Посмертна судово-психологічна експертиза

Необхідність проведення посмертної судово-психологічної експертизи може виникнути при розслідуванні справ різноманітних категорій. Перш за все вона проводиться у відношенні осіб, що скоїли самогубство, коли виникає питання про доведення до самогубства. На практиці розслідуванням справ даної категорії часто займаються слідчі військових прокуратур за фактами самогубств серед військовослужбовців. Посмертна психологічна експертиза може призначатися при перевірці фактів насильницької смерті, коли слідство розглядає версії про можливе вбивство, що було замасковано під самогубство, або, навпаки, про самогубство, замасковане під вбивство. Висновок даної експертизи може також у необхідних випадках допомогти розрізнити самогубство і смерть, що сталися під час нещасного випадку.

Разом з усіма різноманітними умовами, що роблять необхідною посмертну психологічну експертизу, об’єктом її завжди є загибла людина, а також експерти вирішують одні й ті ж самі завдання:

1. Дослідження особистості, індивідуально-психологічних особливостей загиблого.

2. Дослідження психічного стану загиблого, у якому він знаходився у період, що передував смерті; вирішення питання про те, чи був він таким, що міг призвести до самогубства.

3. Дослідження причин та умов розвитку у загиблого психічного стану, що спровокував самогубство.

Питання експертам-психологам краще формулювати наступним чином:

1. Якими були індивідуально-психологічні особливості загиблого і як вони виявили себе в обставинах його смерті?

2. Чи не перебував загиблий у період, що передував смерті, у психічному стані, що міг спровокувати самогубство, і якщо так, то чим цей стан міг бути спричинений?

Даний різновид експертизи спеціалісти відносять до найбільш складних та відповідальних, оскільки експерти позбавлені можливості провести експериментально-психологічне дослідження. Людини вже немає серед живих, але необхідно відтворити її образ, особистість, відтворити та дослідити внутрішній світ, думки, світосприйняття, щоб виявити причини, що спонукали її піти з життя, або констатувати відсутність таких причин. Експертне дослідження особистісних психологічних особливостей підекспертної особи має включати етико-психологічний аналіз, оскільки суїцидальна дія – завжди акт морального вибору.

Важливим компонентом є виявлення мотивів (або психологічного змісту) самогубства. У суїцидології описані такі типи мотивів як протест, призив, запобігання (покарання або страждання), самопокарання, відмова.

В основі суїциду часто свідомо або несвідомо знаходиться мотив-апеляція до почуттів близьких людей або до суспільної думки, бажання отримати від оточуючих допомогу або підтримку. У такому випадку суїцидальні дії можуть носити демонстративне забарвлення, бути правдивими або імітацією, шантажем. Вони часто відбуваються на очах або за декілька хвилин до появи кого-небудь, їх спосіб часто не має серйозної загрози – вживається невелика кількість пігулок, робиться невеликий поріз шкіри, використовується тонка або стара мотузка, двері лишаються відчиненими.

Суїцид може носити парадоксальний характер вчинку, виходу з конфліктної ситуації (як останній аргумент у суперечці).

Коли ведеться збір інформації про особистість загиблого не варто зволікати даними про його розвиток у дитинстві, шкільної успішності, характері взаємостосунків у родині батьків, особливо коли йде слідство про самогубство підлітка. У випадку суїциду військовослужбовця необхідні матеріали, що характеризують особистість загиблого до призиву до армії.

