Студопедия — Сутність та принципи оподаткування підприємства
Студопедия Главная Случайная страница Обратная связь

Разделы: Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Сутність та принципи оподаткування підприємства






 

Система оподаткування – це нормативно визначені платники податків, їхні обов’язки і права, об’єкти оподаткування, види податків, зборів і платежів, а також порядок їх стягнення.

Податки – це обов’язкові платежі юридичних і фізичних осіб, що стягуються до бюджетів різних рівнів.

Платник податку – це фізична або юридична особа, яка згідно з чинним законодавством зобов’язана сплачувати податки. Сплата податку – один з основних обов’язків фізичних і юридичних осіб. Реалізація цього обов’язку залежить як від наявності певних заохочувальних стимулів, їх правового регулювання, так і від розподілу прав та обов’язків суб’єктів податкових відносин.

Об’єкт оподаткування – це власне те, що підлягає оподаткуванню (прибуток, дохід, вартість певних товарів, майно фізичних та юридичних осіб та інш.).

Суб’єкт оподаткування – це платник податків, тобто фізична або юридична особа.

Ставка податку – законодавчо встановлений розмір податку.

Податкова пільга – повне або часткове звільнення платника від того чи іншого податку.

Основні функції оподаткування наступні:

1) регулююча. Державне регулювання здійснюється в двох основних напрямках:

- регулювання ринкових, товарно-грошових відносин. Воно складається головним чином у визначенні «правил гри», тобто розробка законів, нормативних актів, що визначають взаємини діючих на ринку осіб, насамперед підприємців, роботодавців і найманих робітників. До них відносяться закони, постанови, інструкції державних органів, що регулюють взаємовідносини між державою та суб’єктами підприємницької діяльності;

- регулювання розвитку системи господарювання, суспільного виробництва в умовах, коли основним об'єктивним економічним законом, що діє в суспільстві, є закон вартості. Тут мова йде головним чином про фінансово-економічні методи впливу держави на інтереси людей, підприємців з метою спрямування їх діяльності у потрібному, вигідному суспільству напрямку;

2) стимулююча. За допомогою податків, пільг і санкцій держава стимулює технічний прогрес, збільшення числа робочих місць, капітальні вкладення в розширення виробництва та інш. Стимулювання технічного прогресу за допомогою податків виявляється насамперед у тім, що сума прибутку, яка спрямована на технічне переозброєння, реконструкцію, розширення виробництва товарів народного споживання, устаткування для виробництва продуктів харчування і ряду інших звільняється повністю або частково від оподатковування.

3) розподільна, чи, вірніше, перерозподільна. За допомогою податків у державному бюджеті концентруються засоби, що направляються потім на рішення народногосподарських проблем як виробничих, так і соціальних, фінансування великих міжгалузевих, комплексних цільових програм - науково-технічних, економічних і ін. За допомогою податків держава перерозподіляє частину прибутку підприємств і підприємців, доходів громадян, направляючи її на розвиток виробничої і соціальної інфраструктури, на інвестиції в капіталомісткі і фондомісткі галузі з тривалими строками окупності витрат: залізниці й автостради, портове господарство, електростанції й інш. Перерозподільна функція податкової системи носить яскраво виражений соціальний характер. Відповідним чином побудована податкова система дозволяє додати ринковій економіці соціальну спрямованість, як це зроблено в Німеччині, Швеції, багатьох інших країнах. Це досягається шляхом установлення прогресивних ставок оподатковування, спрямуванням значної частини бюджету та інших засобів на соціальні потреби населення, повного чи часткового звільнення від податків бідних громадян;

4) фіскальна, що припускає вилучення частини доходів підприємств і громадян для утримання державного апарату, оборони країни і тієї частини невиробничої сфери, що не має власних джерел доходів (наприклад, установ культури - бібліотеки, архіви й інш.), або вони недостатні для забезпечення належного рівня розвитку - фундаментальна наука, театри, музеї і навчальні заклади і т.п.

