ББК 65.38 2 страницаЗаконодавство про залізничний транспорт загального користування складається із Закону України " Про транспорт", Закону України " Про залізничний транспорт", Статуту залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та Інших законодавчих актів України. Нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту загального користування, безпеки руху, охорони праці, забезпечення громадського порядку, перетину залізничних колій з іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті України, є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України. Закон України " Про залізничний транспорт" визначає основні правові, економічні та організаційні засади діяльності залізничного транспорту загального користування, його роль в економічній і соціальній сфері України, регламентує його відносини з органами державної виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, іншими видами транспорту, пасажирами, відправниками та одержувачами вантажів, багажу, вантажобагажу і пошти з урахуванням специфіки функціонування цього виду транспорту як єдиного виробничо-технологічного комплексу. Залізничний транспорт є однією з найважливіших базових галузей економіки України, забезпечує її внутрішні та зовнішні транспортно-економічні зв'язки І потреби населення у перевезеннях. Діяльність залізничного транспорту як частини єдиної транспортної системи країни сприяє нормальному функціонуванню всіх галузей суспільного виробництва, соціальному й економічному розвитку та зміцненню обороноздатності держави, міжнародному співробітництву України. Залізниці у взаємодії з Іншими видами транспорту повинні своєчасно і якісно здійснювати перевезення пасажирів І вантажів, забезпечувати безпеку руху, розвивати сферу транспортного обслуговування народного господарства та населення. Залізничні магістралі з'єднують в одне ціле окремі райони країни з різною спеціалізацією господарства, внутрішні території з портами й іншими країнами, великі промислові центри з сільськогосподарськими зонами І місцями відпочинку та лікування. На залізничній мережі України перевезення здійснюють шість залізниць: Львівська, Південно-Західна, Донецька, Одеська, Придніпровська, Південна. До інфраструктури залізничного транспорту входять господарства колії, СЦБ та зв'язку, електрифікації та електропостачання, обчислювальної техніки, вагонне, локомотивне, пасажирське, вантажне, управління громадянських спо-РУД* управління матеріально-технічного постачання, воєнізованої охорони, пожежної безпеки тощо. Відповідно до наказу Укрзалізниці від 03.06.2002 р. №277-Ц як об'єкт господарювання залізниці України станом на 1 січня 2002 року мають: • загальну експлуатаційну довжину залізничної колії 22, 5 тис. км, у т.ч.двоколійні і багатоколійнІ - 7264, 7 км; • розгорнуту довжину головних колій 30216, 4 км; • експлуатаційну довжину електрифікованих дільниць 9264, 5 км або 1, 7% від загальної довжини; • експлуатаційну довжину дільниць, обладнаних автоблокуванням та диспетчерською централізацією 13458 км або 60, 6% від загальної довжини; Перевезення та утримання технічних засобів у справному стані здійснюють: • 1517 станцій, у тому числі: 273 вантажних, 36 сортувальних, 87 дільничних, ПОЗ проміжних; •241 вантажний двір; • 22 підприємства, дистанцій та майстерень комерційного господарства; • 270 контейнерних терміналів, у т.ч. 50 для великовантажних контейнерів; • 67 прикордонних (припортових) переходів; • 4 заводи з ремонту рухомого складу; • 68 основних та 41 оборотне локомотивне депо; • 50 депо для ремонту вантажних вагонів; • 204 пункти технічного обслуговування (ПТО), у тому числі на сортува • 18 депо для ремонту пасажирських вагонів; • 110 дистанцій колії; • 43 дистанції енергопостачання; • 69 дистанцій сигналізації та з& 'язку; • 38 колійних машинних станцій. Для виконання перевезень залізниці мають парк 178826 вантажних вагонів інвентарного парку: • 1785 магістральних електровозів; • 2655 магістральних тепловозів; • 1597 маневрових тепловозів; • 357 секції дизель-поїздів; • 1454 секції електропоїздів; • 8620 пасажирських вагонів. Питання для самоперевірки 1. Яка протяжність магістральних залізничних колій в Україні? 2. Розкрийте сутність поняття " ЗТ". 3. Які базові нормативно-правові акти, шо регулюють діяльність ЗТ, Ви 4. Що відноситься до інфраструктури ЗТ? 5. Які управління залізниць Вам відомі?
