Продуктивність праці та методи її визначення.

Дата добавления: 2014-10-29; просмотров: 791

Продуктивність праці – це показник ефективності корисної діяльності людей, який вимірюється кількістю продукції, виробленої за одиницю часу чи затратами праці, які необхідні для виробництва одиниці продукції.

Розрізнюють продуктивність індивідуальної праці, яка враховує тільки затрати живої праці на одиницю продукції і продуктивність суспільної праці, яка характеризується затрати як живої так і уречевленої праці на попередніх стадіях виробництва.

Технічний прогрес вдосконалення організації виробництва та праці змінюють сам процес праці і скорочують робочий час, який витрачається на одиницю продукції. Величина цих змін відображається в затратах праці на одиницю продукції в одиницю робочого часу за звітний чи плановий період.

Таким чином, для визначення рівня продуктивності праці за певний проміжок часу, потрібно знати обсяг продукції, яка отримана за даний період часу і час на її виробництво. Обсяг продукції АТП може виражатись в натуральних показниках (т, ткм, пасажирах, пасажиро-кілометрах) в умовно-вартісних показниках (грн., валового доходу) і показниках праці (людино-годинах, людино-днях). Продуктивність праці також вимірюється в натуральних і вартісних показниках.

Натуральний показник продуктивності праці визначається

,

де Q – обсяг продукції в натуральних показниках;

Т – затрати праці на весь обсяг продукції, люд.- год. або люд.- дн.

Цей показник застосовується для виміру продуктивності праці на підприємствах де випускають тільки одноманітну продукцію, а на підприємствах, де випускають різну продукцію, застосовують вартісний показник, який характеризує виробіток продукції у грошовому виразі, що припадає на одиницю затрат праці і визначається за формулою

,

де Q_В – обсяг праці у вартісній формі.

Нормативний показник продуктивності праці розраховують як відношення нормативного часу, необхідного на виробництво продукції, до фактичних затрат робочого часу

.