Зазначене розмежування функцій податкової системи носить умовний характер, тому що усі вони переплітаються і здійснюються одночасно.

Система оподаткування і сукупність податкових органів становить податкову систему. Її механізм формується на дотриманні певних принципів:

- обов’язковість сплати податків;

- соціальна справедливість;

- рівноправність суб’єктів оподаткування;

- стимулювання підприємницької виробничої діяльності;

- стабільність (забезпечення незмінності податків та їх ставок протягом значного часу);

- рівномірність сплати;

- економічна обґрунтованість (встановлення ставки податків на підставі показників розвитку національної економіки і фінансових можливостей);

- компетенція (встановлення та скасування податків, а також пільг для платників здійснює відповідно до законодавства про оподаткування винятково Верховна Рада України);

- єдиний підхід (забезпечення єдиного підходу до розробки податкових законів з обов’язковим визначенням платника податку, об’єкта оподаткування, термінів і порядку сплати, підстав для надання податкових пільг).

Раціональна система оподаткування повинна стимулювати господарську і підприємницьку ініціативу, створювати відносно рівні умови для всіх суб’єктів господарювання. Система оподаткування має бути повністю адаптована до чинних у державі систем управління і методів державного регулювання розвитку економіки. Вона повинна враховувати аналіз інтересів виробника і споживача, держави і суспільства. Навіть незначні невідповідності між оподаткуванням і економічною моделлю держави можуть спричинити значні негативні наслідки, що виявляються як в обмеженні фінансових можливостей суб’єктів підприємництва, так і в скороченні доходів держави.

Податкова система кожної країни відображає її специфічні умови, тобто не може бути країн з однаковими податковими системами.

Зараз в Україні існують три системи оподатковування суб'єктів підприємництва (табл. 3.1):

1) традиційна (загальна) система оподаткування;

2) оподаткування за фіксованим податком;

3) спрощена система оподатковування (єдиний податок).

Кожна з перерахованих вище систем має свої переваги і недоліки.

1. При традиційній системі об'єктом оподатковування є прибуток, розрахований шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду на:

- суму валових витрат платника податку;

- суму амортизаційних відрахувань (згідно із діючим законодавством).

У цьому випадку валовий дохід – це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формі як на території України, так і за її межами.

Валові витрати – це сума яких-небудь витрат платника податку в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), що купуються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.


Таблиця 3.1

Порівняльна характеристика діючих в Україні систем оподаткування

 

Умови застосування Традиційна (загальна) система Спрощена система (єдиний податок) Фіксований податок
фізична особа юридична особа
1. Організаційно-правова форма немає обмежень приватний підприємець усі крім довірчих товариств приватний підприємець (платник ринкового збору)
2. Максимальна кількість працівників теж саме 10 осіб 50 осіб 5 осіб
3. Максимальний річний валовий дохід теж саме 500 тис. грн 1 млн. грн. 7000 неоподаткованих мінімальних заробітних плат (119 тис. грн.)
4. Область застосування теж саме усі види діяльності крім: 1) діяльності в сфері ігрового бізнесу; 2) діяльності суб’єктів підприємництва – власників спеціального патенту; діяльність із продажу товарів і наданню супутніх послуг на ринках крім торгівлі лікеро-горілчаними і тютюновими виробами.
3) торгівлі лікеро-горілчаними і тютюновими виробами і пально-мастиль-ними матеріалами. 3) діяльності страхових компаній, банків і інших кредитно-фінансових і небанківських фінансових організацій; 4) діяльності суб’єктів підприємництва, у статутному капіталі яких частина суб’єкту великого чи середнього бізнесу переви-щує 25 %.
           

