Фінансові відносини в процесі господарської діяльності підприємницьких структур

Фінансові відносини при здійсненні господарюючими суб’єктами виробничої та інвестиційної діяльності виникають, коли на грошовій основі має місце формування власних коштів підприємства і комерційних організацій, їх доходів, залучення запозичених джерел фінансування, розподіл доходів, їх використання на цілі накопичення та споживання. Вихідним моментом для цього є формування початкового капіталу, тому що організація будь-якої нової справи вимагає відповідного фінансового забезпечення.

Початковий капітал, як важливіше джерело формування майна будь-якого підприємства, утворюється за рахунок внесків засновників. Форма внеску може бути будь-яка: об’єкти довгострокового використання, виробничі запаси, цінні папери, майнові права тощо, але поряд з цим необхідна і певна сума грошей.

Способи утворення початкового капіталу різняться в залежності від організаційно-правової форми комерційного підприємства. В господарських товариствах - це складений капітал, а в акціонерних товариствах, загальнодержавних та муніципальних (комунальних) підприємствах - статутний капітал. Необхідно розуміти, що підприємницька діяльність повинна практично виключати участь держави та місцевих органів влади у прямому фінансуванні створення нового підприємства та його наступної діяльності. На державу покладаються тільки функції з формування сприятливого економічного середовища для підприємства. Тому засновники господарських товариств формують початковий капітал самостійно, а загальнодержавні та муніципальні (комунальні) підприємства наділяються початковими коштами за рахунок відповідних бюджетів.

При створенні підприємства кошти засновників направляються на придбання основних фондів та формування обігових коштів у розмірах, що необхідні для ведення нормальної виробничої діяльності, а також вкладаються у придбання нематеріальних активів (ліцензій, патентів, ноу-хау), використання яких є важливим доходостворювальним чинником. Таким чином, початковий капітал інвестується у виробництво, в процесі якого створюється власність, що відображається у ціні реалізуємого товару (продукція, роботи, послуги). Після реалізації товару ця вартість приймає форму виручки від реалізації вироблених товарів.

Виручка надходить на розрахунковий і/або валютний рахунок підприємства і використовується на оплату рахунків постачальників, в установлені терміни направляється на виплату заробітної плати, відрахування до соціальних позабюджетних фондів, сплату деяких податків тощо. Таким чином, відшкодовуються витрати на виробництво продукції, що відносяться на собівартість продукції. Також з виручки здійснюються авансові платежі з податку на прибуток, виплачується решта податків, фінансуються інші витрати, що передбачені фінансовим планом і не відносяться на собівартість продукції.

Таким чином, виручка - це ще не чистий дохід, який може бути використаний за розсудом власника, але джерело відшкодування всіх витрат на виробництво продукції та своєчасної оплати податків.