Методичні рекомендації та послідовність рішення завдання

 

На першому етапі виконання завдання інформаційною базою аналізу фінансового стану є бухгалтерська фінансова звітність, тобто система показників, які відображають майновий і фінансовий стан підприємства на конкретну дату. Склад, зміст, вимоги та інші засадні основи бухгалтерської звітності регламентовано положенням (стандартом) бухгалтерського обліку П(С)БО № 19 «Об’єднання підприємств», яке затверджене наказом Міністерства фінансів України від 7 липня 1999 р. № 163.

Згідно з цим положенням бухгалтерська звітність складається із взаємозв’язаних форм, на основі яких здійснюється аналіз фінансового стану підприємства:

1. П(С)БО № 2 «Баланс», ф. 1.

2. П(С)БО № 3 «Звіт про фінансові результати», ф. 2.

3. П(С)БО № 4 «Звіт про рух грошових коштів», ф. 3.

4. П(С)БО № 5 «Звіт про власний капітал», ф. 4.

Аналізуючи фінансовий стан підприємства за цими формами, необхідно передовсім ознайомитися з П(С)БО № 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» і переконатись у тому, що всі вимоги даного стандарту на підприємстві враховано. Ця звітність орієнтована на ринкові відносини, на тих користувачів, які не можуть вимагати у службовому порядку звітів, складених з урахуванням їхніх конкретних інформаційних потреб.

Рентабельність характеризує відносну прибутковість діяльності підприємства. В процесі аналізу фінансово-економічного стану підприємства використовується така система показників рентабель­ності.

1. Рентабельність активів (економічна рентабельність) характеризує рівень прибутку, що генерують усі активи підприємства. Даний показник розраховується за формулою:

 

 

2.Рентабельність власного капіталу (фінансова рентабельність) характеризує рівень прибутковості власного капіталу, що вкладений у підприємство.

3. Рентабельність продажів (комерційна рентабельність) пока­зує, наскільки ефективно і прибутково підприємство здійснює свою операційну (виробничо-комерційну) діяльність, і розраховується як відношення суми прибутку до виторгу від реалізації продукції. У залежності від показника прибутку, що використовується у роз­рахунках, відрізняють валову, операційну і чисту рентабельність продажів.

Валова рентабельність продажів показує ефективність виробни­чої діяльності і цінової політики підприємства.

Показник операційної рентабельності характеризує спроможність підприємства генерувати прибуток від діяльності до вирахування витрат, що не мають відношення до операційної ефективності.

Приклад розв'язання завдання:

 

Відомості з балансу підприємства і звіту про фінансові результа­ти наведені у таблиці 2. 1, розрахунок основних показників рентабель­ності виконаний у таблиці 2. 2.

Таблиця 2.1 - Вихідні дані для аналізу рентабельності

Показник, тис. грн	На початок року	На кінець року
1. Чистий прибуток
2. Прибуток від звичайної діяльності до оподатковування
3. Прибуток від операційної діяльності
4. Валовий прибуток
5. Собівартість реалізованої продукції
6. Чистий виторг від реалізації продукції
7. Валюта балансу
8. Власний капітал

У звітному році спостерігається позитивна динаміка всіх показ­ників рентабельності, що аналізувалися. Рівень рентабельності активів потрібно визнати високим. Збільшення цього показника на 2, 8% свідчить про підвищення ефек­тивності використання майна підприємства, і викликано це як зрос­танням прибутку від звичайної діяльності до оподатковування, так і скороченням вартості сукупних активів. Зниження валюти балансу могло статися за рахунок прискорення оборотності товарно-матері­альних запасів і дебіторської заборгованості за умов підвищення по­питу на продукцію. Підвищення рентабельності власного капіталу на 3, 6% виклика­не збільшенням чистого прибутку. Рівень цього показника у звітно­му році істотно перевищує прибутковість за багатьма іншими варіантами капіталовкладень (так, сучасна ставка відсотків за депозита­ми складає приблизно 12-15%). Це говорить про високу інвестицій­ну привабливість підприємства (на 1 грн, що вкладена власниками в підприємство, у звітному році отримано 36 коп. чистого прибутку).