 

 


Продовження таблиці 3.1

 

Умови застосування Традиційна (загальна) система Спрощена система (єдиний податок) Фіксований податок
фізична особа юридична особа
5. Об’єкт оподаткування оподаткований прибуток вид діяльності валовий дохід вид діяльності
6. Чи є платником ПДВ є на загальних підставах обирає самостійно обирає самостійно не є
7. Розмір податку визначається податковими органами від 20 до 200 грн. на місяць плюс 50 % від ставки за кожного найманого робітника 10 % від валового доходу від 20 до 100 грн. на місяць плюс 50 % від ставки за кожного найманого робітника
8. Мінімальний термін роботи з обраної системи оподатковування не обмежений квартал   місяць
9. Облік та звітність Згідно діючим стандартам в повному обсязі Ведення книги обліку доходів та витрат (форма № 10) Ведення касової книги та книги обліку доходів та витрат (форма № 10) Ведення книги обліку доходів та витрат (форма № 10) необов’язково

Сума амортизаційних відрахувань визначається шляхом застосування норм амортизації до балансової вартості груп основних фондів на початок звітного періоду. Суми амортизаційних відрахувань вилученню до бюджету не підлягають.

Для фізичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності встановлено два способи визначення оподаткованого прибутку:

1) як різниця між валовим доходом (виручкою у грошовому і натуральному виразі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов’язаними з одержанням доходу;

2) як різниця між валовим доходом (виручкою у грошовому і натуральному виразі) і витратами, які визначені за нормами, передбаченими Інструкцією про прибутковий податок громадян.

Підприємець самостійно приймає рішення про використання одного з двох способів визначення оподаткованого прибутку.

Варто мати на увазі, що для переходу на сплату фіксованого чи єдиного податку законодавством висувається ряд вимог, необхідність виконання яких обов'язкова.

2. 3 липня 1998 видано указ Президента України «Про спрощену систему оподатковування, обліку і звітності суб'єктів малого підприємництва».

Спрощена система оподатковування (єдиний податок) діє для наступних суб'єктів малого підприємництва:

- фізичних осіб, що здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи, і в трудових відносинах з яким, включаючи членів їх родин, протягом року знаходиться не більш 10 осіб і розмір виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. грн.;

юридичних осіб – суб'єктів підприємницької діяльності будь-якої організаційно-правової форми і форми власності, у яких за рік середньооблікова чисельність працівників не перевищує 50 осіб і розмір виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 1 млн. грн.

Виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок чи (і) у касу за здійснення операцій із продажу продукції (товарів, робіт, послуг).

У випадку здійснення операції з продажу основних фондів виручкою від реалізації вважається різниця між сумою, отриманої від реалізації цих фондів, і їх залишковою вартістю на момент продажу.

Суб'єкти підприємництва - фізичні особи мають право самостійно обрати спосіб оподаткування доходів за єдиним податком шляхом одержання свідчення про сплату єдиного податку.

Розмір єдиного податку для суб'єктів підприємництва - фізичних осіб установлюється місцевими радами по місцеві їх державної реєстрації в залежності від виду діяльності і не може складати менше 20 гривень і більше 200 гривень на місяць.

У випадку якщо фізична особа - суб'єкт підприємництва здійснює кілька видів підприємницької діяльності, для яких установлені різні ставки єдиного податку, їм отримається одне свідчення і платиться єдиний податок, що не перевищує встановленої максимальної ставки.

У випадку якщо платник єдиного податку здійснює підприємницьку діяльність з використанням найманої робочої чи сили за участю в підприємницькій діяльності членів його родини, розмір єдиного податку збільшується на 50 відсотків за кожну особу.

Суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа повинен платити єдиний податок щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця на окремий рахунок відділень Державного казначейства України.

Доходи, отримані від здійснення підприємницької діяльності, що обкладається єдиним податком, не включаються до складу сукупного оподаткованого доходу за підсумками звітного року такого платника й особи, що знаходяться з ним у трудових відносинах, а сплачена сума єдиного податку є остаточною і не включається в перерахунок загальних податкових зобов'язань як самого платника податків, так і осіб, що знаходяться з ним у трудових відносинах, включаючи членів його родини, що беруть участь у підприємницькій діяльності.

