Студопедия Главная Случайная страница Обратная связь

Разделы: Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

ББК 65.38 6 страница





Результатом маркетингу пасажирських перевезень є створення інформа­ційно-аналітичної бази для прийняття ефективних управлінських рішень, що дозволяє забезпечити залучення на залізничний транспорт максимального пасажиропотоку за рахунок конкурентоспроможної тарифної політики і надання населенню транспортних послуг необхідного обсягу і рівня якості.

Джерелами інформації маркетингових досліджень пасажирських переве­зень є дані статистичної звітності (галузевої і позагалузевої) і результати соці­ологічних обстежень (анкетування, опитування й ін.).

Обов'язковим напрямком маркетингових досліджень пасажирських пере­везень є складання характеристики ринку транспортних послуг, що необхідно для оцінки і прогнозування транспортної рухливості населення.

У транспортну характеристику включаються наступні розділи;

- схема і довжина шляхів сполучення у регіоні і напрямки основних пасажиропотоків;

- кількість міст із чисельністю більш ніж 1 млн. чол., від 500 тис. до 1 млн. чол.,від 300 до 500 тис. чол., від 100 до 300 тис. чол., від 50 до 100 тис. чол., менше 50 тис. чол.;

- загальна чисельність населення, у тому числі міського та сільського;

- чисельність зайнятого населення і пенсіонерів;

- віковий і статевий склад населення;

- розподіл населення за рівнем доходів;

- соціальний і професійний склад населення;

- чисельність денних загальноосвітніх шкіл, студентів середніх спеціаль­них і вищих навчальних закладів;

- грошовий дохід надушу населення;

- середньомісячна нарахована заробітна плата;

- індекс споживчих цін;

- вартість набору з 19 основних продуктів харчування;

- індекси фізичного обсягу промислового виробництва;

- індекси обсягу продукції сільського господарства у господарствах усіх категорій;

- парк особистих автомобілів на 1000 чоловік і 100 родин;

- кількість відправлених пасажирів і пасажирооборот різних видів транс­порту в регіоні.

На підставі даної Інформації дається оцінка впливу різних факторів на ве­личину попиту на пасажирські перевезення, що враховується при прийнятті управлінських рішень.

Вплив внутрішньогалузевих факторів, особливо рівня тарифів, на вели­чину попиту є найбільш сильним. Якість пасажирських перевезень, що вклю­чає такі характеристики як швидкість, комфортабельність, безпека поїздки й інші, поряд з ціною, визначає конкурентоспроможність залізничного транспорту.ринку і, у кінцевому рахунку, його привабливість для потенційних пасажирів. Нерівномірність величини попиту по періодах часу і напрямкам є закономірніс­тю, яку необхідно враховувати при прогнозуванні обсягів перевезень. Міжтранспортні фактори враховують характер транспортного ринку й існуючий на ньому тип конкуренції. У залежності від того, до якого типу конкуренції від­носиться конкретний транспортний ринок, повинна будуватися робота заліз­ниць. Крім того, ціни конкурентів і якість наданих ними послуг впливають на формування попиту. Для прогнозування попиту на пасажирські перевезення необхідне створення імітаційних моделей, які враховують вплив найбільш значимих факторів, що дозволяє розглядати різні варіанти впливу залізниць на ринок транспортних послуг.

Найважливішим напрямком маркетингу пасажирських перевезень є одер­жання інформації шляхом проведення соціологічних досліджень.

Соціологічне дослідження починається з розроблення програми, висуван­ня цілей і гіпотез, побудови теоретичної моделі. Після висування цілей і гіпо­тез вибирається метод соціологічного дослідження.

Існують наступні методи проведення соціологічних досліджень: вторин­ний аналіз наявної соціологічної і маркетингової інформації (офіційної статис­тики, що друкується в журналах, бюлетенях, доповідях, довідковій і іншій офіційній літературі) й емпіричні соціологічні дослідження (інтерв'ю, анкету­вання, спостереження, експерименти). Результати соціологічних досліджень узагальнюють, математично усереднюють, узагальнені дані представляються у вигляді статистичних таблиць, за допомогою яких виводять і пояснюють зако­номірності.

