Іноземні інвестиції: суть, значення, види

Іноземні інвестиції — це сукупність усіх видів майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об’єкти інвестування іноземними інвесторами для отримання прибутку. До майнових та інтелектуальних цінностей відносять гроші, цільові банківські депозити, цінні папери, рухоме та нерухоме майно, майнові права й інші цінності.

Іноземні інвестиції здійснюються приватним та державним капіталом. За статистичними даними, 90 % надходжень капіталу в країни, що розвиваються, забезпечується приватним капіталом і лише 10 % — міжурядовими кредитами та капіталом міжнародних фінансових організацій.

Рух капіталу в різних формах, поряд з домінуючою в системі світогоспродарських зв'язків торгівлею товарами й послугами, в останні десятиліття здобуває все більше значення. Найпоширенішою формою цього процесу є міжнародні інвестиції. За характером й формами іноземні інвестиції можуть бути різними.

Так за джерелами походження їх підрозділяють на державні й приватні.

Державні інвестиції в міжнародній практиці називають часто офіційними. Вони являють собою кошти з держбюджету, які направляються закордон або надходять звідти за рішенням або безпосередньо урядів, або міжурядових організацій. За формами – це державні позики, гранти, допомога, міжнародне переміщення яких визначається міжурядовими угодами. Сюди ж відносять кредити й інші кошти міжнародних організацій (наприклад, кредити МВФ). У кожному разі, це гроші платників податків, хоча, що і йдуть до одержувача різними шляхами.

Приватні інвестиції – це кошти з недержавних джерел, що надходять за кордон або прийняті з-за кордону приватними особами (юридичними або фізичними): торговельні кредити, міжбанківське кредитування. Вони не зв'язані прямо з держбюджетом, але уряд може в межах своїх повноважень їх контролювати й регулювати.

По термінами розміщення іноземні інвестиції діляться на короткострокові, середньострокові й довгострокові. До останніх належать вкладення більш, ніж на 15 років. У дану групу входять найбільш значимі капіталовкладення, тому що до довгострокових відносяться всі вкладення підприємницького капіталу у формі прямих і портфельних інвестицій (переважно частки), а також позичковий капітал (державні й частки кредити).

За характером використання іноземні інвестиції бувають позичковими й підприємницькими. Перші означають надання коштів у борг для одержання прибутку у формі відсотка. У цій сфері активно виступають капітали з державних і приватних джерел. Підприємницькі інвестиції прямо або побічно вкладаються в проведення й пов'язані з одержанням того або іншого обсягу прав на одержання прибутку у формі дивіденду.

За цілями підприємницькі інвестиції діляться на прямі й портфельні.

Прямі інвестиції є вкладенням капіталу для одержання довгострокового інтересу й забезпечують його за допомогою права власності або вирішальних прав в управлінні. В основному прямі іноземні інвестиції (ПІІ) є приватним підприємницьким капіталом. Прямі інвестиції виявляють істотний вплив як на всю світову економіку, так і на її серцевину – міжнародний бізнес.

Портфельні інвестиції не забезпечують контролю над об'єктом вкладення, а дають лише довгострокове право на дохід, причому навіть переважне в змісті черговості одержання такого доходу.

МВФ виділяє ще одну групу – " інші інвестиції", у які в основному входять міжнародні позики й банківські депозити.

В останні роки у світовій економіці простежується стійка тенденція до росту позичкових інвестицій. Як показує світовий досвід, практично жодна держава у світі при створенні розвиненої ринкової економіки не могла обійтися без зовнішніх позикових фінансових ресурсів.