ВПЦ "Київський університет", 2006

 

 

З М І С Т

 

 

ВСТУП.................................................................................................3

РОЗДІЛ 1. ІСТОРІОГРАФІЯ ТА ДЖЕРЕЛЬНА БАЗА.......5

1.1. Історико-етнографічні праці з народної медицини...................5

1.2. Опубліковані матеріали польових досліджень Полісся

останньої чверті ХХ – початку ХХІ ст.……………… …...….........25

1.3. Неопубліковані матеріали польових досліджень

Полісся останньої чверті ХХ – початку ХХІ ст..............................26

1.4. Опубліковані джерела (записи замовлянь та описи

обрядів) середини ХІХ – початку ХХ ст……………………………..28

РОЗДІЛ 2. НАРОДНІ ЛІКАРІ ТА ЇХНІ МЕТОДИ ЛІКУВАННЯ….35

2.1. Народні лікарі – носії прадавніх медичних знань............…35

2.2. Хвороби в уявленнях поліщуків: народні назви, способи

та методи лікування. Вірування та перекази про хвороби……...73

РОЗДІЛ 3. ЛІКУВАЛЬНІ ЗАСОБИ В НАРОДНІЙ

МЕДИЦИНІ УКРАЇНЦІВ ПОЛІССЯ................................................101

РОЗДІЛ 4. ЗАМОВЛЯННЯ В СИСТЕМІ ДУХОВНОЇ

КУЛЬТУРИ ПОЛІССЯ....................................................................132

ЗАКЛЮЧНЕ СЛОВО.....................................................................157

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ ТА АБРЕВІАТУР...................160

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ...............161

ДОДАТОК.........................................................................................173

 

 

ПЕРЕЛІК СКОРОЧЕНЬ ТА АБРЕВІАТУР

ВГВ – „Волынские губернские ведомости”

ЖС – „Живая старина”

ЕВ – „Етнографічний вісник”

ЕЗ – „Етнографічний збірник”

ІР НБУВ – Інститут рукопису Національної бібліотеки України ім. В. І. Вернадського

РФ ІМФЕ – Рукописні фонди Інституту мистецтвознавства, фольклору та етнографії ім. М. Т. Рильського

КС – „Киевская старина”

МУРЕ – „Матеріали до україно-руської етнології”

НТЕ – „Народна творчість та етнографія”

СЭ – „Советская этнография”

ЭО – „Этнографическое обозрение”

УІЖ – „Український історичний журнал”

Переселенцям із Чорнобильської зони

Присвячую

ВСТУП

Важливою темою, що здавна привертає увагу дослідників і досі не втратила своєї актуальності, є народна медицина, якій у системі етнокультури належить одне з провідних місць, оскільки вона визначає соціально-гігієнічні норми, побутову культуру, психологічні норми спілкування. Народну медицину можна розглядати як складову традиційної культури, у змісті якої поєдналися позитивні емпіричні знання, засоби лікування словом, світоглядні уявлення та вірування різних епох. Етнографічний підхід до дослідження проблеми передбачає вивчення таких питань, як розвиток народних уявлень про анатомію і фізіологію людини, народне розуміння етіології захворювань, погляди на народних лікарів, методи діагностики та профілактики, санітарно-гігієнічні норми, класифікація лікувальних засобів тощо.

Вивчення народної медицини в етнографічному вимірі дає ключ до розв‘язання важливих наукових завдань, пов‘язаних із проблемами походження та розвитку світоглядних уявлень та народних знань українців.

Народні методи лікування, способи приготування ліків, їх асортимент і застосування відзначаються багатством етнічних та етнорегіональних форм. Вивчення їх є базою для проведення порівняльних досліджень, передусім народної медицини і сучасної фармакології. Лікування словом після тривалих років відвертого ігнорування увійшли до сфери зацікавлень психотерапевтичної науки, розробки дослідників у сфері народної медицини переконливо доводять важливість народних психотерапевтичних методів лікування.

Запропоновані хронологічні межі зумовлені тим, що саме у вказаний період виникла простежити зміни та трансформації, які відбулися в досліджуваній ділянці народної культури.

Дослідження присвячене народній медицині Центрального Поліського історико-етнографічного регіону, де компактно проживають переселенці з Чорнобильської зони. Центральне Полісся – край, де за останні десятиліття відбулися глибокі трансформаційні зміни у зв'язку з екологічною катастрофою, що сталося на Чорнобильській АЕС. Ця аварія й активні міграційні процеси, зумовлені нею, спричинили руйнацію досить тривкого шару традиційної культури, яка століттями зберігала давні обряди, архаїчні елементи. Власне, саме після екологічного лиха й активізувалася науково-збиральницька та громадська діяльність зі збереження поліської традиції. З огляду на це актуальність окресленої проблематики виявляється також у необхідності збереження народних знань та духовної спадщини регіону.