Питання для самоперевірки

1. Що таке маркетинг пасажирських перевезень?

2. Що включають у себе маркетингові дослідження?

3. Що виступає джерелом Інформації маркетингових досліджень?

4. Які методи застосовуються при маркетингових дослідженнях пасажир­ських перевезень?

7. Заходи, що підвищують якість пасажирських перевезень

Розвиток конкуренції між видами транспорту на ринку транспортних по­слуг населенню вимагає подальшого підвищення якості обслуговування паса­жирів на залізницях. Нецінові фактори, що визначають споживчі переваги у відношенні того чи іншого виду транспорту, мають велику значимість. Наприклад, за даними соціологічного обстеження, пасажири вважають дуже важли­вими якісними характеристиками безпеку транспорту, особисту безпеку від зазіхань кримінальних елементів, наявність необхідного рівня комфорту і сер­вісу, швидкість пересування, зручність розкладу.

За останні роки на залізничному транспорті, поряд з розвитком традицій­них видів послуг (оформлення і доставка проїзних документів, послуги носіїв, кімнат відпочинку транзитних пасажирів, матері і дитини, камер схову й ін­ших), створюються сервіс-центри.

Основними напрямками цього виду діяльності є надання широкого діапа­зону послуг і забезпечення запитів платоспроможної частини населення. Сер­віс-центри надають можливість не тільки придбати квиток на потяг, але й ор­ганізовують туристські перевезення, бронюють місця в готелях, пропонують квитки в театри, послуги юридичної і нотаріальної служб, міжміського теле­фонного зв'язку, таксі, ксерокопіювання документів і т.д.

Залізницями постійно проводиться робота з підвищення якості обслуго­вування пасажирів на шляху слідування. Одним із засобів вирішення цієї про­блеми є формування фірмових потягів, що складаються з вагонів останніх ро­ків виготовлення, які відповідають сучасним вимогам комфорту і надійності, постачених знімним інвентарем і постільними речами підвищеної якості.

Оформлення внутрішнього інтер'єру цих вагонів створює атмосферу до­машнього затишку. Ретельний підбір на конкурсній основі поїзних бригад з числа кращих працівників транспорту, збільшення видів наданих на шляху слідування послуг дозволяють значно поліпшити умови проїзду І підвищити рівень обслуговування пасажирів у таких потягах. У цих потягах пасажирам пропонується розширений асортимент продуктів, періодичних видань і худож­ньої літератури, предметів гігієни і супутніх товарів. Пасажирам також нада­ється можливість замовити сніданки і гарячі обіди з вагона-ресторану з доста­вкою на місце у вагон.

Найважливішим напрямком підвищення якості приміських перевезень є призначення фірмових електропоїздів підвищеної комфортності. Велика робо­та в даному напрямку ведеться ПІвденно-Західною залізницею, де в даний час курсують поїзди, що пов'язують столицю з обласними центрами. Аналогічна робота проводиться на інших залізницях. Як показує досвід, перевезення у швидкісних і комфортабельних "Експресах" конкурентоспроможні і користу­ються великим попитом у населення. При ефективному маркетингу згодом їх можна зробити беззбитковими.

Крім впровадження повносоставних фірмових електропоїздів, кількість маршрутів яких обмежена наявністю достатнього та стабільного платоспро­можного попиту населення, доцільним є включення окремих вагонів підвище­ної комфортності у склад звичайних електричок. Велика робота проводиться по вдосконаленню графіка руху пасажирських потягів і підвищенню маршрутних швидкостей. Для цього розроблені відповідні заходи щодо скорочення часу перебування на шляху слідування 37 пар пасажирських потягів, визначені пріоритетні дільниці залізниць, на яких необхідно збільшити маршрутні швид­кості до 90 км/год при середньозваженій технічній швидкості 140 км/ч.

Питання для самоперевірки

1. Що таке якість пасажирських перевезень?

2. Які фактори визначають якість?

