ЗАКЛЮЧНЕ СЛОВО

Підводячи підсумки, виокремимо найважливіші, на нашу думку, моменти, які є характерними для сучасного народно-медичного лікування населення Центрального Полісся.

Насамперед потрібно наголосити на тому негативному впливі, який спричинила аварія на Чорнобильський АЕС. Через міграційні процеси, зумовлені аварією, люди, відірвані від своїх домівок і переселені в інші, часто дуже віддалені села, почали забувати свої місцеві традиції лікування, передусім раціональної сфери народної медицини, зокрема фітотерапії. Ми часто чули від респондентів про те, що від різних хвороб дуже " помочні" такі-то трави, але в " нових" місцях їх немає: " Всякіє травки рвали на родінє, а тут таких і немає " (зап. від перес. із с. Мощаниця). Якщо ж немає трав то відповідно, зникає і традиція їх вживання. Отже, відмирання деяких лікувальних традицій було спричинено природним середовищем, у якому опинилися носії цієї культури, і досить часто воно було іншим, ніж " удома".

По-друге, у " нових" селах існують свої, місцеві традиції, у тому числі лікувальні. Вони поступово переплітаються з традиціями переселенців, що призводить до руйнування етнокультурної спадщини останніх.

До цього слід додати, що в нині відбувається процес поповнення знань про ліки рослинного походження із книжок, журналів, газет відповідного спрямування, а також " переймання" знань із радіо та телебачення. Звичайно, з одного боку, зрозуміле зацікавлення природними лікувальними засобами, насамперед траволікуванням, раціональність використання яких довела і залучила до застосування офіційна медицина. Завдяки інформації, поданій у медичних лікарських довідниках, зменшується ризик отруєння травами. З іншого боку, така прив‘язаність до друкованого слова нівелює етнічно специфічні та регіональні риси поліського лікування, що призводить до згасання традиційної лікувальної практики краю. Під час експедиційних досліджень ми пересвідчувалися у цьому особисто: на свої запитання часто чули відповідь такого спрямування: " треба у книжку подивитись", " як у книжці немає, то я і не скажу" тощо. До того ж, порівнюючи літературні та архівні джерела кінця ХІХ – початку ХХ ст. із сучасними польовими матеріалами, доходимо висновку, що архаїчні елементи, які традиційно були обов’язковими у застосуванні, не беруться до уваги, хоча ще і не стерлись із пам’яті жителів Полісся.

Прив’язаність до друкованого слова спостерігається і в ірраціональній сфері. Можна констатувати встановлення культу друкованого слова. Сучасні носії народних медичних знань досить часто вважають за необхідне звіряти свої знання з друкованими матеріалами або залучати їх до своєї практики, причому, як правило, у них немає перестороги, що надруковані рецепти чи замовляння можуть бути шкідливими, ба навпаки – вони залюбки користуються ними самі в домашньому побуті.

Така сучасна тенденція може бути пояснена підсвідомою потребою ірраціональної практики, яка придушувалася під час радянської влади. В атеїстичні часи будь-які прояви лікування словом вважалися марновірними, застосування цих засобів різко критикувалося і засуджувалося радянською офіційною медициною. Тому ті, хто володів такими знаннями, намагалися не афішувати цього або навіть згортали свою діяльність, побоюючись переслідувань влади та насмішок партійних односельчан. Проте потреба в цих знаннях була, і вона яскраво виявилася після розпаду Радянського Союзу. Саме в період руйнування старої системи цінностей і формування нової люди починають шукати відповіді на найважливіші питання буття, виробляти нові орієнтири, нові шляхи, насамперед духовні. Саме тому в перехідний період, у якому перебували країни пострадянського простору в 90-ті роки, такої небаченої сили та масштабності набула поява різноманітних ворожок та екстрасенсів, які пропонували вилікувати все і вся; активізувалася зацікавленість замовляннями, при- та відворотними атрибутами. На задоволення попиту населення на полицях крамниць з’являються сотні найрізноманітніших збірок замовлянь як наукового, так і досить сумнівного – псевдофольклорного походження. В останніх часто до замовлянь додаються магічні рекомендації, поради, на зразок " як зробить і відробить", якими інколи користуються й сучасні " знавці" народної медицини. Часто ми зустрічалися з випадками, коли на прохання переповісти замовляння або якісь народні рецепти шептухи виносили вирізані з газет тексти і пропонували нам переписати. Цікаво, що вони були у перемішані з тими, що дісталися їм у спадок. Особливою популярністю такі " порадники" користуються у тих, хто не мав у роду спадкових шептунів, проте воліє навчитися лікувати, для чого використовує друковані поради, назагал невдало.

Отже, поява такого роду літератури " породжує" нових або " пере- народжує" спадкових носіїв народних медичних знань. У народному лікуванні відбувається начебто зворотний шлях – із міста в село, де " нові" знання засвоюються, а частково нашаровуються на рештки традиційних, утворюючи " нову" народно-лікарську практику, дослідження якої тільки починається.

СПИСОК