Методичні рекомендації та послідовність рішення завдання 1
1. Аналітичне групування статей активу балансу робиться за формою таблиці 1. Аналітичне групування статей пасиву балансу представляється в аналогічній таблиці, із використанням наступного переліку статей пасиву: 1.Джерела майна, усього. 1.1. Власний капітал. 1.2. Забезпечення майбутніх витрат і платежів. 1.3. Позиковий капітал. 1.3.1. Довгострокові зобов'язання. 1.3.2. Короткострокові зобов'язання й інші короткострокові пасиви. 1.3.2.1. Короткострокові кредити банків і поточна заборгованість по довгострокових зобов'язаннях. 1.3.2.2. Векселя видані. 1.3.2.3. Кредиторська заборгованість і інші поточні зобов'язання 1.4. Доходи майбутніх періодів.
2. При аналізі динаміки структури статей активу балансу на початок і на кінець періоду варто визначити загальну вартість майна підприємства (дорівнює валюті, або підсумку, балансу), вартість іммобілізованих активів (підсумок розділу 1 активу балансу), вартість мобільних засобів (сума підсумків розділів П та Ш активу балансу), розмір дебіторської заборгованості в широкому змісті слова (р. 150-210) і ін. За даними пасиву балансу визначається розмір власного капіталу, рівний підсумку розділу I пасиву балансу, його довгострокові зобов'язання (підсумок Ш пасиву) і кредиторська заборгованість у широкому змісті слова (р.520-610).
Таблиця 1 - Аналітичне групування та аналіз статей активу балансу
У ході аналізу встановлюють питомі ваги найважливіших складових активу і пасиву балансу, абсолютні прирости і темпи зростання показників, зміни в питомих вагах. На підставі проведених розрахунків варто зробити відповідні висновки про динаміку досліджуваних показників і про вплив її на зміну структури балансу. Зміни в % до зміни валюти балансу (темп приросту структурних змін), розраховані по активі і пасиву, дозволяють зробити висновки, через які джерела в основному був приплив нових засобів і в які активи ці нові засоби були вкладені. Крім цього, аналіз динаміки статей активу і пасиву балансу робиться по абсолютному відхиленню і темпам росту величин окремих статей балансу. Особлива увагу при цьому необхідно приділити зміні величини нерозподіленого прибутку (непокритого збитку) (ф. 1, р. 350). Визначають також відповідність дебіторської і кредиторської заборгованості. При цьому за даними балансу зіставляють р. 150 і р.520, р. 160 і р. 530, р.170 і р.550, р.200 і р.600, р. 210 і р. 610. Крім того, варто враховувати, що частина короткострокових кредитів банків (р.500) видається під товари відвантажені, тобто може бути джерелом покриття частини дебіторської заборгованості за товари (р. 160). На основі зіставлення відповідних рядків активу і пасиву балансу робиться висновок про наявність джерел, що тимчасово послабляють фінансову напруженість.
3. У ході аналізу джерел засобів оцінюється ступінь автономії підприємства на початок і на кінець періодів в умовах ринкових зв'язків за допомогою коефіцієнта автономії
Коефіцієнт автономії розраховується як відношення суми власних засобів до підсумка балансу. Він показує частку джерел власних засобів у загальному підсумку балансу. Критичне значення Про автономію підприємства свідчить також співвідношення позикового і власного капіталу, що оцінюється за допомогою коефіцієнта співвідношення позикових і власних засобів (так називаного «плеча фінансового важеля» або коефіцієнта фінансового ризику)
Перевищення позикових засобів над власними (при Кз/с > 1) указує на те, що підприємство має недостатній рівень фінансової стійкості і значною мірою залежить від зовнішніх джерел фінансування. Притягнення позикових засобів саме по собі не є негативним явищем, тому що у визначених умовах сприяє підвищенню ефективності використання власного капіталу. Тому остаточні виводи про вплив зміни даного показника на фінансовий стан підприємства можна зробити тільки проаналізувавши систему фінансових показників. Платоспроможність підприємства по довгострокових позиках характеризується показником фінансового ливериджу Фл, що розраховується як відношення довгострокового позикового капіталу до власного. Зростання значення Фл свідчить про зростання фінансового ризику, тобто можливості втрати платоспроможності. Для рішення питання про забезпеченість підприємства власними засобами розраховується коефіцієнт забезпеченості власними засобами ( Визначається також величина власних оборотних коштів підприємства (робочого капіталу). Власні оборотні кошти або робочий капітал (Рк) є тієї частиною оборотних активів, що фінансується за рахунок власних коштів і довгострокових зобов'язань. Іншими словами, це величина, на яку загальна сума оборотних коштів перевищує суму короткострокових зобов'язань. Величина показника може бути знайдена відрахуванням підсумку розділу IV із підсумку розділу II активу, тобто Рк = ф. 1 (р.260 - р.620)
Позитивне значення величини робочого капіталу свідчить не тільки про спроможність підприємства сплатити поточні борги, але і про те, що воно має фінансові ресурси для розширення діяльності й інвестування. Негативне значення показника вказує на те, що поточні активи цілком покриті позиковими джерелами фінансування. З іншого боку, значення негативного робочого капіталу показує нестачу власних і довгострокових позикових джерел для покриття основного капіталу підприємства. Після визначення величини робочого капіталу розраховується коефіцієнт забезпеченості власними оборотними коштами (робочим капіталом) як відношення власних оборотних коштів до загальної величини оборотних коштів підприємства, тобто
4. Завершити аналіз треба загальною оцінкою бухгалтерського балансу й оцінкою ринкової (фінансової) усталеності підприємства. Оцінюючи баланс із погляду підвищення ефективності, варто враховувати, що ознаками «гарного» балансу є наступні показники: - забезпеченість підприємства власними оборотними коштами вище рівня 0, 1; - має місце ріст власного капіталу; - немає різких змін в окремих статтях балансу; - дебіторська заборгованість відповідає розмірами кредиторської заборгованості; - у балансі відсутні «хворі» статті (збитки, прострочена заборгованість банкам і бюджету).
|
= 0, 5, указує, що загальна сума заборгованості не повинна перевищувати суму власних джерел фінансування. Ріст коефіцієнта свідчить про збільшення фінансової незалежності підприємства.
£ 1
). Він визначається як відношення різниці між обсягами джерел власних засобів і фактичної вартості основних засобів і інших необігових активів до фактичної вартості наявних у підприємства оборотних коштів. При розрахунку величини показника слід з підсумку розділу I пасиву балансу відняти підсумок розділу I активу і розділити на підсумок розділу II активу. Даний коефіцієнт характеризує частку власних засобів (тобто тих оборотних активів, що покриваються тільки власним капіталом ) у загальній їх сумі.
> 0, 1