8. Особливості планування роботи рухомого складу в пасажирському русі

Основним завданням планування роботи рухомого складу в пасажирсь­кому русі є максимальне забезпечення потреб країни в пасажирських переве­зеннях з високими техніко-економічними показниками використання транспо­ртних засобів, забезпеченням необхідної якості І безпеки перевезення пасажи­рів. Від якості розробки цього плану залежить потреба в пасажирському рухомому складі, експлуатаційному контингенті, матеріальних, енергетичних і інших ресурсах, необхідних для забезпечення перевезень пасажирів.

Планування роботи рухомого складу в пасажирському русі здійснюється на основі плану пасажирських перевезень з виділенням пасажиропотоків на найважливіших напрямках. Безпосередньою вихідною базою для розробки плану є розклад руху потягів, складений відповідно до прогнозованих пасажиропотокїв. При складанні розкладу виробляється ретельний аналіз його факти­чного виконання в попередній період з метою виявлення можливості зниження (чи збільшення) потреби у рухомому складі у періоді, що планується.

План роботи рухомого складу в пасажирському русі складається з двох розділів, у яких встановлюють обсяг роботи рухомого складу і показники його використання. На відміну від плану роботи рухомого складу у вантажному русі, при плануванні роботи пасажирського рухомого складу парки вагонів і локомотивів безпосередньо не розраховуються. їхній розрахунок проводиться при складанні розкладу руху потягів. У плані роботи рухомого складу уточ­нюють чисельність парку з метою правильного визначення загальної потреби в постачанні нових вагонів І локомотивів. Це уточнення необхідне і для прави­льності розрахунку експлуатаційних витрат по утриманню й обслуговуванню рухомого складу.

Показниками обсягу роботи рухомого складу є: вагоно-кілометри, поїздо-кілометри, секції-кілометри, тонно-кілометри брутто, локомотиво-кілометри. Найбільш точно їх можна визначити, якщо робити розрахунок по кожному включеному в розклад періоду, що планується, потягу. Для цих цілей з розкла­ду виписують маршрути проходження потягів, періодичність їхнього курсу­вання, склад потяга у вагонах і масу потяга брутто.

Поїздо-кілометри розраховують по формулі:

(ІЗ)

дЄ 2 *L - подвоєна відстань маршруту прямування поїзда, км;

t - періодичність обертання потяга в періоді, що планується.

Вагоно-кілометри визначають множенням поїздо-кілометрів на склад по­тяга у вагонах. При розрахунку враховують усі вагони, шо працюють у паса­жирських потягах:

(14)

де п - число вагонів у потязі.

Тонно-кілометри брутто розраховують множенням поїздо-кілометрів на масу потяга брутто:

PLбр=Nl*QRqp (15)

де QRбр- маса потяга брутто, т.

Для визначення наближеної величини роботи пасажирських вагонів у

тонно-кілометрах брутто може застосовуватися формула:

(16)

де qбр- середня вага брутто, т.

 

Середня вага вагона брутто приймається по звітним даним з певним коре­гуванням, шо враховує зміну структури робочого парку.

Для виконання допоміжного пробігу локомотивів вимагаються приблизно такі ж експлуатаційні витрати, як і в голові потягів, тому планування кожного виду допоміжного пробігу доцільно здійснювати окремо.

Показники обсягу роботи у пасажирському русі розраховують по видах сполучень у межах дирекції по залізницях. Якщо пасажирський рух на заліз­ниці обслуговується різними видами тяги, розрахунки виконують для кожного з них окремо відповідно до дільниць обороту рухомого складу.

Для моторо-вагонної тяги і дизель-потягів додатково визначають секціє-кілометри множенням середнього числа секцій у потязі на поїздо-кілометри:

(17)

n-кількість секцій

 

Середня вага вагона брутто приймається по звітним даним з певним коре­гуванням, шо враховує зміну структури робочого парку.

Для виконання допоміжного пробігу локомотивів вимагаються приблизно такі ж експлуатаційні витрати, як і в голові потягів, тому планування кожного виду допоміжного пробігу доцільно здійснювати окремо.

