ «ХПІ» обов’язковим індивідуальним завданням з дисципліни «Історія української культури» є реферат. Його написання – одна з найважливіших форм залучення майбутнього спеціаліста до наукової роботи, бо дає можливість оволодіти методологією та методикою дослідження, навчитися самостійно систематизувати джерела та літературу, всебічно їх аналізувати, давати власну оцінку культурним явищам, оформляти науковий апарат тощо.

Оцінка за реферат враховується в підсумковому контролі з «Історії української культури», що проводиться у формі екзамену.