Таблиця 2.2 - Розрахунок показників рентабельності

Показник	Попередній період	Звітний період (розрахунки у звітному періоді виконуються аналогічно попередньому періоду)	Відхилення
В абсо­лютних вели­чинах	Темп зрос­тання, %
Рентабельність сукупних активів			2, 8	110, 4
Рентабельність власного капіталу			3, 6	111, 3
Валова рентабельність продажів			0, 8	102, 3
Операційна рентабе­льність продажів			4, 3	117, 6
Чиста рентабельність продажів			2, 5	112, 1

 

Зростання валової рентабельності продажів свідчить про підви­щення ефективності виробничо-збутової діяльності підприємства, адже його причиною стало збільшення суми валового прибутку. Факторами, що обумовили зростання валового прибутку, могли бути зниження питомої собівартості продукції і збільшення фізичного обсягу реалізації, а також позитивні зміни в структурі реалізованої продукції (збільшення питомої ваги високорентабельних виробів).

Темпи зростання операційної рентабельності продажів склали 117%. Вони перевищили темпи зростання валової рентабельності (102%), що свідчить про позитивний вплив на фінансові результати таких факторів, як зниження адміністративних витрат і інших вит­рат від операційної діяльності.

Темпи зростання чистої рентабельності продажів (112%) у звітно­му році були нижче в порівнянні з темпами збільшення операційної рентабельності. Це свідчить про те, що збільшення рентабельності про­дажів обумовлено підвищенням ефективності операційної діяльності. У той же час треба звернути увагу на те, що в межах інвестиційної і фінансової діяльності витрати перевищили доходи. Така ситуація дещо сповільнила зростання чистої рентабельності продажів.

Таким чином, аналіз дозволяє зробити висновок про підвищення ефективності діяльності підприємства, бо всі показники рентабель­ності виросли і мають досить високий рівень.

 

На другому етапі за наведеною нижче методикою визначаються сила впливу опера­ційного важеля, поріг рентабельності і запас фінансової міцності та робляться відповідні висновки. Для виконання завдання необхідно скористатися даними з балансу і звіту про фінансові результати конкретного підприємства. Обов’язково додаються форми при захисті завдання.

Дія операційного (виробничого, господарського) важеля виявляєть­ся в тому, що будь-яка зміна виторгу від реалізації завжди породжує більш сильну зміну прибутку. Сила впливу операційного важеля ха­рактеризує ступінь чутливості прибутку до зміни виторгу і рівень підприємницького ризику, що пов'язаний із підприємством: чим більше сила впливу операційного важеля, тим вище підприємницький ризик. Для визначення сили впливу операційного важеля застосовують відношення валової маржі (різниці між виторгом від реалізації і змінними витратами) до прибутку:

 

 

де СВОВ - сила впливу операційного важеля.

Поріг рентабельності (точка беззбитковості) - це такий виторг від реалізації, за яким підприємство не має ні прибутку, ні збитків. Валової маржі в точності вистачає на покриття постійних витрат.

Поріг рентабельності визначається за формулою:

 

де ПР — поріг рентабельності.

 

Запас фінансової міцності являє собою різницю між фактичним виторгом від реалізації і порогом рентабельності:

ЗФМ = В-ПР

де ЗФМ — запас фінансової міцності.

 

Ефект фінансового важеля являє собою збільшення рентабель­ності власних коштів, що їх підприємство отримує завдяки викори­станню кредиту, незважаючи на платність останнього. Показник, що відображає рівень прибутку, що додатково генерується власним ка­піталом при різній частці використання позикових коштів, називаєть­ся ефектом фінансового важеля. Він розраховується за формулою:

 

де ЕФВ — ефект фінансового важеля;

С_пп — ставка податку на прибуток;

RОА — рентабельність активів (економічна рентабельність), %;

ССВ — середня ставка відсотку за усіма видами заборгованості підприємства, %;

ПК — середня сума позикового капіталу;

ВК — середня сума власного капіталу.

 

Ефект виникає через розбіжність між економічною рентабельні­стю і «ціною» позикових коштів - середньою ставкою відсотка. Інак­ше кажучи, підприємство повинне досягти такого рівня економічної рентабельності, щоб коштів було достатньо, принаймні, для сплати відсотків за кредит.

Ефект фінансового важеля також може використовуватися для оцінки фінансового ризику. Сила впливу фінансового важеля розра­ховується за формулою:

 

де СВФВ — сила впливу фінансового важеля.

