Теоретичні положення. Коефіцієнт опору коченню

Коефіцієнт опору коченню.

Вага автомобіля, яка припадає на колесо, деформує покришку і опорну поверхню. При цьому чим м`якіша дорога, тим більша її деформація і менша деформація покришки, і навпаки. В результаті при їх деформації на внутрішнє тертя в покришці і дорозі, і тертя між ними витрачається енергія.

При коченні колеса під дією штовхаючої сили Р (рис. 1) внутрішнє тертя в покришці і дорозі, і тертя між ними, перешкоджає зростанню деформації в передній зоні поверхні контакту покришки із дорогою і зменшенню її в задній зоні.

Рис. 1. Розподіл сил, що діють на колесо автомобіля.

 

В результаті епюра нормальних тисків, симетрична в випадку нерухомого колеса, а при коченні змінюється, збільшуючись спереду і зменшуючись ззаду.

Рівнодіюча цих реакцій R_z, перпендикулярна до напрямку руху і рівна силі тиску колеса G_k, на опорну поверхню, при коченні колеса зміщується в сторону руху на віддаль а.

Реакція R_z створює відносно центра колеса момент опору коченню M_f:

M_f=R_z∙ a (1)

В випадку рівномірного руху цей момент врівноважується моментом, який створюється штовхаючою силою Р на плече, яке рівне динамічному радіусу колеса r_д.

R_z∙ a = P∙ r_д (2)

Звідки: (3)

Внаслідок тертя між покришкою і дорогою в елементах поверхні їх контакту виникають дотичні реакції, які діють в сторону, протилежну напрямку штовхаючої сили Р. На твердій дорозі ці реакції паралельні напрямку руху і становлять рівнодіючу R_x, яка при рівномірному русі дорівнює силі опору коченню Р_fk.

Величина називається коефіцієнтом опору кочення колеса.

Беручи до уваги, що R_z = G_k, вираз (3) можливо записати в вигляді

. (4)

Звідки:

, (5)

де Р_fk - сила опору кочення колеса; G_k – нормальне навантаження на колесо, або для автомобіля:

, (6)

де P_f - сила опору коченню всіх коліс автомобіля; G - вага автомобіля.

Коефіцієнт опору коченню f, в основному залежить від матеріалу і конструкції покришок, тиску в них повітря, твердості і стану дороги, жорсткості підвіски і режиму руху автомобіля. Застосування матеріалів з малим внутрішнім тертям, зменшення жорсткості кордної тканини і числа її шарів, полегшення протектора і інші конструктивні міри значно знижують гістерезисні втрати в покришках.

Для кожного типу покришок в залежності від твердості і стану ґрунту (сніг та інш.) існує оптимальний тиск повітря, при якому загальний опір коченню мінімальний.

При русі по нерівному шляху коефіцієнт f зростає внаслідок жорсткості підвіски і амортизаторів. Він також зростає при збільшенні висоти ґрунтозачепів покришки. Слід відмітити, що на нерівних і м’яких поверхнях коефіцієнт f знижується із збільшенням діаметра колеса.

Із факторів, які характеризують режим руху покришок, найбільш впливає на коефіцієнт f швидкість руху та діючі на колеса вертикальні навантаження і бокова сила. Вплив швидкості на опір коченню по м’яким поверхням залежить від їх фізико-механічних властивостей.

Із збільшенням навантаження на колесо коефіцієнт f зростає, так як збільшуються деформації покришки і дороги.

В випадку дії бокової сили, яка виникає при повороті, поперечному нахилі дороги або боковому вітрі, коефіцієнт f значно збільшується внаслідок додаткових бокових деформацій покришок.

Режим руху, вологість дороги і температура навколишнього повітря відбивається на тепловому стані покришок. Із збільшенням нагріву покришок внутрішнє тертя в її матеріалі, а отже, і опір коченню знижуються. При температурі 70...80^оС коефіцієнт f менше, чим у холодних покришок приблизно на 12...15%.