Акцентуації та психопатії

Акцентуації характеру — це крайні варіанти норми, за яких окремі риси характеру надмірно поси­лені. У підлітків наявна підвищена чутливість до пев­них психотравмуючих дій при достатній стійкості до інших. Кожний тип акцентуацій має властиві тільки йому, на відміну від інших типів, «слабкі місця».

Акцентуації, як правило, проявляються в підлітковому віці, в період становлення характеру й дещо згладжуються в міру дорослішання. Частота акцентуа-цій, які спостерігаються у підлітків, різна: серед учнів масових шкіл вона коливається від 42 до 62 %, серед підлітків із соціальне дезадаптованою поведінкою ста­новить 66 %, а в підлітків, що здійснили правопору­шення, — 87 % випадків.

На відміну від психопатій, акцентуації не є захво­рюваннями, вони належать до варіантів норми. Ак­центуацію від психопатії можна відрізнити за такими ознаками: 1) акцентуації виявляються здебільшого в підлітковому віці, а психопатії — протягом усього життя; 2) прояви особливостей характеру при акцен-туаціях бувають у певних ситуаціях; при психопатії — незалежно від ситуацій; 3) при акцентуації рідко ви­никає соціальна дезадаптація й можливе повернення до норми; при психопатії соціальна дезадаптація буває значно частіше; 4) при акцентуації порушення пове­дінки, тобто декомпенсації, виникають як відповідь на чітко визначений тип психотравмуючої ситуації; при психопатії — при будь-яких психотравмах, а іноді й без видимих причин.

Для діагностики акцентуацій у підлітковому віці бажане використання методики ПДО (О. Лічко), але можливе й застосування методики Шмішека*.

Типи підліткових акцентуацій за методикою О. Лічко:

гіпертимний;

циклоїдний;

лабільний;

сенситивний;

психастенічний;

астеноневротичний;

шизоїдний;

епілептоїдний;

істероїдний;

нестійкий;

конформний.

Розроблена на основі концепції К. Леонгарда.

Типи акцентуйованих особистостей за К. Леонгардом:

гіпертимний;

афективне -лабільний;

афективне - екзальтований;

емотивний;

тривожний;

педантичний;

інтровертивний;

збуджуваний;

демонстративний;

екстравертивний;

ригідний;

дистимічний.

Можливе існування змішаних типів акцентуац гіпертимно-циклоїдний, лабільно-сенситивний, ас' но-істероїдний і т. д. У О. Лічко виокремлюється варіантів таких змішаних типів. Наведемо короткі:

рактеристики кожного з основних типів акцентуаці

Гіпертимний тип. Підлітки з цією акцентуацією і різняються хорошим настроєм, високим життєвим ' нусом, нестримною активністю. У цих підлітків ви] жена екстраверсія, прагнення до неформального дерства в компанії однолітків. Висока рухливість н< вових процесів приводить до того, що вони ле] адаптуються до нової і такої, що швидко змінюєте обстановки. Самооцінка дещо завищена, плани майбутнє оптимістичні й мінливі.

Порушення адаптації виникають при спробі ввеї таких підлітків в строго регламентований режим, і межити їх активність, а також при виконанні мої тонної діяльності на самоті, вони виявляються у в чах, порушеннях поведінки.

Циклоїдний тип. Характеризується, як правило,:

роткочасними (1—2 тижні) коливаннями настрою підвищеного до депресивного. У фазі пригнічен Настрою помічається зниження працездатності, втр інтересу до школи, захоплень, компанії. Невдач:

Дрібні конфлікти важко переживаються й можуть п] вести до думок про свою провину, неповноцінністї

цій фазі погано переноситься зміна життєвих стерео­типів (переїзд, зміна школи й т. ін.). В гіпертимній фазі циклоїдні підлітки схожі на підлітків гіпертимно-го типу. Самооцінка може здатися на перший погляд суперечливою: підліток оцінює себе як активного й пасивного, товариського й замкненого одночасно. При більш пильному опитуванні з'ясовується трива­лість перепадів настрою.

Лабільний тип. Головна риса цього типу — крайня мінливість настрою, який може змінюватися декілька разів протягом дня з незначних і непомітних для ото­чуючих причин. Підлітки цього типу точно відчувають ставлення до себе з боку інших людей та гостро на нього реагують. У них висока потреба в співчутті, співпереживанні з боку близьких. До лідерства ці підлітки не прагнуть, віддають перевагу теплим емо­ційним контактам з невеликою групою друзів. До декомпенсації можуть призвести емоційне відторгнен­ня з боку значущих осіб, втрата рідних. Декомпенса­ція виявляється в посиленні емоційної лабільності, нападах плачу, спадах настрою, можливі спроби само­губства, втечі з дому.

Сенситивний тип. У цього типу дві основні риси — висока вразливість та занижена самооцінка. Серед сторонніх, в незвичній обстановці проявляються замк­нутість, тривожність. З незнайомими важкі навіть по­верхові, формальні контакти. Зі знайомими бувають досить товариськими й відвертими. При самооцінці підлітки цього типу знаходять у собі різні недоліки, особливо серед вольових якостей. Декомпенсацію мо­же викликати ситуація несправедливого звинувачення, недоброзичливої уваги оточуючих. Це призводить до депресивних переживань, іноді до порушень пове­дінки.