Показники обсягу роботи у пасажирському русі розраховують по видах сполучень у межах дирекції по залізницях. Якщо пасажирський рух на заліз­ниці обслуговується різними видами тяги, розрахунки виконують для кожного з них окремо відповідно до дільниць обороту рухомого складу.

Для моторо-вагонної тяги і дизель-потягів додатково визначають секціє-кілометри множенням середнього числа секцій у потязі на поїздо-кілометри:

(17)

n-кількість секцій

 

Для планування витрат, пов'язаних з утриманням і обслуговуванням ло­комотивів, що працюють у пасажирському русі, поїздо-кілометри і тонно-кілометри брутто визначають також у межах обороту локомотивних бригад, якщо робота локомотивів не збігається з межами дирекції або залізниць.

На відміну від вантажних, парк пасажирських вагонів приписаний до ви­значеної залізниці, у відповідності з чим роблять розрахунок парку. Його по­треба залежить від обсягу та нерівномірності перевезень, швидкості руху і на­селеності вагонів. Розрахунок виконують по кожному потягу в залежності від періодичності обороту, складу потяга І часу обороту. Число вагонів, необхід­них для обслуговування одного потяга, дорівнює добутку обороту складу на кількість вагонів. Повний час обороту составу складається з часу руху потяга від початкової до кінцевої станції і назад і часу перебування составу в пунктах обороту. Час обороту визначають від моменту відправлення потяга в рейс зі станції приписки до моменту наступного відправлення з тієї ж станції. Так якщо склад знаходиться на станції формування 10 годин, на станції обороту 7 годин, а час прямування поїзда від початкового до кінцевого пункту І назад дорівнює 55 годинам, то час обороту складе 10 + 7 + 55 = 72 години чи 3 доби. При щоденному обороті потрібний парк вагонів для потяга з 18 вагонів (у тому числі 13 купейних і 5 плацкартних) складе: 18x3=54. Потреба у вагонах по ти­пах визначається в наступних розмірах: ІЗхЗ = 39 купейних і 5x3 = 15 плацка­ртних. Якщо потяг відправляється через день, то потреба у вагонах для нього скоротиться вдвічі.

Загальна потреба у пасажирських вагонах залізниці дорівнює сумі числа вагонів, необхідних для кожного потяга. Для визначення потреби облікового парку до робочого парку додаються вагони, що використовуються для інших потреб, і необхідний резерв. Парк вагонів, що не експлуатується, обчислюють на основі звітних даних з урахуванням намічених змін у періоді, що планується.

Потрібний парк вагонів електропоїздів розраховують діленням вагоно-кілометрів електрорухомого складу на середньодобовий пробіг електровагона. Парк вагонів дизельних потягів визначають таким же способом.

Парк локомотивів у пасажирському русі знаходять аналогічно розрахунку парку у вантажному русі по лінійному пробігу локомотивів і їх середньодобо­вому пробігу:

(18)

де S л - середньодобовий пробіг локомотива, км.

Основними якісними показниками використання рухомого складу в па­сажирському русі є: населеність пасажирських вагонів, состав потяга у ваго­нах, дільнична і технічна швидкості руху, продуктивність вагона, середньодо­бовий пробіг вагонів і локомотивів.

Середня населеність пасажирського вагона показує число пасажирів, що приходяться у середньому на кожен вагон, що використовується для пасажир­ських перевезень, визначається за формулою:

(19)

де АL - пасажиро-кілометри; п - вагоно-кілометри пасажирського парку.

При розрахунку населеності враховують пробіг тільки вагонів, у яких пе­ревозяться пасажири. Пробіг поштових, багажних, вагонів-ресторанів і інших вагонів виключається.

Середній склад потяга характеризує число вагонів, що включаються в па­сажирські потяги. Його розрахунок визначається шляхом ділення вагоно-кілометрів на поїздо-кілометри:

(20)

 

Технічна швидкість пасажирського потяга являє собою середню швид­кість руху потяга по ділянці без врахування стоянок на проміжних станціях:

(21)

де ∑Nt- сумарний час перебування пасажирських потягів на ділянці між тех­нічними станціями без врахування стоянок на проміжних станціях, поїздо-год.

