Характерні риси та відмінності східного рабства від античного

Розклад первісно-суспільного способу виробництва базуючись на сформованих елементах класового суспільства привів до утворення першої в історії людства експлуататорської соціально-економічної формації – рабовласницького ладу (охоплює період з ІV тис. до н.е. до V ст. н.е. – падіння Західної Римської імперії. В його межах склалися два типа господарської організації – східне і античне рабство).

Східне рабство, та перехід від первісно-суспільного ладу до рабовласницького, відбувалося вперше в країнах Стародавнього Сходу – Стародавній Єгипет, Шумер, Аккад, Ассирія, Персія, Стародавня Індія та Китай.

Стародавній Схід не випадково став тією частиною земної кулі, де вперше відбувався перехід до класового суспільства та утворилася держава. У цьому регіоні раніше за інші склалися сприятливі умови для розвитку цивілізації: теплий клімат, родючі річні долини, легко оброблювані ґрунти. Швидкий розвиток землеробства сприяв розвитку інших галузей господарства. Найпоширенішими сільськогосподарськими культурами були: ячмінь, просо, льон, горох, цибуля, часник, виноград, фініки, яблука.

Треба зазначити, що в економіці країн Східного рабства існували і твердо зберігалися пережитки первісно-суспільного ладу:

- стійко зберігалася громада, хоча вже не кровна, а сільська територіальна, яка була важливою часткою економіки країн Стародавнього Сходу (найважливішою умовою землеробства – головною галузі економіки були іригація та пов’язані з нею заходи. Враховуючи стан розвитку продуктивних сил, будівництво зрошувальних споруд, каналів, дамб було під силу тільки великій групі людей – громаді);

- слабий розвиток приватної власності (головний об’єкт – земля, вважалася громадською власністю, але насправді верховним власником її була держава, яка взяла на себе обов’язки по керівництву і координації будівництва іригаційних систем).

Не дивлячись, що країни відносяться до рабовласницьких, головною продуктивною силу в них були вільні селяни – члени громади. Існували рабські ринки, найбільшими власниками рабів були фараони. Головне джерело рабів - полонені на війні. Але раби в країнах Східного рабства використовувалися головним чином як слуги та на будівництві храмів, пірамід і т. п. Крім того в деяких країнах рабство обмежувалося визначеним терміном, після закінчення якого раб ставав вільним членом громади, але це характерно ранній стадії розвитку держави. До того ж великої різниці в положенні рабів і вільних селян не було (могли мати власність та родину). Поряд з землеробством, яке досягло значного розвитку – використовуючи залізні знаряддя праці та зрошувальні системи збирали по два врожаї на рік цукрової тростини, пшениці, проса, льону, бобівнику, риса і т. д., все більш важливе місце в господарстві Стародавнього сходу займає ремесло – ковальство, ткацтво, гончарство, ювелірна справа. В Єгипті було освоєно виробництво папірусу. Отримало розвиток кораблебудування, особливо в Єгипті і Фракії. Розвивалися військова техніка – з’явилися знаряддя для облоги, бойові колісниці.

Ваговий внесок Стародавній Схід зробив у будівництві не дивлячись на те, що технологія будівництва унікальних величезних споруд була дуже примітивна. Так Єгипет, наприклад, не знав колеса, і при будівництві пірамід не застосовувався навіть такий простий механізм як блок. Спорудження піраміди Хеопса (самої високої будівлі до Ейфелевої вежі) тривало 20 років. За розрахунками сучасних спеціалістів, будівництво у другій половині ХХ ст. зайняло б 40 років. Весь секрет полягав в організації праці, для кожної операції був обраний оптимальний варіант, повністю були виключені простої.

Більш помітніше стала розвиватися торгівля, головним чином зовнішня (с країнами Середземномор’я). Виникли перші металеві гроші (до цього використовували ячмінь, овес, вівцю) мідні, срібні пізніше золоті злитки та монети.

Таким чином можна зробити висновок, що Східне рабство має наступні особливості:

1. Воно не було класичним, у ньому перепліталися громадські та рабовласницькі елементи;

2. Характерне панівне положення сільської територіальної общини;

3. Мало слабий розвиток приватної власності.

4. Східне рабство не володіло суспільним виробництвом. Головна сфера економічного життя – сільське господарство – заняття вільних селян-общинників, залишилося поза рабовласницьким виробництвом, тому що раби належали, головним чином, державі і використовувались, головним чином, на будівництві.