Обмін енергії

При дисиміляції органічних речовин у клітинах звільня­ється енергія, яка використовується організмом для підтрим­ки постійної температури тіла, іонних градієнтів, біосинтетич­них процесів, для скорочення м'язів, проведення нервового імпульсу тощо.

Наслідком енергетичних процесів в організмі є теплоутво­рення, тому вся енергія, яка утворюється в організмі, може бу­ти виражена в одиницях (калоріях або джоулях).

Для визначення витраченої організмом у процесі життєді­яльності енергії використовують деякі методи дослідження, наприклад, пряму та непряму калориметрію. Метод прямої калориметрії ґрунтується на положенні, що всі види енергії зрештою перетворюються на теплову. Тому, помістивши лю­дину в спеціальну термоізольовану камеру, можна визначити кількість тепла, яке виділилось. Цей спосіб дуже копіткий, і тому використовують непряму калориметрію, тобто визначен­ня теплопродукції за показниками газообміну.

Непряма калориметрія основана на тому, що джерелом енергії в організмі є окисні процеси, за яких використовується кисень і утворюється вуглекислий газ.

За допомогою спеціальних приборів визначають об'єми вдихуваного кисню і видихуваного вуглекислого газу, потім підраховують дихальний коефіцієнт (співвідношення / ). Користуючись спеціальними таблицями, визначають витраті енергії.

За таблицею хімічного складу та енергетичної цінності хар­чових продуктів визначають надходження енергії. Загальний обмін складається з основного обміну та робочої надбавки. О сновний обмін — кількість енергії, яка використовується організмом на підтримання його життєдіяльності за умов фі­зичного і психічного спокою, у положенні лежачи, вранці на­тще, в умовах температурного комфорту (18—20 °С). Величи­на його залежить від віку, зросту, маси тіла, статі, а також ак­тивності механізмів регулювання обміну речовин (за основу може бути взята величина, що дорівнює 1 ккал/(кг х год), або 42 кДж/(кг х год). У жінок основний обмін на 10% менший, ніж у чоловіків (за умови однакової маси тіла та зросту). У ді­тей — на 1 кг маси тіла більше, ніж у дорослих. Після 40 років основний обмін на 1 кг маси тіла зменшується. Збільшення ос­новного обміну виникає при гіперфункції щитоподібної зало­зи, а при гіпофункції — зменшується. Зменшується основний обмін і при голодуванні, коли функціональна активність печі­нки знижена. Інтенсивність основного обміну протягом доби коливається: уранці поступово підвищується, а у нічний час знижується.

Збільшення енергетичного обміну понад основний рівень має назву робочої надбавки. Чинниками, які впливають на під­вищення енергетичних витрат, є приймання їжі, низька або висока (понад 30 °С) температура навколишнього середовища, м'язова та розумова праця. Залежно від особливостей професії за енергетичними витратами осіб поділяють на п'ять груп:

I — ті, хто зайняті переважно розумовою працею;

II — зайняті легкою фізичною працею;

III — ті, хто виконує фізичну працю середньої важкості;

IV — зайняті важкою фізичною працею;

V — зайняті дуже важкою фізичною працею.

В основу класифікації покладено інтенсивність фізичної праці, ступінь нервового напруження, що виникає під час ви­конання трудових процесів тощо.

Під час визначення потреби в енергії дорослого працездат­ного населення визнано доцільним усі розрахунки проводити Для трьох вікових категорій (18—29 років, З0—39 років, 40—59 років), підставою для цього є деякі вікові особливості

обміну речовин.

Так, для чоловіків І групи віком 18—29 років потреба в енергії становить 2800 ккал, 30—39 років — 2700 ккал, 40—59 років — 2500 ккал.

Регуляція обміну енергії в організмі здійснюється голов­ним чином ендокринною та вегетативною нервовою системою.

Основними регуляторами є гормони щитоподібної залози (тироксин, трийодтиронін), а також адреналін (гормон мозково" речовини надниркових залоз), які стимулюють ці процеси.

Особливу роль у регуляції енергетичного обміну відіграє гіпоталамус. Тут формуються регуляторні впливи, які реалізу­ються за допомогою вегетативних і ендокринних механізмів У деяких випадках визначається умовно-рефлекторне підви­щення утворення енергії (наприклад, у спортсменів перед стартом посилюються процеси обміну).

Інтенсивність процесів обміну збільшується і в разі відхи­лення температури навколишнього середовища від рівня комфорту. Найбільше це проявляється під час зниження темпера­тури навколишнього середовища, оскільки для збереження постійної температури тіла енергія інших видів переходить у теплову.

Підвищення основного обміну спостерігається протягом багатьох годин після їди — це так звана її специфічно-дина­мічна дія, що значною мірою зумовлена активізацією процесів обміну, особливо при вживанні білків.

 

 

Л Е К Ц І Я № 30

Т е м а: «Системи виділення.»