ТЕХНІКО-ЕКОНОМІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ТА СФЕРИ РАЦІОНАЛЬНОГО ЗАСТОСУВАННЯ РІЗНИХ ВИДІВ ТРАНСПОРТУ Автомобільний транспорт Останнім часом відбулося значне реформування підприємств автомобільного транспорту. У даний час на ринку автотранспортних послуг стабільно працює 16, 2 тис. суб'єктів підприємництва, з яких 14, 5 тис. займаються пасажирськими перевезеннями і 1, 7 тис. - вантажними. В особистій власності знаходиться 291 тис. вантажних автомобілів і 46 тис. пасажирських автобусів. Парк особистих легкових автомобілів перевищив 5, 1 млн. одиниць. У 2001 році вантажообіг на автомобільному транспорті зріс на 7, 1% І склав 8, 2 млрд. ткм. Мережа автобусного сполучення України нараховує 896 автовокзалів і автостанцій, 10756 маршрутів, у тому числі 2094 міських, 5118 приміських І 3544 міжміських маршрутів. Проводитися структурна перебудова дорожнього комплексу. Відповідно до Указу Президента України від 8 листопада 2001 р. №1056/2001 " Про заходи для підвищення ефективності керування дорожнім господарством України", у 2002 році передбачається зміна структури керування дорожнім господарством, розмежування функцій державного і господарського керування. З цією метою створена Державна служба автомобільних доріг України І створюється Державна акціонерна компанія " Автомобільні дороги України". Налічується 17, 5 тис, автобусів, що перевозять 7, 4 млн. пасажирів. Міжнародне пасажирське сполучення забезпечується з 16 країнами Європи. У галузі міжнародних автомобільних перевезень налагоджене сполучення з 46 країнами. Укладено 35 міжурядових Угод про міжнародні перевезення. Україна є учасником 8 міжнародних конвенцій, угод і протоколів у сфері автомобільних перевезень, зокрема, Митної конвенції про міжнародні перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП, Європейської Угоди про міжнародне дорожнє перевезення небезпечних вантажів і Інше. Проводитися робота з приєднання України до Європейської Угоди про роботу екіпажів транспортних засобів, шо виконують міжнародні автомобільні перевезення. Ростуть обсяги міжнародних автомобільних вантажних перевезень, що виконуються українськими перевізниками- У 2004 році виконано 350 тис. міжнародних рейсів, що більш ніж у З рази перевищує показники 1994 р. Українським державним підприємством з обслуговування іноземних і вітчизняних автотранспортних засобів " Укрінтеравто-сервіс" створена система автомобільного сервісу, що складається з 53 служб міжнародних автомобільних перевезень, 26 пунктів автомобільного сервісу, розташованих на кордоні, Мережа автодоріг загального користування складає 169, 5 тис. км, з них державного значення - 13, 1 тис. км чи 17, 7% загальної довжини. 96, 7% доріг мають тверде покриття. На автомобільних дорогах знаходиться більше 16 тис. мостів і шляхопроводів загальною довжиною більше ніж 364 км. Щорічно ремонтується близько 10 тис. км автомобільних доріг. З метою залучення транзитних вантажопотоків на окремих маршрутах ведеться підготовка до забезпечення руху автомобілів з максимально допустимою масою до 40 тонн. Створено нормативно-правову базу для будівництва нових платних автомобільних доріг на концесійній основі за участю іноземних і вітчизняних інвесторів. Розроблено сім інвестиційних пропозицій для реалізації на цих умовах проектів з будівництва автомобільних доріг. Укладено перший концесійний договір на будівництво й експлуатацію автомобільної дороги Львів-Краковець з консорціумом " Концесійні транспортні магістралі" (Україна). На основі Угоди між урядами України і Республіки Польща ведуться роботи з будівництва автодорожнього моста через річку Південний Буг на українсько-польському державному кордоні в районі пункту пропуску Яготин-Дорогуск. Авіаційний транспорт За роки незалежності в Україні створена принципово нова мережа авіаліній - міжнародна. Укладено двосторонні Угоди про міжнародне повітряне сполучення з 67 державами світу. Україна - член Міжнародної організації цивільної авіації (ІКАО). 