Суб'єкт підприємницької діяльності - юридична особа, що перейшла на спрощену систему оподатковування, обліку і звітності, самостійно обирає одну з наступних ставок єдиного податку:

- 6 відсотків суми валового доходу без обліку акцизного збору у випадку сплати податку на додану вартість відповідно до закону України " Про податок на додану вартість";

- 10 відсотків суми валового доходу, за винятком акцизного збору у випадку включення податку на додану вартість до складу єдиного податку.

Спрощена система оподаткування, обліку і звітності для суб'єктів підприємництва застосовується разом з іншими системами оподаткування, обліку і звітності, передбаченими законодавством, на вибір суб'єкта підприємництва.

Форма і порядок видачі свідчення про право сплати єдиного податку встановлюються Державною податковою адміністрацією України і є єдиними на всій території України.

Для переходу на спрощену систему оподаткування, обліку і звітності суб'єкт підприємництва подає письмову заяву в орган державної податкової служби за місцем державної реєстрації. Суб'єкт підприємництва - юридична особа обов'язково відзначає, яку ставку єдиного податку вона обрала. Рішення про перехід на спрощену систему оподаткування, обліку і звітності може бути прийнято не більше чим один раз за календарний рік. Суб'єкт підприємництва - юридична особа зобов'язана вести книгу обліку доходів і витрат і касову книгу.

Суб'єкти підприємництва несуть відповідальність за правильність обчислення, своєчасність представлення розрахунків і сплати сум єдиного податку відповідно до законодавства України.

Суб'єкт підприємництва, що платить єдиний податок, не є платником таких видів податків і зборів (обов'язкових платежів):

- податку на додану вартість, крім випадку, коли юридична особа обрала спосіб оподаткування доходів за єдиним податком по ставці 6 відсотків;

- податку на прибуток підприємств;

- податку на доходи фізичних осіб (для фізичних осіб - суб'єктів підприємництва);

- плати (податку) за землю;

- збору на спеціальне використання природних ресурсів;

- збору до Державного інноваційного фонду;

- збору на обов'язкове соціальне страхування;

- відрахувань і зборів на будівництво, реконструкцію, ремонт і утримання автомобільних доріг загального користування України;

- комунального податку;

- податку на промисел;

- збору на обов'язкове державне пенсійне страхування;

- збору за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі і сфери послуг;

- внесків до Фонду соціального захисту інвалідів;

- внесків до Державного фонду сприяння зайнятості населення;

- плати за патенти відповідно до закону України " Про патентування деяких видів підприємницької діяльності".

Новостворені і зареєстровані у встановленому порядку суб'єкти підприємництва, що подали до державної податкової служби за місцем їх реєстрації заяву на право застосування спрощеної системи оподаткування, обліку і звітності, вважаються суб'єктами спрощеної системи оподатковування, обліку і звітності з того кварталу, в якому проведена їх державна реєстрація.

Суб'єкти підприємницької діяльності - фізичні особи - платники єдиного податку мають право не застосовувати електронні контрольно-касові апарати для проведення розрахунків зі споживачами.

Не можуть використовувати дану систему оподаткування:

- суб'єкти підприємницької діяльності, на які поширюється дія Закону України " Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" у частині придбання спеціального патенту;

- довірчі товариства, страхові компанії, банки, інші фінансово-кредитні і небанківські фінансові установи;

- суб'єкти підприємницької діяльності, у статутному фонді яких частини, що належать юридичним особам - учасникам і засновникам даних суб'єктів, які не є суб'єктами малого підприємництва, перевищують 25 відсотків;

- фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи і здійснюють торгівлю лікеро-горілчаними і тютюновими виробами, пально-мастильними матеріалами.

