ІНФОРМАЦІЙНИЙ МАТЕРІАЛ. Органи виділення складаються з двох залоз (нирок), екскретом яких є сеча, та органів, які служать для накопичення і виведення сечі (сечоводи
Органи виділення складаються з двох залоз (нирок), екскретом яких є сеча, та органів, які служать для накопичення і виведення сечі (сечоводи, сечовий міхур, сечівник). Нирка (ren, s. nephros — грец.) — парний, бобоподібної форми орган, масою 120—200 г. Знаходиться нирка в поперековій ділянці, з боків від хребтового стовпа, поза очеревиною на рівні XI—XII грудних і І—II поперекових хребців, причому права нирка лежить на 1—1, 5 см нижче від лівої (вказані ме-жі положення нирок індивідуально варіюють). У нирці розрізняють дві поверхні: випуклу, передню, і плоску, задню; два кінці (полюси): заокруглений, верхній, і гострий, нижній; два краї: вигнутий бічний і вгнутий присередній. На останньому розташовуються ворота нирки, в яких розміщена ниркова ніжка, до складу якої входять: сечовід, ниркова артерія, ниркова вена, нерви й лімфатичні судини. Нирка оточена фіброзною капсулою, яка має вигляд тонкої гладенької пластинки і нещільно прилягає до речовини нирки (легко відділяється), назовні від неї знаходиться жирова капсула й ниркова фасція. На зрізі нирки розрізняють: • ниркову пазуху, або синус, в якій розташовані ниркова миска, великі та малі чашечки, нерви, кровоносні та лімфатичні судини, жирова клітковина. Ниркова миска має форму лійки, яка основою обернена до великих чашечок, а своєю верхівкою переходить у сечовід; • кіркова речовина, яка розташовується на периферії, завтовшки близько 4—8 мм, віддає в мозкову речовину відростки — ниркові стовпи; • мозкова речовина — складається з пірамід, основа яких прилягає до кіркової речовини, а верхівки спрямовані в пазуху. Верхівки 2—3 пірамід, з'єднуючись між собою, утворюють нирковий сосочок, який виступає в маленьку ниркову чашечку. Отже, в нирці нараховують приблизно 16—20 пірамід (сосочків 8—12), вони своїми верхівками обернені в маленькі ниркові чашечки (8—12 чашечок), які, з'єднуючись між собою, утворюють 2—3 великі ниркові чашечки. Мозкова речовина нирки, в свою чергу, вростає в кіркову речовину у вигляді тонких пучків, які називаються мозковими променями. Нирка — паренхіматозний орган. Строму утворює пухка волокниста сполучна тканина, багата на ретикулярні клітини й ретикулярні волокна. Паренхіма утворена нирковими тільцями й епітеліальними нирковими канальцями, серед яких розрізняють звивисті й прямі. Структурною та функціональною одиницею нирки є нефрон. Довжина одного нефрона — від 18 до 50 мм, а всіх нефронів — близько 100 км. Кількість нефронів в обох нирках дорівнює 2—2, 5 млн. Відділи нефрона: • ниркове (мальпігієве) тільце, що складається з капсули Шумлянського — Боумена, має форму двостінної чаші та судинного клубочка, в якому нараховують 50—160 капілярних петель, які є розгалуженнями приносної артеріоли. Капіляри, зливаючись між собою, утворюють виносну артеріолу; • проксимальний, або звивистий каналець І порядку; • петля Генле, яка складається з низхідного і висхідного відділів ниркового канальця; • дистальний, або звивистий каналець II порядку. Дистальні канальці переходять у збірні ниркові трубочки, які утворюють короткі вивідні протоки, які своїми отворами відкриваються на верхівці сосочка ниркової піраміди. Нефрони залежно від локалізації і особливостей будови поділяють на кіркові (80%) і юкстамедулярні (20%). Серед кіркових нефронів 1% становлять короткі кіркові нефрони, усі відділи яких розташовуються в кірковій речовині, і проміжні, петлі яких спускаються в мозкову речовину. У юкстамедулярних нефронів тільця, проксимальні та дистальні канальці містяться в кірковій речовині на межі з мозковою, а петлі глибоко проникають у мозкову речовину. Кровопостачання нирки характеризується тим, що кров, яка тече через неї, використовується не тільки для забезпечення трофіки органа, але й для сечоутворення. Артеріальна кров у нирку надходить по нирковій артерії, яка в нирковому синусі й речовині її послідовно розгалужується на гілки меншого діаметру. Найменші гілки мають назву приносної артеріоли, яка в капсулі Шумлянського—Боумена розпадається на капіляри судинного клубочка. Капіляри, зливаючись між собою, утворюють виносну артеріолу, яка має менший діаметр, ніж приносна, чим забезпечується високий тиск (65—70 мм рт. ст.) У капілярах клубочка. Це є необхідною умовою для здійснення першої фази сечоутворення. Ця капілярна сітка має назву чудесної артеріальної сітки, тому що капіляри тут розташовані між двома артеріями, а також первинної капілярної сітки. Її призначенням є фільтрація плазми крові й утворення первинної сечі. Виносна артеріола після виходу з ниркового тільця знову розпадається на сітку капілярів, яка обплітає канальці нефрона й отримала назву вторинної (тиск 10—12 мм рт. ст.), або перитубулярної капілярної сітки. Її функція — трофіка нефрона й участь у другій фазі сечоутворення. Від вторинної капілярної сітки починається венозна система нирки. Таким чином, нирки мають дві сітки капілярів. У юкстамедулярних нефронах приносні і виносні артеріоли судинних клубочків мають однаковий діаметр або виносна артеріола дещо ширша. Тому кров'яний тиск у капілярах цих клубочків не такий високий, як у кіркових нефронах. Виносна артеріола, виходячи з ниркового тільця, не поділяється на нову сітку капілярів, і кров відтікає прямо в дрібні вени. Внаслідок цих особливостей юкстамедулярні нефрони беруть не таку активну участь в утворенні сечі. Судини цих нефронів виконують роль шунта, тобто кров може легко й швидко пройти через нирки в умовах інтенсивного кровообігу, наприклад, під час виконання важкої фізичної праці. Функції нирок: • екскреція кінцевих метаболітів азотного обміну, чужорідних речовин, надлишку органічних та неорганічних речовин, які потрапляють з їжею або утворюються в процесі метаболізму; • підтримка осмотичного тиску крові; • підтримка іонного балансу організму; • підтримка кислотно-основного стану організму; • участь у регуляції кровообігу; • утворення біологічно активних речовин (наприклад, реніну, брадикініну, еритропоетинів тощо); • участь у регуляції об'єму циркулюючої крові.
|