41 авіакомпанія займається перевезеннями пасажирів, 25 авіакомпаній мають право виконувати міжнародні авіаперевезення, 13 здійснюють вантажні перевезення. 17 аеропортів відкриті для міжнародних польотів. У 2001 році з аеропортів України відправлено 1, 4 млн. пасажирів І 8, 7 тис. тонн вантажів і пошти. На частку самого великого аеропорту України Бориспіль приходиться 43% перевезень, а регіональних аеропортів (Одеса, Львів, Сімферополь, Донецьк, Дніпропетровськ, Київ) - 42, 9%, інших аеропортів - 14, 7%. У травні 2001 року на рівні європейських стандартів завершена реконструкція злітної смуги №1 Державного міжнародного аеропорту " Бориспіль", Введена в експлуатацію нова злітно-посадочна смуга довжиною 4000 метри, що по своїх технічних характеристиках відповідає високим вимогам ІКАО і може приймати усі види повітряних судів без обмежень при будь-яких погод-них умовах. Продовжуються роботи з модернізації системи керування рухом у повітряному просторі України. Урядом України в 2001 році прийнята Державна комплексна програма розвитку авіаційного транспорту України на період до 2010 року. Продовжується реформування авіаційної галузі у таких напрямах: • створення сильного конкурентоспроможного національного перевізника; • створення на базі Державного міжнародного аеропорту Бориспіль могутнього вузлового аеропорту; • передача в комунальну власність державних регіональних аеропортів; • упровадження на державному рівні механізму лізингу повітряних судів І авіаційної техніки вітчизняними авіакомпаніями, створення Державного лізингового фонду; • посилення контролю з боку держави за дотриманням безпеки польотів і авіаційної безпеки. Морський і річковий транспорт Україна має розвиту портову інфраструктуру: 19 морських портів, з них 3-у Дунайському, 12-у Чорноморському і 4 порти - в Азовському регіоні Із загальною перероблювальною спроможністю близько 130 млн. т вантажів у рік. Число причалів морських портів України складає 235 одн., довжина причального фронту - 38 км. Порти мають 2 млн. кв. м відкритих і 0, 5 млн. кв. м закритих складів, на виконання вантажно-розвантажувальних робіт зайнято 600 портових кранів і 1500 навантажувачів. У 2001 році морськими торговими портами перероблено 89 млн. т вантажів. У порту Південний завершено будівництво нафтового терміналу, який буде обслуговувати нафтопровід Одеса-Броди для транзиту каспійської нафти в Європу. На внутрішніх водних шляхах України розташовано 10 річкових портів, що обладнані причалами загальною довжиною 11, 5 км, 159 портальними кранами, 50 плавучими кранами. Загальна площа складів - 407, 6 тис. кв. м. Пере-роблювальна спроможність річкових портів більш ніж 7 млн. т вантажів у рік. Довжина внутрішніх водних шляхів України складає 2370 км, з них з гарантованими глибинами - 1040 км. Традиційними сферами перевезень річкового флоту України є три напрямки - Чорноморсько-Середземноморський, Дунайський, Дніпровський. Найбільша українська акціонерна судноплавна компанія " Укррічфлот" має 239 суден загальною вантажопідйомністю 426, 5 тис. т. У системі Міністерства транспорту знаходяться шість судноремонтних заводів -Одеський " Україна", Ільїчівський, Азовський, Керченський, КилІйський, Ізмаїльський. Судноремонтні заводі - це 17 плавучих доків, 5500 погонних метрів причалів і пірсів, кількасот критих цехів загальною площею 300 тис. кв.м. Прийнята і реалізується " Програма стабілізації і розвитку морського і річкового транспорту України до 2005 року". З метою відновлення флоту на 2002-2007 роки розроблений інвестиційний проект будівництва десяти морських суховантажних суден. Загальна вартість проекту складає 65 млн. дол. США. Подальший розвиток водяного транспорту спрямований на: • створення конкурентоспроможного національного перевізника; • повне відновлення судноплавства на Дунаї; • реформування структури керування портами, судноремонтними заво дами, корпоратизацію судноремонтних заводів; • удосконалення нормативно-правової бази.
