РЕНТГЕНОЛОГІЧНІ МЕТОДИ ДІАГНОСТИКИ

Сучасна рентгенологія має великі діагностичні можливості. У фтизіатрії для обстеження хворих використовують обов’язкові і додаткові рентгенологічні обстеження. Обов’язковими рентгенологічними методами є: оглядова рентгенограма органів грудної порожнини в прямій і боковій проекціях. Додаткові рентгенологічні обстеження це: рентгеноскопія, томографія (ТГ), бронхографія, латерографія, фістулографія, ангіопульмографія, комп’ютерна томографія (КТГ), магніто-резонансна томографія (МРТ).

Методами раннього виявлення туберкульозу у дорослих є масова профілактична флюорографія, індивідуальне профілактичне флюорографічне обстеження за зверненням, декретованих контингентів, осіб із груп ризику та бактеріоскопія мазка мокроти хворих, які кашляють 3 тижні і більше.

Масову профілактичну флюорографію проводять в плановому порядку з суцільним (100%) охопленням населення 1 раз в 2 роки, починаючи з 15-літнього віку. Здійснюють її пересувними та стаціонарними флюорографами.

Стаціонарні флюорографи функціонують при поліклініках, ЦРЛ, протитуберкульозних диспансерах. Їх використовують для щорічного обстеження груп диспансерного обліку, декретованих (обов’язкових) контингентів та осіб, які звернулись за медичною допомогою вперше на протязі року.

Рентгенограма ОГК – це сумація тіней органів грудної порожнини в площинному зображенні на рентгенівській плівці. Основні вимоги до рентгенографії це отримання високоякісної рентгенограми, на якій повинні бути чітко зображені легеневі поля з легеневим малюнком, корені легень, органи середостіння, кістковий остов та І-ІІ грудні хребці.

Послідовність читання рентгенограми передбачає описання легеневих полів. В нормі ліва легеня вужча і довша за праву, а органи середостіння локалізовані між медіальними кінцями ключиць на фоні тіні грудини і хребта. Зменшення легеневого поля спостерігається при: гідротораксі, гемотораксі, пневмотораксі, ателектазі, цирозі та фіброзно-циротичних змінах легень. Розширення легеневого поля відмічається при емфіземі легень.

Органи середостіння розташовані по середині, зміщення їх відбувається в сторону ураження при фіброзно-кавернозному, циротичному туберкульозі. Зміщення органів средостіння в здорову сторону діагностуємо при гідро-, піо-, пневмотораксі.

Легеневий малюнок утворений судинами легень. Посилення його відмічаєтья при неспецифічних запальних процесах (пневмонія, бронхіт), а також при лівошлунковій недостатності. Ослаблення легеневого малюнку може бути обумовлене наявністю вогнищевих, інфільтративних тіней середньої та високої інтенсивності. Відсутність легеневого малюнку спостерігається при: гідро-, гемо-, піо-, пневмотораксі.

Легеневі поля в нормі прозорі і не мають патологічних тіней.

 

Рентгенографія, флюорографія, томографія, рентгеноскопія, прицільна рентгенографія, бронхографія, ангіопульмографія, кімографія, комп’ютерна томографія, магнітно-ядерно резонансна томографія	Задньо-пряма, задньо-скісна, бокова, коса	1. Технічне виконання. 2. Контури легень. 3. Легеневий малюнок. 4. Корені легень. 5. Патологічні тіні.	1. Локалізація. 2. Форма. 3. Розміри. 4. Інтенсивність. 5. Контури. 6. Структура. 7. Зв’язок з коренем.
1. Види рентген обстеження:	2. Позиції:	3. Послідовність читання рентгенограм:	4. Характеристика патологічних тіней:

 

 

 

Патологічні тіні при туберкульозі можуть бути розміщені в будь-яких ділянках легень, але найчастіше вони локалізуються у 1, 2 або 6 сегментах.

Для туберкульозу характерні наступні тіні:

Ø вогнищеві;

Ø інфільтративні;

Ø кільцеподібні;

Ø фіброзна тяжистість.

Вогнищева тінь має розміри меньше 10 мм. Морфологічним субстратом цієї тіні є туберкульозний бугорок з лімфоїдно-макрофагальними клітинами. За розмірами вогнищеві тіні поділяються на:

§ дрібновогнищеві – 1-2 мм;

§ середньовогнищеві – 3-5 мм;

§ великовогнищеві – 6-10 мм.

Вогнищеві тіні характеризують за наступними ознаками:

§ інтенсивність (висока, середня, низька);

§ контури (чіткі, нечіткі або розмиті);

§ структура (однорідна або гомогенна, неоднорідна);

§ зв’язок з коренем легені;

§ розміри.

Інфільтративна тінь – це тінь, яка має розміри більше 10 мм. Може утворюватись самостійно, або ж за рахунок злиття декількох вогнищевих тіней. Характеризують інфільтративну тінь за тими ж ознаками, що й вогнищеву, за виключенням розмірів.

Каверна – це замкнута кільцеподібна тінь.

За розмірами поділяються на:

§ малі – до 2 см в діаметрі

§ середні – 2-4 см в діаметрі

§ великі – 4-6 см в діаметрі

§ гігантські – більше 6 см в діаметрі

За давність утворення і будовою стінки виділяють свіжі і старі каверни. Свіжа каверна має тонку стінку, правильну форму, чіткий внутрішній та розмитий зовнішній контури. Стара каверна має товсту стінку, неправильну форму (витягнуту, еліпсовидну), за рахунок фіброзних змін, чіткий зовнішній і внутрішній контури.

Фіброзна тяжистість утворюється внаслідок заміни легеневої тканини фіброзною, тінь буде середньої і високої інтенсивності у вигляді лінійних тяжів та «плакучої верби».

Рентгенологічно діагностують фази туберкульозного процесу. Виділяють наступні фази:

а) прогресуючі (розпад, інфільтрація, обсемінення);

б) виздоровлення (розсмоктування, рубцювання, ущільнення, звапнення).

Фазі інфільтрації відповідає наявність тіні (вогнищевої або інфільтративної) низької інтенсивності, однорідної структури без чітких контурів.

Для фази розпаду характерно наявність каверни або ж вогнищевої чи інфільтративної тіні неоднорідної структури. При туберкульозі ділянка розпаду розташована ексцентрично, ближче до дренуючого бронху; при пухлині розпад в центрі тіні.

Для фази обсемінення характерно розповсюдження МБТ лімфогенно, гематогенно і бронхогенно в легеневій тканині (можливо за їх межами), та утворення нових ділянок туберкульозного запалення.

Описання легеневих полів, органів середостіння, патологічних тіней завершується установлення рентгенологічного діагнозу.

Рентгенологічний діагноз при туберкульозі включає: клінічну форму туберкульозу, фазу процесу, локалізацію (легеня, доля, сегменти).