 

Звідси висновок: чим більше відсотки і чим менше сума прибут­ку, тим вище сила фінансового важеля і фінансовий ризик, що по­в'язаний із підприємством, тому що зростає ризик невідшкодування кредиту з відсотками для банку і ризик зниження дивідендів та кур­су акцій для інвесторів.

Чим більше сила впливу операційного важеля, тим більшу чут­ливість має прибуток до сплати відсотків і податків до зміни витор­гу від реалізації; чим вище рівень ЕФВ, тим більшу чутливість має чистий прибуток на акцію до зміни прибутку до сплати відсотків і податків. Тому за умови одночасного збільшення сили впливу опе­раційного і фінансового важелів усе менш і менш значні зміни ви­торгу призводять до більш масштабних змін чистого прибутку на акцію. Це твердження виражається у формулі сполученого ефекту операційного і фінансового важелів:

 

 

де Е_с - сполучений ефект операційного і фінансового важелів.

 

Результати обчислень за цією формулою характеризують рівень сукупного ризику, що пов'язаний із підприємством, і відповідають на запитання: на скільки відсотків зміниться чистий прибуток на акцію за умови зміни виторгу на один відсоток?

Приклад розв'язання завдання:

 

Вихідні дані наведені у таблиці 2.3.

Таблиця 2.3 - Дані з балансу і звіту про фінансові результати

Показник	Значення
Виторг від реалізації продукції, тис. грн	20 000
Змінні витрати, тис. грн	13 000
Постійні витрати, тис. грн	3 000
Власний капітал, тис. грн	16 000
Довгострокові кредити, тис. грн	2 000
Короткострокові кредити, тис. грн	2 000
Середня розрахункова ставка відсотка, %
Ставка оподаткування прибутку, %

 

Валова маржа:

ВМ= 20 000- 13 000 =7 000 тис. грн.

 

Коефіцієнт валової маржі:

 

Поріг рентабельності:

Запас фінансової міцності:

 

ЗФМ=20 000 - 8 571, 4 = 11 428, 6 тис. грн.

 

Прибуток:

П = 7 000 - 3 000 = 4 000 тис. грн.

Сила впливу операційного важеля:

 

Таким чином, при зміні виторгу на 1% прибуток підприємства зміниться на 1, 75%. Тобто підприємство має помірний рівень підпри­ємницького ризику і значний запас фінансової міцності.

Виходячи із сили впливу операційного важеля, що дорівнює 1, 75%, одержуємо, що за умов зміни виторгу на 20% прибуток зміниться на 20*1, 75 = 35%.

Підприємство не буде мати прибутку за умови скороченні витор­гу на 100% / СВОВ = 100% / 1, 75 = 57, 14%.

Визначимо ефект фінансового важеля і силу його впливу. Для цього необхідно визначити рівень економічної рентабельності підприємства. Економічна рентабельність (рентабельність активів) розраховується за формулою:

де НРЕІ — нетто-результат експлуатації інвестицій.

 

Нетто-результат експлуатації інвестицій визначається як сума прибутку та відсотків за кредитом. Його сума складатиме:

НРЕІ =4000 + 0, 25*4000=5000 тис. грн.

Визначимо рівень ефекту фінансового важеля:

Ефект фінансового важеля дорівнює нулю, тому що ставка відсот­ка за кредитом дорівнює рентабельності сукупного капіталу. Вико­ристання позикових коштів, з одного боку, не призвело до підвищен­ня рентабельності власного капіталу, але і з іншого боку — не викликало її зниження. Прибутковість власного капіталу залишила­ся на базисному, досить високому, рівні.

В ситуаціях, коли ефект фінансового важеля дорівнює нулю, позитивним є те, що підприємство має умови збільшити обсяг своєї діяльності за рахунок залучених кредитних ресурсів без ризику зни­ження фінансової рентабельності.

 

Сила впливу фінансового важеля дорівнюватиме:

 

 

Розрахунки показали, що рівень фінансового ризику можна та­кож оцінити як помірний, бо частка відсотків за кредит у загальній сумі нетто-результату експлуатації інвестицій порівняно невисока (20%). Це свідчить про досить високу імовірність погашення кредитів і сплати відсотків за ними.

Рівень сполученого ефект операційного і фінансового важелів:

Е_С =1, 75*1, 22 = 2, 135.

За умови зміни виторгу на 1% чистий прибуток на акцію зміниться на 2, 14%, тобто рівень сукупного ризику має досить помірне значення.