Трубопровідний транспорт Країни Західної та Центральної Європи є значними споживачами природних вуглеводнів, але власними ресурсами цих енергоносіїв забезпечені недостатньо. Україна відіграє важливу роль у забезпеченні енергетичного ринку Європи нафтою та природним газом. У той же час основні запаси природного газу та нафти зосереджені в Російській Федерації, країнах Каспійського регіону та Перської затоки. Сьогодні Україна стала важливим вузлом транзитних передач газу та нафти з Росії та Казахстану на європейський ринок. Очікуване зростання обсягів споживання країнами Західної та Центральної Європи природних вуглеводнів, а також нерівномірність розміщення їх ресурсів робить Україну через зручне географічне розташування та наявність розвинутої мережі газо- та нафтопроводів своєрідним " енергетичним мостом" між країнами-експортерами та країн ами-споживачами промислово-розвинутої Європи. Сьогодні в Україні функціонують гарно оснащені підприємства з транспортування нафти і природного газу, їх видобування, включаючи роботи на шельфі Чорного та Азовського морів, 6 потужних нафтопереробних заводів, заводи з виготовлення широкого асортименту труб та обладнання для нафтогазової промисловості, проектні та науково-дослідні інститути, спеціалізовані будівельні та сервісні організації. За потужністю українська газотранспортна система посідає друге місце на континенті після російської. Система забезпечує подачу природного газу як внутрішнім споживачам, так і основний обсяг експортних постачань російського газу до інших європейських країн. За всю Історію експортних і транзитних постачань природного газу, а це - понад півстоліття, не було жодного випадку їх зриву. Україна є сьогодні не тільки газотранспортним, але і важливим нафтотран-спортним " вузлом" на Європейському континенті. Магістральні нафтопроводи забезпечують постачання нафти з Росії та Казахстану до нафтопереробних заводів України і прокачування її на експорт до країн Центральної та Західної Європи. На цей час найбільш перспективним у світі по збільшенню видобутку нафти та експортному потенціалу є Каспійський регіон. Одним з проектів транспортування каспійської нафти до України і далі - до інших європейських країн - є проект створення Євро-Азійського нафтотранспортного коридору територією країни. Перший етап проекту знаходиться в завершальній стадії реалізації. У серпні 2001 року завершене будівництво лінійної частини нафтопроводу Одеса - Броди, значними темпами ведуться роботи зі спорудження нафтоперевалочно-го комплексу в порту " Південний" під Одесою, перша черга якого довершена наприкінці 2001 року. Конкурентоспроможність системи Одеса-Броди грунтується на забезпеченні збереження якості каспійської нафти на шляху до споживачів - нафтопереробних заводів країн Європи, а також на доволі привабливих економічних показниках, у першу чергу, зменшення загального тарифу на транспортування. Подальше розширення системи Одеса-Броди до польських міст Плоцьк та Гданськ забезпечить можливість транспортування нафти з багатих ресурсами вуглеводнів країн каспійського регіону до споживачів у Польщі, Німеччині та інших країнах Північної та Західної Європи. Україна зацікавлена в реалізації взаємовигідних міжнародних проектів, пов'язаних з транзитом нафти та газу, забезпеченням надійності функціонування транзитних систем та підвищенням безпеки постачання енергоносіїв до Європи. Україна має давні традиції у сфері видобування та використання нафти і природного газу. Видобуток нафти розпочався тут ще в XVIII столітті і вже на початку XX століття досяг 2 млн. т на рік, а в 1974 році перевищив 14 млн. т. Промисловий видобуток природного газу бере свій початок з 1924 року, а в 70-х роках минулого століття він досяг максимального рівня - 68, 7 млрд. м3. 3 території України почались і перші у світі експортні постачання природного газу, які почали здійснюватись до Польщі ще з 1944 року. З 1967 року український газ став експортуватися до Чехословаччини, пізніше - до Австрії. Транзит нафти територією України до Чехословаччини розпочався з 1962 р. Сьогодні частка нафти та газу в загальному балансі використання первинних енергоресурсів України становить 61%. Пріоритетним енергоресурсом є природний газ. частка якого в енергобалансі за останні роки складає 41 -43%. Україна належить до країн із дефіцитом власних природних вуглеводневих ресурсів, задовольняючи потребу в газі за рахунок власного видобутку на 20-25%, у нафті - на 10-12%. У 1991 році споживання газу становило 118, 1 млрд. м", І країна посідала 3 місце у світі за рівнем споживання газу, по-ступаючись тільки США і Росії. За останні 10 років використання природного газу в Україні зменшилось більш ніж на третину І у 2000 році воно склало 73, 4 млрд. м3. Споживання нафти та нафтопродуктів в Україні за останні роки стабілізувалось на рівні 25-29 млн. т. Питання для самоперевірки 1. З урахуванням впливу яких чинників " ЕЗТ" розробляє рекомендації ра 2. Які технічні характеристики оснащення залізничних колій найбільш 3. На що спрямована стратегія розвитку ЗТ? 4. Зробіть перелік особливостей роботи ЗТ як галузі матеріального вироб- ництва.'
