Розділ 6.Фізіологія ендокринної системи
Основні поняття розділу Ендокринні залози – секреторні органи, що не мають вивідних протоків, а продукти секреції виводяться безпосередньо у кров. Паракринні органи (клітини) - не мають вивідних протоків, але продукти секреції не виводяться безпосередньо у кров, а шляхом дифузії через мембрану впливають на сусідні клітини. Гормони – продукти внутрішньої секреції, тобто хімічні речовини, які виробляються спеціалізованими залозами(або клітинами), виділяються у кров та розповсюджуються по організму. Слугують хімічними носіями інформації, здійснюючи специфічний вплив на органи-мішені. По природі гормони можуть бути ліпідними, білковими та пептидними, стереоїдними. Тип дії гормонів – метаболічний, морфогенетичний, кінетичний (пусковий), корегуючий. Властивості гормонів – специфічність, дистантний характер дії, висока біологічна активність. Механізми дії гормонів – взаємодія з рецепторами плазматичної мембрани, взаємодія з рецепторами ядра клітини. Регуляція дії ендокринних органів – а) прямий вплив субстратів крові на клітини залози; б) нервова; в) гуморальна; г) нейрогуморальна.
Механізм гуморальної регуляції: Канал прямого зв’язку
Канал керівний орган регуляція
Канал зворотнього зв’язку Фактори гуморальної регуляції:
Лабораторна робота № 15.
|
зовнішнього пристрій ефектор параметрів
зв’язку
Результат секреції спеціфічних клітин ендокринних залоз
Гормони гіпофіза, епіфіза, гипоталамуса підшлункової залози, наднирників, щітоподібної залози, паращитоподібних та стат. залоз
, аденозин, тощо