Дільнична швидкість - це середня швидкість руху пасажирського потяга по ділянці з врахуванням стоянок на проміжних станціях.

Її розраховують по формулі:

(22)

де∑Nt уч- сумарний час перебування пасажирських поїздів на ділянці між тех­нічними станціями, поїздо-год.

Середню населенність вагона, швидкість руху потягів і состав потягу роз­раховують у цілому по залізниці і по видах сполучень.

Середньодобовий пробіг локомотивів у пасажирському русі визначають так само, як і у вантажному.

Розрахунок середньодобового пробігу пасажирського вагона в плані ро­боти рухомого складу не передбачений. Він враховується в оперативному по­рядку по виконаних графіках руху потягів. Показник "маса потяга брутто" та­кож не визначають. Для кожного потяга окремо відповідно до числа вагонів у составі він установлюється при розробці розкладу руху потягів у виді техніч­ної норми.

У плані роботи рухомого складу передбачають розрахунок не всіх якіс­них показників, що характеризують його використання у часі і по потужності. З метою виявлення резервів найбільш ефективної організації роботи рухомого складу доцільно періодично робити розрахунок ряду додаткових показників. Так населеність пасажирського вагона, що характеризує його використання по потужності, фактично не дасть повного уявлення про ступінь заповнення ваго­нів під час перевезення пасажирів. Тому для аналізу використання вагонного парку в планах І звітах доцільно передбачити розрахунок коефіцієнта викорис­тання місткості вагонів, обумовлений розподілом пасажиро-км на місце-км:

(23)

де АLмісць - місце-км.

Значення цього коефіцієнта менше одиниці і по типах вагонів неоднаково.

Для оцінки якості використання пасажирських вагонів у часі розрахову­ють оборот пасажирських составів. Норму обороту пасажирських составів встановлюють по кожному напрямку і кожному потягу при розробці розкладів Руху потягів. Фактичну величину оборот>' визначають по графіках виконаного Руху. Розрахунок обороту рухомого складу роблять по формулі:

(24)

де L - відстань пробігу пасажирського составу від пункту формування до пун­кту обороту, км;

Vн - середня маршрутна швидкість даного потяга в парному і непарному напрямках, км/год;

Тф - час перебування пасажирського поїзда в пункті формування від мо­менту прибуття до моменту відправлення, год.;

Тоб - час перебування пасажирського поїзда в пункті обороту, год.

 

Питання для самоперевірки

1. Яка основна задача планування роботи рухомого складу в пасажирському русі?

2. З яких двох розділів складається план роботи рухомого складу?

3. -Які показники обсягу роботи рухомого складу в галузі пасажирських
перевезень Ви знаєте?

4. Як розраховуються ці показники?

Як розраховують необхідний парк електрорухомого складу?

 


ЕКОНОМІКА ТА ПЛАНУВАННЯ ЕКСПЛУАТАЦІЙНОЇ РОБОТИ ЗАЛІЗНИЦЬ

1. Зміст і поняття експлуатаційної роботи залізниць

Експлуатація залізниць - виробнича діяльність залізниць, їхніх підпри­ємств і підрозділів, зв'язана з організацією і здійсненням перевізного процесу. Експлуатація залізниць поєднує і реалізує діяльність всіх елементів і підсистем залізничного транспорту. В основу організації перевізного процесу і руху потягів на залізницях покладені наступні найважливіші принципи: високопродук­тивне й економічне використання технічних засобів; впровадження прогресив­них технологій, наукова організація праці І керування у всіх ланках і чітка вза­ємодія їх на основі єдиного плану-прогнозу; зручне для пасажирів обслуговування; ув'язування з роботою інших видів транспорту. При чіткій організації експлуатації залізниць забезпечується повне задоволення потреб країни в перевезенні вантажів і пасажирів з найменшими витратами засобів, а також підвищується конкурентоспроможність перевезень, економічна стій­кість галузі.