ОРГАНІЗАЦІЯ УПРАВЛІННЯ ЗАЛІЗНИЧНИМ ТРАНСПОРТОМ 1. Сутність та основні принципи управління на залізничному транспорті До основних принципів управління на залізничному транспорті відносяться: - системність (комплексний підхід, який виражається в єдності державного та господарського керівництва, поєднанні галузевого управління з територіальним, суспільних інтересів з колективними та особистими); - багатомірність та ієрархічність (розподіл функцій управління по горизонталі та вертикалі з безперечним дотриманням вимог централізму та єдиноначальності); - цілеспрямованість (плановість управління на всіх ділянках роботи). Питання для самоперевірки 1. Які основні принципи управління на ЗТ Вам відомі? 2. Розкрийте сутність принципів управління?
2. Структура органів управління на залізничному транспорті Міністерство транспорту та зав'язку України Міністерство транспорту та зв'язку України (Мінтранс України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. Мінтранс України є головним (провідним) органом у системі центральних органів виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики в галузі транспорту і дорожнього господарства, у сфері використання повітряного простору України та навігаційно-гідрографічного забезпечення мореплавства. Основними завданнями Мінтрансу України є: - державне управління транспортним комплексом і дорожнім господарством України; - організація безпечної роботи транспортного комплексу і дорожнього господарства України; - забезпечення реалізації державної політики щодо становлення та розвитку транспортного комплексу і дорожнього господарства України, національної - забезпечення взаємодії та координації роботи автомобільного, авіаційного, залізничного, морського і річкового транспорту, дорожнього господарства, здійснення заходів щодо розвитку єдиної транспортної системи України. Таблиця І Дані про обсяги робіт, що виконані підприємствами Мінтрансзв'язку за 2004 р.
Мінтрансзв'язку України відповідно до покладених на нього завдань: - здійснює державне управління автомобільним, авіаційним, залізничним, морським і річковим транспортом, а також дорожнім господарством; - здійснює координацію роботи підприємств, установ та організацій авто - вживає заходів щодо розвитку єдиної транспортної системи України, - здійснює заходи щодо реалізації єдиної державної економічної, тарифної, інвестиційної, науково-технічної, кадрової та соціальної політики у галузі - здійснює нагляд за додержанням підприємствами, установами та організаціями усіх форм власності (крім Міністерства оборони України, Служби безпеки України, Міністерства внутрішніх справ України, Державного комітету всправах охорони державного кордону України, Управління державної охорониУкраїни, а також підприємств, установ, організацій, що належать до сфери їх управління) вимог нормативно-правових актів щодо безпеки польотів, судноплавства, руху відповідно на авіаційному, морському і річковому, залізничному та автомобільному транспорті; - бере участь у розробленні проектів Державної програми економічного і соціального розвитку України, Державного бюджету України, Програми діяльності Кабінету Міністрів України; - організовує в межах асигнувань, передбачених у Державному бюджетіУкраїни, розроблення та проведення експертизи проектів державних програм розвитку транспортного комплексу І дорожнього господарства України; - забезпечує в межах своєї компетенції захист прав громадян під час їх транспортного обслуговування; - сприяє розвитку зовнішньоекономічних зв'язків, погоджує з відповідними органами інших держав квоти міжнародних перевезень пасажирів і вантажів; - за дорученням Кабінету Міністрів України з питань, що належати до компетенції Мінтрансу України, бере участь у роботі міжнародних організацій; - бере участь в підготовці міжнародних договорів України, готує пропозиції щодо укладення, денонсації таких договорів, у межах своєї компетенції укладає міжнародні договори України, забезпечує виконання зобов'язань, взятих Україною за міжнародними договорами з питань