Тема 6. Особливості вживання прикметників і займенників

 

1. Морфологічні особливості вживання прикметників і займенників у ділових і наукових текстах.

2. Характеристика.

Повторення: правопис складних прикметників.

СРС:

1) довідково-інформаційні документи: звіти, плани робіт;

2) правопис прийменників, займенників.

Вживання прикметників і займенників

У ділових і наукових текстах

1) При вживанні прикметників перевага надається прикметникам книжного походження: балансовий, валютний, ґрунтовний, еквівалентний, конфіденційний, нейтральний, організаційний, парламентський, регіональний та ін.

Неправильно правильно

роботящий працьовитий

довжелезний дуже довгий

багатющий дуже багатий

безвихідне становище безпорадне становище

головатий розумний

згоден згодний

рад радий

вечірняя вечірня

молодії молоді

2) У використанні ступенів порівняння окремих якісних прикметників перевага надається аналітичним формам, які утворюються за допомогою прислівників: дуже, більш, менш та ін. Складена форма вищого й найвищого ступенів порівняння утворюється за допомогою прислівників: більш, найбільш, менш, найменш, але слід уникати вживання суфікса -іш-.

Неправильно правильно

працьовитіший дуже працьовитий

завеликіший більший, надто великий

невдаліший менш вдалий

більш рішучіший більш рішучий

найбільш доцільніший найбільш доцільний

менш оптимальніший менш оптимальний

найменш продуктивніший найменш продуктивний

3) Прикметник двосторонній уживається тільки тоді, коли стосується двох сторін та поєднується зі словами: договір, угода, домовленість, співробітництво, відносини, взаємини, стосунки, зустрічі, зв'язки, обов'язки, переговори.

4) У формах місцевого відмінка однини чоловічого та середнього роду слід використовувати закінчення -ому.

Неправильно правильно

на попереднім з'їзді на попередньому з'їзді

на старім обладнанні на старому обладнанні

5) Замість розмовної форми треба користуватися конкретним визначенням.

Неправильно правильно

чималий, чималенький, великий, більший за...,

великуватий, завеликий дуже великий

якнайдовшу, щонайдовшу дуже довгу, надзвичайно довгу

6) Уникають уживання присвійних прикметників, замінюючи їх іменниками або відповідними прикметниковими формами. Якщо потрібне точне означення, іменник-прізвище (посада, звання тощо) ставлять у родовому відмінку, це ж стосується тих випадків, коли є кілька однорідних членів.