Етапи взаємодії суспільства та природи
Основним “двигуном” історії був розподіл праці (спочатку половий і віковий). Завдяки розподілу і спеціалізації трудових операцій люди мали змогу забезпечити виживаємість первісної громади і кожного її члена і піднятися вище тварин. Розвиваючи виробництво, людина все більше і більше впливала на оточуюче середовище, змінюючи тим самим свою власну природу. Виділяються певні етапи розвитку людського суспільства, пов’язані зі взаємодією людей з природою: І етап: привласнення готових продуктів, коли знаряддя прислуговують як допоміжні засоби для забезпечення життєдіяльності; ІІ етап: привласнююча економіка змінилася на виробничу у формі землеробства, тваринництва (І великий розподіл праці); ІІІ етап: відокремлення ремісництва і торгівлі від землеробства у самостійну сферу. Філософський аналіз виділяє мотиви і стимули діяльності 1) підтримання власного існування та виживання; 2) продовження життя роду; 3) необхідність у задоволенні самої потреби в праці, праця заради творчості, яка дає радість буття; 4) боротьба з іншими людьми за привласнення продуктів праці або заради допомоги людям. Тобто, антагонізм і співпраця – це два полюси взаємодії людей у суспільстві. К. Маркс ввів у науку термін « суспільно-економічна формація». Все життя людства розглядається з точки зору існування формацій, які змінюють одна одну і впливають на розвиток суспільного життя. Суспільно-економічна формація – це історичний тип суспільства, який базується на певному способі виробництва і виступає як ступінь прогресивного розвитку світової історії людства. За К. Марксом, історичний процес спредставляє собою послідовну зміну суспільно-економічних формацій, які утворюють висхідну лінію суспільного розвитку. Кожній формації характерна своя якісна характеристика, яка включає певний рівень розвитку виробничих сил і виробничих відносин у суспільстві. Визначення суспільно-економічної формації дозволяє: 1) відрізнити один період історії від іншого і дослідити історичні події в рамках певних формацій; 2) викрити загальні і суттєві риси різних країн, які знаходяться на однаковій ступені розвитку виробництва; 3) розглянути суспільство як сукупність суспільних явищ (сім’ї, держави, церкви), а історичний процес як результат впливу різних факторів (природних умов, просвітництва, розвитку торгівлі або появою генія тощо); 4) розглянути суспільство як єдиний соціальний організм, який включає до себе всі суспільні явища у їх єдності і взаємодії на основі способу виробництва; 5) звести прагнення і дії окремих людей з діями великих мас та класів, інтереси котрих визначаються їхнім місцем в системі суспільних відносин даної формації.
|
