Вибір управлінських систем
в) група менеджерів, що належить до вищого керівництва, формулює загальну стратегію, розподіляє відповідальність між виконавцями і координує управління; г) нижчі оперативні групи виконують роботу на своїх ділянках. Описані вище системи змінювали одна іншу по мірі зростання складності й нестабільності зовнішньої обстановки. Таблиця 2.2 (шкала нестабільності Ансоффа) є інструментом діагностики і визначення того, яка саме система чи група систем дозволять справитися з завданнями, що ставить зовнішнє середовище фірмі. Перший крок полягає в тому, щоб знайти ті характерні риси, які у найближчі 5 — 7 років будуть визначальними для середовища фірми. Наступний крок визначає рівень нестабільності за трьома факторами (звичність, темп змін, передбачуваність майбутнього). Третій крок – користуючись значенням рівня звичності, визначається система дій (контроль, довгострокове чи стратегічне планування, стратегічне управління). Ці кроки визначають поєднання систем, необхідне фірмі для вибору найбільш вдалої лінії поведінки в традиційній сфері її діяльності.
Контрольні запитання 1. Управління за цілями. Цільовий підхід. 2. Стадії процесу управління за результатами. 3. Перехід від оперативного управління до стратегічного. 4. Характерні риси системи стратегічного управління певної органі-зації. 5. Принципи здійснення стратегічного управління. 6. Стратегічне поле бізнесу. Стратегічна одиниця бізнесу. 7. Стратегічно орієнтована організація. 8. Переваги стратегічно орієнтованих організацій. 9. “Управління за допомогою вибору стратегічних позицій”. Управління ранжируванням стратегічних завдань”. Управління на основі врахування “слабких сигналів”.
|