функціонування транспортного комплексу І дорожнього господарства; - вживає заходів щодо реалізації галузевого співробітництва України зЄвропейським Союзом, у межах своїх повноважень забезпечує виконання Українською стороною зобов'язань за Угодою про партнерство та співробітництво між Україною та Європейським Союзом, адаптацію законодавстваУкраїни з питань функціонування транспортного комплексу і дорожнього господарства до законодавства Європейського Союзу, здійснює інші заходи щодоінтеграції України до Європейського Союзу; - організовує й в установленому порядку контролює роботу, пов'язану із забезпеченням безпеки руху транспортних засобів; - забезпечує у випадках, передбачених законодавством, ліцензування окремих видів підприємницької діяльності; - затверджує галузеві стандарти, у межах повноважень, визначених законодавством, організовує, координує та контролює здійснення сертифікації в галузі; - вживає заходів щодо зменшення шкідливого впливу функціонування транспорту на довкілля та забезпечує екологічну безпеку на транспорті; - виступає в установленому порядку державним замовником наукових комплексних досліджень з економічних, технологічних, організаційних, екологічних проблем розвитку транспортного комплексу і дорожнього господарства України; - організовує розроблення проектів нормативно-правових актів з питань функціонування та безпечної роботи транспортного комплексу і дорожнього господарства України; - здійснює в межах своїх повноважень правове регулювання перевезенняпасажирів, вантажів, багажу І пошти, безпеки руху транспортних засобів, охорони праці та пожежної безпеки; - здійснює функції компетентного державного органу з перевезення небезпечних вантажів залізничним, автомобільним, повітряним, морським і річковим транспортами, великовагових і негабаритних вантажів автомобільним - здійснює координацію та методичне забезпечення реалізації заходів підготовки єдиної транспортної системи України до сталого її функціонування, а також планування транспортних перевезень; - здійснює управління єдиною транспортною системою України в особливий період; - здійснює в межах своїх повноважень контроль за станом профілактики і попередженням правопорушень, додержанням законодавства України підприємствами галузі та виконанням міжнародних договорів; - організовує в межах своїх повноважень роботу підприємств галузі під час ліквідації наслідків стихійного лиха та Інших надзвичайних ситуацій; - бере участь у розслідуванні причин аварій і катастроф на транспорті в межах своєї компетенції та в порядку, визначеному законодавством, проводити службові розслідування; - забезпечує реалізацію державної політики стосовно державної таємниці, контроль за її збереженням у центральному апараті Міністерства, на підприємствах, що належать до сфери його управління; - виконує Інші функції, що випливають з покладених на нього завдань. Мінтрансзв'язку України має право: • залучати спеціалістів центральних І місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій (за погодженням з їх керівниками) длярозгляду питань, що належать до його компетенції; • представляти Кабінет Міністрів України за Його дорученням у міжнародних організаціях та під час укладення міжнародних договорів України; • одержувати в установленому законодавством порядку від центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування інформацію, документи та матеріали, необхідні для виконання покладених на нього завдань; • скликати в установленому порядку наради з питань, що належать до його компетенції. Мінтрансзв'язку України під час виконання покладених на нього завдань взаємодіє з іншими центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, об'єднаннями громадян, а також з відповідними органами іноземних держав. Мінтрансзв'язку України в межах своїх повноважень на основі та на виконання актів законодавства видає накази, організовує і контролює їх виконання. Мінтрансзв'язку України у разі потреби видає разом з іншими центральними та місцевими органами виконавчої влади спільні акти.
|
