ЯКЩО(<логічний вираз>; <вираз 1>; <вираз 2>)

Логічний вираз — це форма запису умови: простої або складеної.

Якщо умова істинна, то функція набуває значення першого виразу, інакше — другого.

Вираз 1 чи вираз 2 також може бути функцією ЯКЩО — так утворюють вкладені розгалуження. Часто виразом 1 чи виразом 2 є лише адреса клітинки, яка містить деяке значення або конкретне число.

Прості умови записують як в алгоритмічних мовах — за допомогою операцій порівняння =, >, <, < =, > =, < >, визначених над виразами, наприклад, 7> 5, А5< =20 тощо.

Складні умови записують за допомогою логічних функцій І (< умова 1>; < умова 2>;...) та АБО(< умова1>; < умова 2>;...).

Функція І (И, AND) істинна, якщо всі умови в її списку істинні.

Функція АБО (ИЛИ, OR) істинна, якщо хоч би одна умова в її списку істинна.

Наприклад, функція ЯКЩО (АБО (5> 7; 5< 7); 5; 7) отримує значення 5, а функція ЯКЩО (І (5> 7; 5< 7); 5; 7) — значення 7.

Якщо користувач не пам'ятає вигляду функції, він може вставити її у вираз за допомогою майстра функцій, який викликається командою Вставити => Функція. У цьому випадку потрібно вибрати назву функції з запропонованого списку (крок 1) і заповнити поля значеннями параметрів (крок 2).

Працюючи з програмою Excel, потрібно користуватися російськими (ЕСЛИ, И, ИЛИ) або англійськими (IF, AND, OR) назвами логічних функцій.

Отже, адреса клітинки може бути створена трьома способами стилем А1, стилем R1C1 та привласненням свого персонального імені.

Стиль А1:

Ø У відносної адреси назва складається з літери позначення стовпчика та порядкового номеру рядка. Відносна адреса змінюється у формулі при копіюванні її в залежності від напрямку копіювання.

Наприклад, якщо у клітинках з А1 по А10 знаходяться числа, а в клітинках з Y1 по Y10 треба використовувати однакову формулу для множення відповідного числа зліва на 5, то при спробі копіювання формули бачимо, що в клітинці Y2 замість =А1*5 з’явиться =А2*5.

Ø Абсолютна адреса, на відміну від відносної, у формулах ніколи не змінюється. Вона відрізняється від відносної знаком “$”, який ставиться попереду позначення стовпчика, або позначення рядка, або попереду обох позначень. Наприклад: $A1, A$1, $A$1. Знак долар ставиться перед тим знаком, який не повинен змінюватися.

Стиль R1C1:

Ø Адреса утворюється за принципом “RЦифра_рядкаCЦифра_ стовпчика”. Наприклад R5C7. Row — рядок (з англійської), Column – стовпчик. Встановлюється стиль R1C1 через пункт головного меню Excel: Сервис\Параметры\Общие шляхом встановлення прапорця “Стиль ссылок R1C1”.

Декілька клітинок утворюють діапазон клітинок. Діапазон описується координатами двох діагонально протилежних клітинок, між якими є символ “: ”, наприклад, Е1: Е20, або A1: D5.

Повне ім’я клітинки складається з позначення диску, імені папки, імені книги, імені аркушу, адреса клітинки або діапазону клітинок.

Поточна (активна, вибрана) клітинка висвітлюється рамкою, яку називають текстовим курсором. Щоб зробити клітинку поточною треба клацнути по ній мишкою або перемістити текстовий курсор клавішами-стрілками.

Рядок стану — самий нижній рядок вікна.

У лівій частині рядка відображається поточний режим роботи таблиці:

Готово — у цьому стані можливо переміщення в таблиці та доступ до головного меню.

Ввод — режим введення інформації до клітинки. Більша частина меню програми недоступна. Для переходу до цього режиму достатньо вибрати клітинку та почати введення інформації. Вийти з нього можна або клавішами – стрілками, або Enter, або відмінити Escape.

Правка — режим редагування раніш введеної інформації. Для встановлення його натискають F2. Для виходу з нього тільки за допомогою Enter або відміна — Escape.

Укажите – режим вибору об’єкта для включення його до виразу. При цьому виділений об’єкт обрамляється пунктирною лінією.