Що стосується розвитку підекспертного у дитинстві, експертам-психологам слід знати наступне:

– вік матері на момент народження підекспертного;

– чи була вагітність бажаною, запланованою;

– період вагітності, пологи, ускладнення;

– чи не було затримок у ранньому розвитку, початку ходьби, мовлення;

– особливості поведінки, збудливість, плаксивість, пасивність, часті істерики, нічні страхи, нічний енурез, заїкання;

– ким виховувався у дитинстві, особливості виховання;

– чи не було довготривалого розлучення з матір’ю;

– риси характеру батьків, стиль виховання;

– чи не було втрати батьків, у якому віці, з якої причини;

– чи відвідував дитячі дошкільні заклади, відзиви вихователів;

– вік початку навчання у школі;

– успішність та її динаміка, відгуки педагогів;

– які предмети засвоювались легше, які складніше;

– захоплення у позашкільний час;

– особливості пубертатного періоду, зміни характеру, чи не було втеч з будинку, факти паління, алкоголізації, наркотизації, раннього сексу тощо;

– коло друзів, приятелів, групові норми спілкування, кумири та ідеали підлітка;

– відношення до майбутнього, профорієнтація, характер планів, самостійність прагнень, їх реалістичність, стійкість;

– відношення до військової служби: чи було бажання служити, до якого роду військ хотів призиватися.

Інформація про особливості поведінки, характеру, емоційної сфери загиблого можуть бути отримані зі спостережень осіб, що знали останнього. При цьому слід звернути увагу на те, яким були його:

– зовнішній вигляд: акуратний, невиразний, виглядає на свій вік, молодший за свій вік, старший;

– вираз обличчя: спокійний, скорботний, здивований;

– манера триматися: розкуто, демонстративно, театрально, норовливо, без почуття дистанції, сором’язливо, непримітно;

– погляд: блискучий, похмурий, холодний, прямий, відкритий, обережний, у бік, донизу;

– плач та сльози: часто плакав, на очах з’являлися сльози при пригадуванні яких-небудь подій, був стриманим;

– посмішка: сором’язлива, відверта, іронічна, загадкова, неадекватна;

– рухи та жести: без особливостей, манерні, повільні, маячні, відсутність жестикуляції, рухи, що часто повторюються;

– голос: тихий, гучний, високий, низький; інтонації: без особливостей, злобні, гнівливі, потребуючі, м’які, жалібні, радісні;

– продуктивність мовлення: лаконічне, багатослівне, звичайне;

– темп мовлення: уповільнене, з паузами, прискорене, нормальне;

– контактність: вступав у контакт першим, легко, швидко, з утрудненнями, стримано, відповідав із затримкою, часто не суттєво;

– емоційно-вольовий стан: був боязким, печальним, скривдженим, злобним, сором’язливим, роздратованим, пасивним, песимістичним, оптимістичним, життєрадісним, веселим, енергійним, ініціативним;

– увага: спостережливий, розсіяний, відволікаємий, без особливостей;

– пам’ять: гарна, погана, без особливостей;

– мислення: послідовне, поверхневе, втрата думок, часті уточнення, надмірна деталізація.

Необхідно розібратися також яким був стан здоров’я загиблого, які захворювання він переніс. Особливо важливо, на що він скаржився напередодні того, що трапилось, чи було у нього безсоння, з яким самопочуттям він прокидався.

Безумовно, викликає інтерес ступінь релігійності загиблого, його професійна динаміка, наявність різноманітних проблем: алкогольних, фінансових, службових, кримінальних, особистих – його ставлення до них.

Якщо виникає припущення, що загиблий був не зовсім психічно повноцінною, здоровою людиною – мав травми головного мозку, дивну поведінку, то необхідно призначати комплексну психолого-психіатричну експертизу.

У генезисі суїциду неможливо не враховувати роль родини – найближчого соціального оточення людини. Характер сімейних взаємостосунків між подружжям, між батьками і дітьми має виключне значення у розвитку соціально-психологічної дезадаптації особистості. Внутрішньо сімейна атмосфера здатна успішно компенсувати суїцидні прояви особистості, але може і посилювати або навіть провокувати їх.

Суїцидологи вказують на наступні родинні фактори, що можуть провокувати самогубство: відсутність батька у ранньому дитинстві; недостатність материнської турботи; відсутність батьківського авторитету; матріархальний стиль стосунків у родині; надмірна авторитарність слабкого дорослого, що намагається ствердити себе за допомогою емоційних вибухів та тілесних покарань дитини; розведені родини; родини, де суїцид або суїцидальний намір здійснювали батьки або найближчі родичі.

