Акцентуації та психопатії
Акцентуації характеру — це крайні варіанти норми, за яких окремі риси характеру надмірно посилені. У підлітків наявна підвищена чутливість до певних психотравмуючих дій при достатній стійкості до інших. Кожний тип акцентуацій має властиві тільки йому, на відміну від інших типів, «слабкі місця». Акцентуації, як правило, проявляються в підлітковому віці, в період становлення характеру й дещо згладжуються в міру дорослішання. Частота акцентуа-цій, які спостерігаються у підлітків, різна: серед учнів масових шкіл вона коливається від 42 до 62 %, серед підлітків із соціальне дезадаптованою поведінкою становить 66 %, а в підлітків, що здійснили правопорушення, — 87 % випадків. На відміну від психопатій, акцентуації не є захворюваннями, вони належать до варіантів норми. Акцентуацію від психопатії можна відрізнити за такими ознаками: 1) акцентуації виявляються здебільшого в підлітковому віці, а психопатії — протягом усього життя; 2) прояви особливостей характеру при акцен-туаціях бувають у певних ситуаціях; при психопатії — незалежно від ситуацій; 3) при акцентуації рідко виникає соціальна дезадаптація й можливе повернення до норми; при психопатії соціальна дезадаптація буває значно частіше; 4) при акцентуації порушення поведінки, тобто декомпенсації, виникають як відповідь на чітко визначений тип психотравмуючої ситуації; при психопатії — при будь-яких психотравмах, а іноді й без видимих причин. Для діагностики акцентуацій у підлітковому віці бажане використання методики ПДО (О. Лічко), але можливе й застосування методики Шмішека*. Типи підліткових акцентуацій за методикою О. Лічко: гіпертимний; циклоїдний; лабільний; сенситивний; психастенічний; астеноневротичний; шизоїдний; епілептоїдний; істероїдний; нестійкий; конформний. Розроблена на основі концепції К. Леонгарда. Типи акцентуйованих особистостей за К. Леонгардом: гіпертимний; афективне -лабільний; афективне - екзальтований; емотивний; тривожний; педантичний; інтровертивний; збуджуваний; демонстративний; екстравертивний; ригідний; дистимічний. Можливе існування змішаних типів акцентуац гіпертимно-циклоїдний, лабільно-сенситивний, ас' но-істероїдний і т. д. У О. Лічко виокремлюється варіантів таких змішаних типів. Наведемо короткі: рактеристики кожного з основних типів акцентуаці Гіпертимний тип. Підлітки з цією акцентуацією і різняються хорошим настроєм, високим життєвим ' нусом, нестримною активністю. У цих підлітків ви] жена екстраверсія, прагнення до неформального дерства в компанії однолітків. Висока рухливість н< вових процесів приводить до того, що вони ле] адаптуються до нової і такої, що швидко змінюєте обстановки. Самооцінка дещо завищена, плани майбутнє оптимістичні й мінливі. Порушення адаптації виникають при спробі ввеї таких підлітків в строго регламентований режим, і межити їх активність, а також при виконанні мої тонної діяльності на самоті, вони виявляються у в чах, порушеннях поведінки. Циклоїдний тип. Характеризується, як правило,: роткочасними (1—2 тижні) коливаннями настрою підвищеного до депресивного. У фазі пригнічен Настрою помічається зниження працездатності, втр інтересу до школи, захоплень, компанії. Невдач: Дрібні конфлікти важко переживаються й можуть п] вести до думок про свою провину, неповноцінністї цій фазі погано переноситься зміна життєвих стереотипів (переїзд, зміна школи й т. ін.). В гіпертимній фазі циклоїдні підлітки схожі на підлітків гіпертимно-го типу. Самооцінка може здатися на перший погляд суперечливою: підліток оцінює себе як активного й пасивного, товариського й замкненого одночасно. При більш пильному опитуванні з'ясовується тривалість перепадів настрою. Лабільний тип. Головна риса цього типу — крайня мінливість настрою, який може змінюватися декілька разів протягом дня з незначних і непомітних для оточуючих причин. Підлітки цього типу точно відчувають ставлення до себе з боку інших людей та гостро на нього реагують. У них висока потреба в співчутті, співпереживанні з боку близьких. До лідерства ці підлітки не прагнуть, віддають перевагу теплим емоційним контактам з невеликою групою друзів. До декомпенсації можуть призвести емоційне відторгнення з боку значущих осіб, втрата рідних. Декомпенсація виявляється в посиленні емоційної лабільності, нападах плачу, спадах настрою, можливі спроби самогубства, втечі з дому. Сенситивний тип. У цього типу дві основні риси — висока вразливість та занижена самооцінка. Серед сторонніх, в незвичній обстановці проявляються замкнутість, тривожність. З незнайомими важкі навіть поверхові, формальні контакти. Зі знайомими бувають досить товариськими й відвертими. При самооцінці підлітки цього типу знаходять у собі різні недоліки, особливо серед вольових якостей. Декомпенсацію може викликати ситуація несправедливого звинувачення, недоброзичливої уваги оточуючих. Це призводить до депресивних переживань, іноді до порушень поведінки. Психастенічний тип. Підліткам цього типу властиві нерішучість, схильність до роздумування, побоювання за майбутнє своїх близьких, схильність до самоаналізу. Нерішучість виявляється особливо сильно, коли треба зробити самостійний вибір. До декомпенсації призводить необхідність швидко