3. Фізичні особи, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи, мають право самостійно обрати спосіб оподаткування доходів, одержаних від цієї діяльності, за фіксованим податком шляхом придбання патенту за умови, якщо:

- кількість осіб, які перебувають у трудових відносинах з таким платником податку, включаючи членів його сім’ї, які беруть участь у підприємницькій діяльності, не перевищує п’яти;

- валовий дохід такого громадянина від самостійного здійснення підприємницької діяльності або з використанням найманої праці за останні 12 календарних місяців, що передують місяцю придбання патенту, не перевищує семи тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

- громадянин здійснює підприємницьку діяльність з продажу товарів і надання супутніх такому продажу послуг на ринках та є платником ринкового збору згідно з законодавством. Доходи такого громадянина, одержані від здійснення інших видів підприємницької діяльності, оподатковуються у загальному порядку.

Не дозволяється застосування фіксованого податку при здійсненні торгівлі лікеро-горілчаними та тютюновими виробами.

Громадянин за своїм бажанням може придбати патент на здійснення підприємницької діяльності на всій території України.

Документ, що засвідчує сплату фіксованого податку, є підставою для видачі податковим органом за місцем проживання громадянина патенту, в якому зазначаються: прізвище та ім’я цього громадянина, його ідентифікаційний номер, строк дії патенту, перелік осіб, які перебувають у трудових відносинах з платником податку, або членів його сім’ї, які беруть участь у підприємницькій діяльності, місце здійснення підприємницької діяльності, назва органу, що видав патент.

Розміри фіксованого податку встановлюються відповідною місцевою радою залежно від територіального розташування місця торгівлі і не можуть бути менше ніж 20 гривень та більше ніж 100 гривень за календарний місяць для громадян, які здійснюють підприємницьку діяльність самостійно.

Для одержання патенту на здійснення підприємницької діяльності на всій території України фіксований податок встановлюється у розмірі 100 гривень.

У разі, коли платник податку здійснює підприємницьку діяльність з використанням найманої праці або за участю у підприємницькій діяльності членів його сім’ї, розмір фіксованого податку збільшується на 50 відсотків за кожну особу. У такому випадку платник фіксованого податку має право самостійно доплатити 50 відсотків суми встановленого фіксованого податку з розрахунку на кожну додаткову особу та повідомити про це податковий орган, який зобов’язаний внести відповідні зміни до патенту в строки, передбачені для його видачі.

Доходи громадянина, одержані від здійснення підприємницької діяльності, що оподатковуються фіксованим податком, не включаються до складу його сукупного оподаткованого доходу за підсумками звітного року, а сплачена сума фіксованого податку є остаточною і не включається до перерахунку загальних податкових зобов’язань такого платника податку або осіб, які перебувають з ним у трудових відносинах чи членів його сім’ї, які беруть участь у підприємницькій діяльності.

У разі сплати фіксованого податку платник такого податку звільняється від ведення обов’язкового обліку доходів і витрат.

Патент видається на строк від одного до дванадцяти календарних місяців за вибором платника фіксованого податку. У разі, коли протягом строку дії патенту відповідною місцевою радою змінюється розмір фіксованого податку, перерахунок його не здійснюється.

Патент може бути скасований (з його вилученням) за рішенням керівника податкового органу до закінчення строку його дії в разі, якщо:

- за дорученням або від імені платника фіксованого податку здійснюється торгівля особою, відомості про яку не внесені до патенту. У цьому випадку громадянин-підприємець позбавляється права застосовувати фіксовану ставку податку протягом 12 календарних місяців, наступних за місяцем вчинення порушення, та сплачує штраф у розмірі повної суми фіксованого податку в розрахунку за місяць за кожну особу, відомості про яку не внесені до патенту;

- платник фіксованого податку, особи, які перебувають з ним у трудових відносинах, а також члени його сім’ї, які беруть участь у підприємницькій діяльності, здійснюють торгівлю лікеро-горілчаними та тютюновими виробами. У цьому випадку громадянин-підприємець притягається до відповідальності згідно з законодавством України.