ІІІ. Плани семінарських та практичних занять

План семінару за темою 1.

Питання для обговорення:

1. Поняття та зміст психологічної експертизи.

2. Порядок проведення експертизи.

3. Нормативно-правові акти проведення експертизи.

4. Завдання і принципи експертної діяльності

5. Роль практичного психолога в експертній діяльності.

Доповіді та наукові повідомлення:

1 Історія розвитку судово-психологічної експертизи.

2. Аналіз наукових праць, в яких розкриваються проблеми психологічної експертизи.

3. Підготовка судових експертів.

4. Етичні проблеми проведення експертизи.

5. Права та обов’язки експерта психолога.

Практичне завдання: скласти кросворд за пройденою темою.

 

План семінару за темою 3.

Питання для обговорення та практичних завдань:

1. Методика проведення психологічної експертизи в різних галузях психології.

2. Обговорення методів експертного дослідження.

3. Роль практичного психолога при проведенні трудової (психологічної) експертизи.

4. Гуманітарна експертиза.

5. Методи прогностичної трудової експертизи.

6. Діагностика типів відношень до хвороби.

7. Моніторинг соціально-психологічних явищ.

8. Діагностика та корекція конфліктної поведінки.

9. Інженерно-психологічна експертиза дорожньо-транспортних пригод.

10. Методи ергономічної експертизи.

11. Скласти програму експертного дослідження.

 

План семінару за темою 4.

Питання для обговорення:

1. Виникнення та становлення судово-психологічної експертизи.

2. Об’єкт, предмет і компетенція судово-психологічної експертизи.

3. Порядок призначення судово-психологічної експертизи.

4. Нормативно-правові акти судово-психологічної експертизи.

5. Види судово-психологічної експертизи.

6. Висновок судово-психологічної експертизи.

Практичні питання:

Методика проведення судово-психологічної експертизи.

Вивчення матеріалів справи, визначення об’єкту й предмету дослідження, складання програми дослідження, вибір методів і методик дослідження, проведення експертного дослідження, підготовка та оформлення акту судово-психологічної експертизи.

Доповіді й реферати:

- Судово-психологічна експертиза у цивільному процесі.

- Судово-психологічна експертиза у справах про моральну шкоду.

- Комплексна судова психолого-психіатрична експертиза.

 

План семінару-практикуму за темою 5.

Питання для обговорення:

1. Судово-психологічна експертиза індивідуально-психологічних особливостей обвинуваченого (підсудного).

2. Судово-психологічна експертиза емоційних станів.

3. Судово-психологічна експертиза потерпілих від статевих злочинів.

4. Судово-психологічна експертиза неповнолітніх обвинувачених.

5. Судово-психологічна експертиза особистості суїцидентів.

Практичні завдання:

1. Скласти план експертного дослідження з одного із видів експертизи:

- судово-психологічна експертиза емоційних станів;

- судово-психологічна експертиза потерпілих від статевих злочинів;

- судово-психологічна експертиза неповнолітніх обвинувачених;

- судово-психологічна експертиза особистості суїцидентів.

2. Виконати письмову роботу, в якій зробити аналіз обраної ситуації з приводу якої було призначено психологічну експертизу. Зміст роботи:

- підібрати епізод;

- виступити у ролі експерта: визначити об’єкт, предмет дослідження, скласти програму дослідження, обрати методи і методики дослідження;

- зробити аналіз взаємодії ситуаційних і особистісних факторів, що вплинули на скоєння злочину.

Доповіді й реферати:

- Методи психодіагностики, які використовуються в експертному дослідженні.

- Експертиза афекту.

- Експертиза неповнолітнього.

- Судово-психологічна експертиза потерпілих від статевих злочинів.

- Судово-психологічна експертиза у справах про пригоди, пов’язані з керуванням технікою.

- Судово-психологічна експертиза сімейних проблем.

- Методологічні принципи проведення психодіагностичного дослідження при проведенні судово-психологічної експертизи.