Предмет макроекономіки, її функції та методи

Дата добавления: 2014-11-10; просмотров: 2025

Макроекономіка – це розділ економічної теорії, що вивчає функціонування національної економіки як єдиного цілого. Отже, національна економіка виступає об'єктом вивчення макроекономіки і являє собою сукупність економічних суб'єктів і зв'язків між ними, вона характеризується господарською цілісністю, спільністю у певних часових і просторових межах.

На відміну від мікроекономічного підходу, який базується на дослідженні економічних процесів на рівні домогосподарств та окремих фірм, макроекономічний підхід передбачає вивчення сукупних величин, що характеризують поточний стан і розвиток економіки як єдиного цілого (табл.6.1):

Таблиця 6.1

Відмінності між мікроекономікою та макроекономікою

Продовження табл. 6.1

Мікроекономічний і макроекономічний аналіз здійснюють з різною метою, зосереджуючи увагу на різних предметах і об'єктах вивчення, оперуючи різними методами досліджень. У той же час мікроекономіка і макроекономіка не можуть існувати одна без одної.

Макроекономіці як науці притаманні такі функції:

ü пізнавальна – дослідження, пояснення економічних процесів і явищ та побудова макроекономічних моделей;

ü методологічна – формування наукових уявлень і категорій, розробка методів теоретичних досліджень. У даній функції макроекономіка виступає теоретичним фундаментом комплексу функціональних і прикладних економічних наук;

ü практична – розробка практичних рекомендацій щодо використання макроекономічних закономірностей. Макроекономіка займається розробкою принципів і методів проведення науково обґрунтованої економічної політики, створює картину поточного і майбутнього стану економічної системи, що дозволяє економічним суб'єктам приймати раціональні рішення з урахуванням усіх можливих наслідків економічної політики, що проводиться урядом;

ü світоглядна – сприяння формуванню наукового економічного мислення, економічної психології та культури.

Пізнання економічних процесів і явищ, а також прогнозування їх розвитку в певних часових рамках називають позитивним аналізом. Позитивний аналіз – це дослідження, головною метою якого є пізнання сутності явищ, процесів і тенденцій, а також розробка рекомендацій на основі реальних економічних параметрів, тобто аналіз фактів і побудова моделей, вільних від суб'єктивних суджень.

У макроекономіці також використовують нормативнийаналіз, що являє собою оцінку правильності або помилковості здійснених економічними суб'єктами заходів, формування уявлень про те, як має бути. Даний аналіз виражає світоглядні, ідеологічні принципи і настанови економічної поведінки, які слугують основою для оцінювання бажаності тих або інших результатів економічної діяльності.

Макроекономіка, вивчаючи функціонування національної економіки, використовує як загальнонаукові, так і специфічні методи дослідження. Розвиваючись тривалий час у складі політичної економії, макроекономіка успадкувала від неї і продовжує застосовувати для дослідження вже власне свого предмета абстракцію, індукцію, дедукцію, аналіз, синтез тощо. Разом з тим, характерним для макроекономіки є використання рівноважного підходу і функціонального аналізу, якими оперує мікроекономіка, а також специфічних макроекономічних методів, серед яких можна виділити такі:

- агрегування– поєднання окремих одиниць або даних у сукупний цілісний показник.

- макроекономічне моделювання– здійснення формалізо­ваного опису економічних явищ і процесів з метою виявлення функціональних зв'язків між ними та прогнозування. Результатом моделювання є побудова моделі– системи взаємозв'язків між змінними величинами, яка дозволяє спрогнозувати результат. Сама модель може бути здійснена як в описовій, так і в графічній або аналітичній формах. Висновки, які робить дослідник у процесі моделювання, можуть мати форму гіпотез, які потребують перевірки і мають бути підтверджені реальними фактами.

Всі економічні зміні (натуральні величини, які можуть якимось чином вимірюватись і які вводяться в макроекономічну модель) можна умовно поділити на дві групи. Екзогенні (зовнішні)змінні, величина яких визначається поза моделлю. Ці змінні вводяться в модель у готовому вигляді і являють собою вихідну інформацію про рівень податків, обсяги державних видатків, грошової маси, про технологічні параметри виробництва тощо. Ендогенні (внутрішні)– змінні являють собою величини, вірогідні значення яких встановлюються вже внаслідок розв'язання моделі (рівні інфляції чи безробіття, величина національного доходу, ставка банківського відсотка, тощо). Будь-яка окремо взята модель демонструє, як зміна однієї з екзогенних змінних, закладених у модель у готовому вигляді, виявить вплив на ендогенні показники.

З огляду на зміни, які відбуваються протягом певного періоду, економічні змінні поділяють на запасові й потокові. Змінні запасу характеризують стан об'єкта дослідження на певний момент часу і можуть змінювати своє значення тільки протягом цього періоду (на початок або кінець року, наприклад). До таких змінних відносять державний борг, обсяг накопиченого капіталу в економіці, кількість безробітних. Змінні потокухарактеризують безпосередній перебіг економічного процесу в одиницю часу (протягом місяця, кварталу, року тощо). Прикладом подібних змінних може бути дефіцит державного бюджету, обсяг інвестицій, доходи і видатки споживачів.