Класифікація податків

Дата добавления: 2014-11-10; просмотров: 923

1. За економічним змістом:

– податки на доходи (податок з доходів фізичних осіб, з прибутку);

– податки на споживання (податок на додану вартість, акцизний збір);

– податки на майно (податок на нерухомість).

2. Залежно від рівня державних структур:

– загальнодержавні – податки та збори, які сплачуються до державного бюджету або державних цільових централізованих фондів (податок на додану вартість, акцизний збір, податок на прибуток);

– місцеві податки – сплачуються до місцевих бюджетів (комунальний податок, податок з реклами, готельний збір, збір за паркування автомобілів, ринковий збір).

3. За спрямуванням податків:

– платежі до державного бюджету (рентна плата за транзитне транспортування природного газу; дивіденди, нараховані на акції державних підприємств тощо);

– платежі до місцевих бюджетів (податок з реклами, комунальний податок, ринковий збір);

– змішані платежі (ПДВ, податок на прибуток, акцизний збір, мито);

– платежі до бюджетних та позабюджетних фондів – не можуть бути джерелами поповнення державного чи місцевого бюджетів.

4. За суб’єктами оподаткування:

– платежі, що сплачують юридичні особи;

– платежі, що сплачують фізичні особи;

5. За способом стягнення:

– розкладні – встановлюються в загальній сумі відповідно до потреб в доходах, а потім всю суму розподіляють по окремих територіальних одиницях або платниках;

– окладні – передбачають спочатку встановлення ставок, а потім визначення сум податків для кожного платника податків окремо.

6. За формою оподаткування:

– прямі – встановлюються безпосередньо щодо платників, їх розмір прямо пропорційно залежить від результатів фінансової діяльності;

– непрямі – встановлюються в цінах товарів і послуг, їх розмір для окремого платника податку не залежить від його доходів (у світовій практиці – акцизи, фіскальна монополія, мито).

За станом державний бюджет буває:

ü збалансований (нормальний) – надходження і витрати бюджету збалансовані;

ü дефіцитний – витрати перевищують доходи;

ü профіцитний – доходи перевищують витрати.

Дефіцит бюджету є безпечним для економіки в цілому, якщо він становить 2 – 3 % ВНП. У протилежному випадку він негативно впливає на функціонування грошово-кредитної системи та економіки країни в цілому.

Причини дефіциту держбюджету: спад національного виробництва; падіння доходів в умовах кризового стану економіки; збільшення бюджетних витрат; непослідовна та непродумана фінансово-економічна політика; надмірна частка державного сектору; зростання витрат через обслуговування державного боргу тощо.

Заходи щодо обмеження бюджетного дефіциту:

– заборона дотацій збитковим підприємствам (особливо, якщо вони не мають загальнонаціонального значення);

– перехід від державного фінансування до державного кредитування;

– скорочення витрат на фінансування бюджетного сектору економіки;

– реформування системи оподаткування;

– збільшення ролі місцевих бюджетів; конверсія тощо.

Основні способи «покриття» бюджетного дефіциту: емісія державних облігацій; більш жорстке оподаткування; використання кредитної емісії.

Державний борг– це загальна сума заборгованості держави, яка є способом тимчасового залучення державою додаткових коштів для покриття своїх витрат. Розрізняють:

ü внутрішній державний борг – борг перед юридичними та фізичними особами власної країни;

ü зовнішній державний борг – борг перед іноземними країнами в особі міжнародних фінансових організацій, урядів іноземних країн та іноземних приватних осіб і організацій.

Економічні наслідки державного боргу:

– існування зовнішнього боргу передбачає передачу частини створеного в країні продукту за кордон (у випадку сплати процентів або основної суми боргу);

– збільшення податків для обслуговування державного боргу негативно впливає на активізацію економічної діяльності, знижує інтерес до інвестицій у нові підприємства;

– зростання зовнішнього боргу знижує міжнародний авторитет країни, постійно спонукає державу до здійснення дефолту.

Дефолт – це одностороння відмова держави від виконання своїх зобов’язань, зокрема фінансових, викликана незадовільним фінансовим станом, банкрутством тощо.