До експлуатаційної роботи в широкому розумінні відноситься вся робота залізниць, зв'язана з перевізною діяльністю: вантажна і технічна робота стан­цій, організація руху потягів, усі види робіт, зв'язані з організацією пасажир­ських перевезень, зміст і обслуговування рухомого складу і постійних при­строїв залізничного транспорту.

У більш вузькому змісті під експлуатаційною роботою розуміють тільки роботу рухомого складу.

Головною особливістю експлуатаційної роботи залізничного транспорту є те, що вона здійснюється спільно різними підрозділами: залізничними дирек­ціями, станціями, депо і т.п.

Дуже невелике число технологічних циклів, пов'язаних з перевезенням вантажів і пасажирів, починається І закінчується в межах однієї залізниці, а тим більше, однієї дирекції залізниці. Зв'язані з цим проблеми по-різному ви­являються в різних господарствах.

Розрізняють технічну експлуатацію, що включає організацію руху потя­гів, експлуатацію і проектування залізничних станцій і вузлів, організацію па­сажирських перевезень, а також комерційну експлуатацію, що містить органі­зацію вантажної і комерційної роботи, фірмове обслуговування клієнтури.

Найважливіше значення в удосконаленні експлуатаційної роботи заліз­ниць має широке застосування обчислювальної техніки, оптимізація перевіз­ного процесу, його обліку й аналізу.

При організації експлуатаційної роботи необхідно враховувати найтісні­ший зв'язок і взаємодію всіх його галузей і виробничих колективів, зайнятих забезпеченням перевізного процесу. Основним завданням експлуатації заліз­ниць є виконання перевезень з мінімальними витратами засобів і максимально можливою швидкістю при забезпеченні безпеки руху поїздів. Чим вище рівень експлуатаційної роботи, тим повніше задовольняються потреби народного го­сподарства і населення країни в цілому, продуктивніше використовуються ру­хомий склад і постійні пристрої, менше потрібно провізної спроможності доріг.

У зв'язку з цим, з огляду на всі критерії, експлуатаційна робота регламен­тується рядом найважливіших документів, що мають єдине для всієї залізнич­ної мережі значення. До цих документів відносяться:

Статут залізниць - законодавчий акт, що регулює взаємодію залізниць і клієнтури по виконанню перевезень. Він визначає порядок виконання переве­зень, права, обов'язки і відповідальність залізниць, організацій, що користу­ються залізничним транспортом.

/Травила технічної експлуатації (ПТЗ) залізниць, що формують систему організації руху потягів, вимоги до рухомого складу, споруд і пристроїв, поря­док роботи залізниць і працівників залізничного транспорту.

Графік руху потягів, що погоджує роботу і визначає завантаження всіх підрозділів залізничного транспорту, зайнятих експлуатаційною роботою.

План формування потягів, що представляє систему організації вагоно-потоків. Він визначає обсяг роботи станцій по формуванню і розформуванню потягів, формування потягів маршрутами без переробки на технічних станціях і розподіл маневрової роботи між сортувальними станціями. Система комплекс­ного регулювання парку вантажних вагонів, що визначає завдання по щодобо­вій здачі навантажених і порожніх вагонів на стикових пунктах дороги і своє­часне підведення порожніх вагонів до місць навантаження по найкоротших маршрутах. У даний час введені також угоди, що регламентують використан­ня парку вантажних вагонів країнами - учасницями Співдружності; єдині тех­нологічні процеси роботи станцій і під'їзних колій, що органічно погоджують виробничу діяльність станцій І під'їзних колій підприємств, що обслуговують­ся; єдині технологічні процеси роботи залізничних станцій, морських і річко­вих портів, автомобільних транспортних підприємств і роботи транспорту в пунктах перевалки вантажів і пересадки пасажирів.

 

Питання для самоперевірки

1. Розкрийте сутність експлуатаційної роботи залізниць?

2. Які найважливіші організаційні документи, що регламентують роботу залізниць, Ви знаєте?

3. Що являє собою план формування поїздів?

 

2. Класифікація системи показників плану роботи рухомого складу

Для характеристики роботи рухомого складу, визначення потреби в мате­ріальних, грошових і трудових ресурсах, розрахунку потрібних парків вагонів і локомотивів застосовують об'ємні (кількісні) і якісні показники.

