Первинний та вторинний ринок єврооблігацій
Первинне розміщення євробондів здійснює міжнародний емісійний синдикат. Це 1—2 лід-менеджера і 10—15 андеррайтерів, які разом утворюють групу купівлі (андеррайтингову групу). Лід-менеджером — керівником синдикату — є звичайно банк тієї країни, у валюті якої відбувається випуск (за винятком євродоларових облігацій). Синдикат бере на себе тверді зобов'язання щодо розміщення всього обсягу або частини емісії. Якщо один із членів синдикату не має можливості виконати свої зобов'язання перед емітентом, то їх, як правило, переймають на себе інші члени синдикату пропорційно їхній частці. Крім андеррайтингової групи, створюється також «група продажу» (селінгова група), яка складається з агентів з розміщення і здійснює безпосередній продаж єврооблігацій інвесторам. Особливістю сучасного первинного ринку єврооблігацій є те, що андеррайтери випуску одночасно виконують й функції агентів з розміщення облігацій. Вилучення додаткових посередників зменшує витрати на проведення євроемісії. Вторинний ринок єврооблігацій виник наприкінці 60-х років ХХ ст., коли банки розпочали торгівлю єврооблігаціями в Люксембурзі, Лондоні, Франкфурті і т. д. Розвиткові вторинного ринку сприяло формування його інфраструктури і системи регулювання. У 1969 р. була створена Асоціація дилерів міжнародних облігацій, діяльність якої спрямована на розв'язання організаційно-технічних проблем вторинного ринку єврооблігацій. Майже одночасно зі створенням Асоціації були засновані дві міжнародні системи взаємних розрахунків за єврооблігаціями, покликані мінімізувати ризики здійснення розрахунків у міжнародній торгівлі цінними паперами. Політика клірингових систем значно спростила та оптимізувала угоди з єврооблігаціями, дала змогу швидко убезпечити укладання угод для учасників цих систем, скоротила трансакційні витрати. Так, якщо до їхньої появи розрахунки за угодами здійснювалися через банки-кореспонденти, а пересилання єврооблігацій відбувалося у формі паперових сертифікатів і тривало до 9 місяців, то впровадження розрахунково-клірингових систем уможливило випуск єврооблігацій у електронному вигляді і, відповідно, реєстрацію і перереєстрацію прав власності шляхом електронних записів на рахунках корпорацій — учасників цих систем. Це не лише спростило реальний рух і прискорило процес передачі облігацій, а й істотно зменшило витрати на проведення операцій. Але цим переваги впровадження даних систем не вичерпуються. Основні характеристики сучасної діяльності розрахунково-клірингових систем євроринку такі. Вони: • проводять звірку параметрів угоди — щодо кількості, виду, вартості цінних паперів — безпосередньо в день виконання угоди; • усувають ризик непоставки для учасників ринку, оскільки беруть на себе зобов'язання з поставки та оплати цінних паперів; • розрахунки за угодами з цінними паперами здійснюються в режимі реального часу і базуються на системі взаємозаліків — лише 5 % угод вимагають реального руху цінних паперів або грошових коштів; • ведуть облік єврооблігацій і надають депозитарні послуги зі зберігання цінних паперів через мережу банків-депозитаріїв, більшість яких є платіжними агентами з облігацій; • надають кастодіальні послуги щодо збору доходів і сум для погашення боргів за цінними паперами, конверсійних операцій, виконання варантів та опціонів, портфельного і податкового управління, голосування за дорученням і т. п.; • фінансують угоди — за рахунок учасників системи надають покриття під проведення конкретної угоди, а саме: за згоди клієнтів надають кредитування грошами чи цінними паперами до 6 місяців; • здійснюють багатовалютний кліринг майже у 40 валютах світу. Вторинному ринкові єврооблігацій притаманна децентралізація здійснення операцій — угоди з облігаціями укладаються майже винятково на позабіржовому ринку без використання правил тієї біржі, де вони зареєстровані. На операторів вторинного ринку єврооблігацій практично не поширюються будь-які національні форми регулювання. Однак їхня діяльність досить жорстко урегульована правилами і рекомендаціями Асоціації учасників міжнародних фондових ринків. Основною фігурою вторинного ринку єврооблігацій є маркет-мейкер, яким за правилами ринку виступає лід-менеджер відповідного випуску облігацій. Призначення маркет-мейкера — стабілізація ринку шляхом підтримки активного вторинного ринку даного випуску. Купуючи облігації за надлишку їх пропозиції та продаючи цінні папери за підвищення попиту, маркет-мейкер урівноважує попит і пропозицію цінних паперів і таким чином стабілізує їхній курс і забезпечує необхідний рівень ліквідності цінних паперів.
|