приймати рішення, відповідати за інших (призначення старостою, керівником групи ровесників). При посиленні тривоги виникають нав'язливості й ритуали (див. розд. 7). Самооцінка дещо занижена, іноді суперечлива — підліток називає не тільки реальні риси, а й бажані. Астеноневротичний тип. Головними рисами є підвищені втомлюваність, дратівливість, тривога за стан свого здоров'я. Втомлюваність особливо виявляється при розумових заняттях та в обстановці змагань. До декомпенсації призводить необхідність змагань (навчання в престижних ліцеях, гімназіях). При втомі наступають спалахи роздратованості, з незначного приводу посилюється турбота про стан свого здоров'я, може виникнути невроз у вигляді неврастенії. Шизоїдний тип. Визначається замкнутістю та недостатністю інтуїції. В процесі спілкування важко встановити неформальний емоційний контакт, особливо з однолітками. Емпатія розвинута недостатньо. Внутрішній світ підлітка майже завжди закритий для інших і заповнений фантазіями, захопленнями. Найважче переносяться ситуації, пов'язані з необхідністю встановлення емоційних неформальних контактів (перебування в оздоровчому таборі, санаторії), бажанням батьків втрутитися у внутрішній світ підлітка або обмежити його захоплення. Самооцінка адекватна, на відміну від психопатії, ніколи не помічаються розлади мислення. Епілептоїдний тип. Головною рисою є схильність до поступової концентрації роздратованості та пошуку об'єкта, на якому можна було б зігнати злість. Бувають напади злобно-тужливого настрою. Емоційні спалахи часті й тривалі. Лідерство виявляється в бажанні влади над однолітками. Інертність психічних процесів виявляється в усіх видах діяльності. Як компенсація інертності може виникати педантичність, схильність до надмірної акуратності. До декомпенсації можуть призвести зміна обстановки (зміна місця проживання, школи), народження молодших дітей у сім'ї. Декомпенсація проявляється здебільшого в посиленні жорстокості, ревнивості до молодших членів сім'ї. Істероїдний тип. Головними рисами є жадоба до уваги та захоплення оточуючих, егоцентризм. Зовнішня виразність, театральність переживань не завжди відповідає реальній інтенсивності почуттів. У підлітків з істерощною акцентуацією часто буває надмірне фантазування, як спроба привернути до себе увагу. Декомпенсація виникає при ігноруванні підлітка дорослими, ровесниками й виявляється у вигляді порушень поведінки, іноді наклепів на самого себе, демонстративних втеч з дому. Нестійкий тип. Головна риса цього типу — постійне бажання розваг, задоволень, зміни вражень. У необхідності виконання обов'язків, досягнення мети (поставленої батьками) помічається недостатність наполегливості. Нестійкі підлітки часто потрапляють у делінквентні компанії, де займають становище підлеглих. До свого майбутнього ці підлітки байдужі, у них порушена здатність прогнозу дальшого розвитку ситуації. Виражена декомпенсація та порушення поведінки виникають за умов бездоглядності й проявляються у бродяжництві, прогулах. Конформний тип. Підлітки цього типу прагнуть надмірного пристосування до навколишньої дійсності. Вони живуть за правилом думати, «як всі», поступати, «як всі», нічим не вирізнятись із середовища своїх ровесників. Самооціночні судження доступні тільки з огляду на думку оточуючих. Тому якщо підліток потрапляє в делінквентне середовище, його поведінка також стає делінквентною. Такі підлітки взагалі важко переносять зміну обстановки, нове соціальне оточення, круту ломку життєвих стереотипів. Акцентуації характеру за умов негативної ситуації розвитку можуть переростати у психопатії. Такого роду психопатії у підлітків проявляються в тісній залежності від умов виховання, сімейної ситуації, зусиль самого підлітка, спрямованих на компенсацію патологічних особливостей особистості. У підлітковому віці компенсаційні механізми часто сформовані недостатньо, й виникають загострення психопатичних рис. У підлітків зі збудливою психопатією частішають і стають більш інтенсивними напади гніву, іноді виникає схильність до самопорізів. У циклоїдних і шизо'їдних підлітків частіше виникають депресивні спади настрою. При епілептощній психопатії більш частими та інтенсивними стають напади поганого настрою (похмурість, злість, агресія до слабих). Ддя гіпертимних та нестійких підлітків збільшується (порівняно з дитячим віком) ризик потрапити в асоціальну компанію, почати вживання алкоголю та наркотиків. За сприятливих умов навколишнього середовищ; для кожного типу психопатії підліток може посісти таке місце, яке приводить до відносної компенсаці відхилень у розвитку особистості, —заняття в туристичній чи військово-спортивній секції для гіпертимних підлітків, можливість обмежити спілкування: однолітками у шизоїдів і т. ін. Завданням психолога в роботі з такими підлітками є пошук найбільш сприятливого виду діяльності, правильна профорієнтація, нормалізація сімейних стосунків. У підлітків з сенситивним та психастенічна типом психопатій можливі реакції гіперкомпенсації бажання розвинути в собі контрастні риси характеру З цією метою вони займаються в секції боротьби важкої атлетики й т. д. Такий вибір можна схвалити якщо це прагнення самого підлітка, а не його батьків
|