Виробнича функція Кобба-Дугласа

Найбільш цікавим аспектом неокласичної теорії відтворення є аналіз її представниками відтворювальних процесів з позиції виробничих функцій. Серед великої кількості форм цієї функції, запропонованих вченими, найбільший успіх випав на долю функції Кобба-Дугласа. У 1926 р. вийшла стаття К.У. Кобба (математик) і П.Х. Дугласа (економіст)”Теорія виробництва”, в якій вони запропонували свою модель виробничої функції, яка мала вигляд:

У=АК^α L^β , де

У - фізичний обсяг виробництва;

А - коефіцієнт пропорційності, який повинен враховувати деякі додаткові умови виробництва;

К - індекс витрат основного капіталу;

L - індекс витрат відпрацьованих людино-годин;

α, β - коефіцієнти еластичності по витратам капіталу і праці, які показують вплив цих факторів в окремості на обсяг виробляємої продукції (тобто, якщо кількість використаного капіталу збільшити на 1% при незмінній кількості праці, то обсяг продукції У збільшиться на α %. Аналогічна дія для β).

За допомогою функції Кобба-Дугласа були отримані розрахункові індекси росту обсягу виробництва в переробній промисловості США за 1899-1922 роки, які виявилися досить близькими до фактичних індексів. Коефіцієнт кореляції склав не менш 0, 97 (97%).

Однак функція Кобба-Дугласа спиралася на передумову відсутності якісних змін як з боку праці, так і з боку засобів виробництва.З цієї причини одним з головних напрямків дослідження виробничих функцій стає спеціальне вивчення впливу технічного прогресу на обсяг виробляємої продукції.

Внаслідок цього функція Кобба-Дугласа прийняла наступний вигляд:

У=АК^α L^β е^vt , де

е ^vt-Фактор часу, який відображає вплив якісних змін у виробництві;

е - основа натуральних логарифмів;

v -константа, яка характеризує темп розвитку;

t - час.

Економісти полюбили цю функцію ще і тому, що вона дає можливість займатися прогнозуванням. Для цього спершу збирають статистику показників К, L, У, за ряд років (чим більше ряд років, тим достовірніше прогноз). На їх основі обчислюються показники α, β. А потім, можна розрахувати, що буде з У, якщо К і L будуть змінюватися, (вважаючи α, β постійними).

Функція Кобба-Дугласа може застосовуватися на різних рівнях – як на рівні окремого підприємства, так і на рівні галузі виробництва, народного господарства в цілому.

6. Головні елементи " неокласичного відродження"

Процес руйнації попереднього класичного стану і пошуки нового консенсусу отримав в західній літературі назву «неокласичного відродження», або «неоконсервативної контрреволюції». Дійсно, в основі його лежить висунення на перший план і подальший розвиток неокласичного напряму з його обґрунтуванням тільки ринкових механізмів регулювання економіки. Проте такий поворот – це не просто збіг традиційних постулатів і висновків неокласичної ортодоксії з економічною кон’юнктурою 70-80 років. Особливості сучасного стану науково-технічного розвитку, інтернаціоналізації господарських відносин, а також кардинальні зрушення в соціальній структурі розвинутих країн ринкової економіки стимулювали процес переосмислення і певного перегляду застарілих уявлень неокласики, розробки нових теорій.

Процес «неокласичного відродження» включав такі основні елементи, просякнуті ідеями докейнсової економічної теорії:

1. Реституцію (відновлення) монетаризму, яка означала повернення мікроекономіці її вирішального місця в економічній теорії;

2. Розробку та уточнення теорії сподівань, яка виходила із визнання раціональності поведінки господарських агентів;

3. Поширення принципів індивідуалізму на процес прийняття урядових рішень (теорія суспільного вибору);

4. Подальшу лібералізацію економічного життя і політики в межах теорії і практики економіки пропозиції та соціального ринкового господарства.