Психастенічний тип. Підліткам цього типу властиві нерішучість, схильність до роздумування, побоювання за майбутнє своїх близьких, схильність до самоаналізу. Нерішучість виявляється особливо сильно, коли треба зробити самостійний вибір. До декомпенсації призво­дить необхідність швидко приймати рішення, відпові­дати за інших (призначення старостою, керівником групи ровесників). При посиленні тривоги виникають нав'язливості й ритуали (див. розд. 7). Самооцінка дещо занижена, іноді суперечлива — підліток називає не тільки реальні риси, а й бажані.

Астеноневротичний тип. Головними рисами є під­вищені втомлюваність, дратівливість, тривога за стан свого здоров'я. Втомлюваність особливо виявляється при розумових заняттях та в обстановці змагань. До декомпенсації призводить необхідність змагань (на­вчання в престижних ліцеях, гімназіях). При втомі наступають спалахи роздратованості, з незначного приводу посилюється турбота про стан свого здоров'я, може виникнути невроз у вигляді неврастенії.

Шизоїдний тип. Визначається замкнутістю та не­достатністю інтуїції. В процесі спілкування важко встановити неформальний емоційний контакт, особ­ливо з однолітками. Емпатія розвинута недостатньо. Внутрішній світ підлітка майже завжди закритий для інших і заповнений фантазіями, захопленнями.

Найважче переносяться ситуації, пов'язані з необ­хідністю встановлення емоційних неформальних кон­тактів (перебування в оздоровчому таборі, санаторії), бажанням батьків втрутитися у внутрішній світ підліт­ка або обмежити його захоплення. Самооцінка адек­ватна, на відміну від психопатії, ніколи не помічають­ся розлади мислення.

Епілептоїдний тип. Головною рисою є схильність до поступової концентрації роздратованості та пошуку об'єкта, на якому можна було б зігнати злість. Бу­вають напади злобно-тужливого настрою. Емоційні спалахи часті й тривалі. Лідерство виявляється в ба­жанні влади над однолітками. Інертність психічних процесів виявляється в усіх видах діяльності. Як ком­пенсація інертності може виникати педантичність, схильність до надмірної акуратності. До декомпенсації можуть призвести зміна обстановки (зміна місця про­живання, школи), народження молодших дітей у сім'ї. Декомпенсація проявляється здебільшого в посиленні жорстокості, ревнивості до молодших членів сім'ї.

Істероїдний тип. Головними рисами є жадоба до уваги та захоплення оточуючих, егоцентризм. Зовніш­ня виразність, театральність переживань не завжди відповідає реальній інтенсивності почуттів. У підлітків з істерощною акцентуацією часто буває надмірне фан­тазування, як спроба привернути до себе увагу. Де­компенсація виникає при ігноруванні підлітка дорос­лими, ровесниками й виявляється у вигляді порушень поведінки, іноді наклепів на самого себе, демонстра­тивних втеч з дому.

Нестійкий тип. Головна риса цього типу — постій­не бажання розваг, задоволень, зміни вражень. У не­обхідності виконання обов'язків, досягнення мети (поставленої батьками) помічається недостатність на­полегливості. Нестійкі підлітки часто потрапляють у делінквентні компанії, де займають становище підлег­лих. До свого майбутнього ці підлітки байдужі, у них порушена здатність прогнозу дальшого розвитку си­туації. Виражена декомпенсація та порушення пове­дінки виникають за умов бездоглядності й проявля­ються у бродяжництві, прогулах.

Конформний тип. Підлітки цього типу прагнуть над­мірного пристосування до навколишньої дійсності. Вони живуть за правилом думати, «як всі», поступати, «як всі», нічим не вирізнятись із середовища своїх ровесників. Самооціночні судження доступні тільки з огляду на думку оточуючих. Тому якщо підліток по­трапляє в делінквентне середовище, його поведінка також стає делінквентною. Такі підлітки взагалі важко переносять зміну обстановки, нове соціальне оточен­ня, круту ломку життєвих стереотипів.

Акцентуації характеру за умов негативної ситуації розвитку можуть переростати у психопатії. Такого роду психопатії у підлітків проявляються в тісній за­лежності від умов виховання, сімейної ситуації, зусиль самого підлітка, спрямованих на компенсацію патоло­гічних особливостей особистості.

У підлітковому віці компенсаційні механізми часто сформовані недостатньо, й виникають загострення психопатичних рис. У підлітків зі збудливою психопа­тією частішають і стають більш інтенсивними напади гніву, іноді виникає схильність до самопорізів. У цик­лоїдних і шизо'їдних підлітків частіше виникають де­пресивні спади настрою. При епілептощній психопатії більш частими та інтенсивними стають напади пога­ного настрою (похмурість, злість, агресія до слабих).

Ддя гіпертимних та нестійких підлітків збільшується (порівняно з дитячим віком) ризик потрапити в асо­ціальну компанію, почати вживання алкоголю та нар­котиків.

За сприятливих умов навколишнього середовищ;

для кожного типу психопатії підліток може посісти таке місце, яке приводить до відносної компенсаці відхилень у розвитку особистості, —заняття в турис­тичній чи військово-спортивній секції для гіпертим­них підлітків, можливість обмежити спілкування:

однолітками у шизоїдів і т. ін.

Завданням психолога в роботі з такими підлітками є пошук найбільш сприятливого виду діяльності, пра­вильна профорієнтація, нормалізація сімейних сто­сунків. У підлітків з сенситивним та психастенічна типом психопатій можливі реакції гіперкомпенсації бажання розвинути в собі контрастні риси характеру З цією метою вони займаються в секції боротьби важкої атлетики й т. д. Такий вибір можна схвалити якщо це прагнення самого підлітка, а не його батьків