Об'ємні показники експлуатаційної роботи можна підрозділити на три групи: показники, що відбивають виконані цикли роботи; пробіги рухомого складу; витрати часу вагонами і локомотивами. До показників першої групи відносять: кількість навантажених вагонів, кількість прийнятих вагонів з ін­ших залізниць чи дирекцій і здачі їх на інші залізниці чи дирекції сума наван­тажених і прийнятих від сусідніх залізниці чи дирекцій навантажених вагонів характеризує роботу залізниці або дирекції. Робота станцій визначається не тільки числом навантажених вагонів, але і числом вивантажених і переробле­них транзитних вагонів.

До показників другої групи відносять пробіги вагонів і локомотивів. Про­біг вагонів виміряється вагоно-кілометрами і підрозділяється по видах руху, типах вагонів і стану (навантажене, порожнє). Це - один з найважливіших по­казників, що визначають витрати вагонного господарства на перевезення. Пробіг локомотивів обчислюють у локомотиво-кілометрах. Підрозділяється він по роду тяги, виду руху і виконуваній роботі. Для характеристики роботи локомотивів застосовують показник тонно-кілометри брутто, обумовлений по виду руху і роду тяги. Також як самостійний кількісний показник розрахову­ють поїздо-кілометри.

До показників третьої групи відносять вагоно-години і години, по яких визначають необхідні парки вагонів і локомотивів. Розраховують ці показники по виду руху, роду й елементам перевізного процесу.

На об'ємні показники експлуатаційної роботи впливають розміри і харак­тер перевізної роботи, а також рівень експлуатаційної роботи, що характеризу­ється якісними показниками використання рухомого складу.

Якісні показники експлуатаційної роботи відбивають рівень організації праці колективів, технологічні параметри виробництва, а також технічні й управлінські характеристики, ступінь освоєння науково-технічного прогресу, їх можна підрозділити на наступні групи:

1. Показники використання рухомого складу по потужності і вантажопід­йомності вагонів і силі тяги локомотивів:

середня вага потяга (брутто і нетто);

середнє навантаження вагонів (статичне і динамічне).

2. Показники використання рухомого складу в часі;
швидкості руху потягів, локомотивів (дільнична, технічна);
середній час простою вагонів на вантажних і технічних станціях;

середній час простою локомотивів у депо; середньодобові пробіги вагонів і локомотивів.

3. Показники, що відбивають частку непродуктивної роботи рухомого складу:

коефіцієнти порожнього пробігу вагонів;

ряд коефіцієнтів допоміжного пробігу локомотивів (одиночне слідування, простої).

4. Узагальнюючі синтетичні і якісні показники;
повний час обороту вагонів, локомотивів;

середньодобова трудомісткість (продуктивність вантажного вагона і поїздного локомотива).

Ці показники відбивають якість всієї експлуатаційної роботи. Слід зазна­чити, що якісні і кількісні показники використання рухомого складу утворю­ють єдину систему і можуть бути розраховані і перевірені за допомогою фор­мул і співвідношень. Розрізняють два види формул: об'ємні, у яких рівень яко­сті оцінюється через обсяги роботи з використанням норм експлуатації.

Питання для самоперевірки

1. Що відноситься до рухомого складу залізниць?

2. Розкажіть про показники, що відбивають обсяг виконаних робіт ЗТ?

3. Які показники характеризують пробіги вагонів?

4. Як розраховуються вагоно-години роботи парку вагонів?

5. Що таке повний оборот вагона?

 

3. Якість транспортного обслуговування

Найважливішим показником якості транспортного обслуговування народно­го господарства, його галузей, об'єднань і підприємств є рівень задоволення їхніх потреб у вантажних перевезеннях по загальному обсягу, окремим родам вантажів, видам сполучень, категоріям відправлень і іншим характеристикам.







Дата добавления: 2014-12-06; просмотров: 590. Нарушение авторских прав; Мы поможем в написании вашей работы!

Studopedia.info - Студопедия - 2014-2022 год . (0.061 сек.) русская версия | украинская версия