Податок, обчислений податковими органами, сплачується в такому порядку:

- протягом року платники щоквартально сплачують до бюджету по 25 процентів річної суми податку, обчисленої з суми доходів за попередній рік, а платники, які вперше залучаються до сплати податку, 25 відсотків суми, обчисленої податковими органами за оціночним доходом на поточний рік. Для сплати авансових платежів податку встановлюються такі строки протягом року: до 15 березня, до 15 травня, до 15 серпня і до 15 листопада. У разі значного збільшення або зменшення протягом року доходу платника податковими органами може бути проведено перерахунок сум податку за строками сплати податку, що не настали;

- суми плати за патент і суми податку, які сплачені протягом року за місцем виплати доходу та у вигляді авансових платежів, якщо вони пред’явлені податковим органам, враховуються при остаточному розрахунку суми податку на підставі документального підтвердження факту сплати податку.

Додатково нараховані за остаточними розрахунками суми податку підлягають сплаті не пізніше одного місяця з дня одержання повідомлення податкового органу, а над міру сплачені суми податку підлягають поверненню платнику не пізніше одного місяця після проведення остаточного розрахунку або за заявою платника зараховуються в рахунок майбутніх платежів.

Громадяни, які займаються підприємницькою діяльністю, за умови, що їм допомагають члени сім’ї, які спільно з ними проживають, оподаткований доход розподіляють між собою за угодою, але частка кожного з них не може перевищувати розміру, який пропорційний кількості громадян, що беруть участь у підприємницькій діяльності, якщо один з них має право на пільгове оподаткування.

 







Дата добавления: 2014-12-06; просмотров: 605. Нарушение авторских прав; Мы поможем в написании вашей работы!



Картограммы и картодиаграммы Картограммы и картодиаграммы применяются для изображения географической характеристики изучаемых явлений...

Практические расчеты на срез и смятие При изучении темы обратите внимание на основные расчетные предпосылки и условности расчета...

Функция спроса населения на данный товар Функция спроса населения на данный товар: Qd=7-Р. Функция предложения: Qs= -5+2Р,где...

Аальтернативная стоимость. Кривая производственных возможностей В экономике Буридании есть 100 ед. труда с производительностью 4 м ткани или 2 кг мяса...

Кран машиниста усл. № 394 – назначение и устройство Кран машиниста условный номер 394 предназначен для управления тормозами поезда...

Приложение Г: Особенности заполнение справки формы ву-45   После выполнения полного опробования тормозов, а так же после сокращенного, если предварительно на станции было произведено полное опробование тормозов состава от стационарной установки с автоматической регистрацией параметров или без...

Измерение следующих дефектов: ползун, выщербина, неравномерный прокат, равномерный прокат, кольцевая выработка, откол обода колеса, тонкий гребень, протёртость средней части оси Величину проката определяют с помощью вертикального движка 2 сухаря 3 шаблона 1 по кругу катания...

СИНТАКСИЧЕСКАЯ РАБОТА В СИСТЕМЕ РАЗВИТИЯ РЕЧИ УЧАЩИХСЯ В языке различаются уровни — уровень слова (лексический), уровень словосочетания и предложения (синтаксический) и уровень Словосочетание в этом смысле может рассматриваться как переходное звено от лексического уровня к синтаксическому...

Плейотропное действие генов. Примеры. Плейотропное действие генов - это зависимость нескольких признаков от одного гена, то есть множественное действие одного гена...

Методика обучения письму и письменной речи на иностранном языке в средней школе. Различают письмо и письменную речь. Письмо – объект овладения графической и орфографической системами иностранного языка для фиксации языкового и речевого материала...

Studopedia.info - Студопедия - 2014-2024 год . (0.013 сек.) русская версия | украинская версия