Актив Пасив

1. Майно, всього	1. Джерела майна, всього
1.1 Іммобілізовані активи	1.1. Власний капітал
1.2 Оборотні активи 1.2.1 Запаси 1.2.2. Векселі отримані 1.2.3. Дебіторська заборгованість 1.2.4. Поточні фінансові інвестиції, грошові кошти і інші оборотні активи.	1.2.Забезпечення майбутніх витрат і платежів 1.3. Позиковий капітал 1.3.1 Довгострокові зобов'язання 1.3.2. Короткострокові зобов'язання і інші короткострокові пасиви 1.3.2.1. Короткострокові кредити банків і поточна заборгованість по довгострокових зобов'язаннях. 1.3.2.2. Векселі видані. 1.3.2.3. Кредиторська заборгованість і інші поточні зобов'язання.
1.3. Витрати майбутніх періодів
1.4. Доходи майбутніх періодів.

Експрес-оцінка фінансового стану підприємства проводиться на підставі горизонтального (динамічного) і вертикального (структур­ного) аналізу балансу. В процесі аналізу балансу підприємства необ­хідно відобразити абсолютні зміни в майні підприємства і джерелах його формування, зробити висновки про поліпшення або погіршен­ня структури активів і пасивів. Для проведення аналізу необхідно скласти порівняльний аналітичний баланс шляхом агрегування дея­ких однорідних за складом елементів балансових статей. Необхідно відзначити, що спосіб групування балансо­вих статей в аналітичному балансі обирається індивідуально, у за­лежності від важливості конкретної статті для підприємства.

При аналізі активів підприємства необхідно звернути увагу на такі моменти:

· як змінилася вартість сукупних активів підприємства? При цьому зменшення вартості майна може свідчити про скорочен­ня господарського обігу, що може викликати неплатоспроможність підприємства. Зростання майна підприємства може бути розцінене як позитивне явище, однак необхідно проана­лізувати стан і ефективність використання окремих складових активів;

· яке співвідношення необоротних і оборотних активів? Пере­вищення питомої ваги оборотних активів говорить про досить мобільну структуру активів, що сприяє прискоренню оборот­ності коштів підприємства;

· які зміни відбулися у вартості окремих складових необорот­них активів? Так, зростання основних засобів може свідчити про підвищення виробничого потенціалу; збільшення незавершеного будівництва може негативно позначитися на результа­тах фінансово-господарської діяльності підприємства (необ­хідно додатково проаналізувати доцільність і ефективність вкладень); збільшення довгострокових фінансових інвестицій вказує на відволікання коштів з основної виробничої діяль­ності, а зниження сприяє залученню фінансових ресурсів в основну діяльність підприємства і поліпшенню його фінансо­вого стану;

· яка частка основних засобів у сукупних активах? Якщо частка основних засобів висока (перевищує 40%), підприємство має «важку» структуру активів, що свідчить про значні накладні витрати і високу чутливість прибутку до зміни виторгу;

· які зміни відбулися в структурі оборотних активів? Структу­ра з високою часткою заборгованості і низьким рівнем грошо­вих коштів може свідчити про проблеми, що пов'язані з опла­тою продукції підприємства, а також про переважно не грошовий характер розрахунків, і навпаки, структура з віднос­но низькою часткою заборгованості і високим рівнем грошо­вих коштів може свідчити про благополучний стан розрахунків підприємства зі споживачами;

· яка динаміка окремих статей оборотних активів? Якщо вартість запасів збільшилася, а тривалість їхнього обігу зросла, це є негативним чинником і може бути пов'язане із зайвим нагромадженням виробничих запасів, збільшенням тривалості ви­робничого циклу, погіршенням попиту на готову продукцію. Збільшення суми дебіторської заборгованості за умови упо­вільнення її оборотності є негативним явищем і може бути викликано проблемами, що пов'язані з оплатою продукції (робіт, послуг) підприємства або активним наданням спожив­чого кредиту покупцям, тобто відволіканням частини поточ­них активів й іммобілізації частини оборотних коштів з ви­робничого процесу.

В ході аналізу джерел формування майна підприємства, тобто пасивів, потрібно визначити наступне:

· які кошти (власні чи позикові) є основним джерелом форму­вання сукупних активів підприємства? Як змінюється частка власного капіталу за звітний період? При цьому збільшення частки власного капіталу розглядається як позитивне явище, що сприяє зміцненню фінансової стійкості підприємства;

· яким чином за звітний період змінилася структура власного капіталу, на які складові доводилася найбільша питома вага?

· які зобов'язання переважають у структурі позикового капіта­лу? Як змінилися довгострокові зобов'язання за звітний пері­од? Аналіз структури фінансових зобов'язань дозволяє оціни­ти ризик утрати фінансової стійкості підприємства. Перевага короткострокових джерел у структурі позикових коштів — негативний факт, що характеризує погіршення структури балансу і підвищення ризику утрати фінансової стійкості. Пере­вага довгострокових джерел у структурі позикових засобів є позитивним фактом, що характеризує формування більш стабільної структури пасивів і зменшення ризику втрати фінан­сової стійкості;

· як змінилася сума кредиторської заборгованості? Зростання суми кредиторської заборгованості при збільшенні терміну її погашення може свідчити про погіршення платоспроможності підприємства або про розширення комерційного кредиту з боку постачальників. Щоб зробити остаточний висновок, необхід­но з'ясувати наявність несвоєчасно сплаченої кредиторської заборгованості.

На другому етапі за даними балансу підприємства (форма 1) необхідно проаналізувати його ліквідність та зробити висновки про рівень ліквідності.

Аналіз ліквідності балансу полягає в порівнянні засобів за акти­вом, що згруповані за ступенем ліквідності і розташовані у порядку зменшення їхньої ліквідності, із зобов'язаннями за пасивом, що згру­повані за термінами їхнього погашення і розташовані у порядку зростання термінів.

У залежності від ступеню ліквідності, тобто термінів перетворен­ня в грошові кошти, активи підприємства в процесі аналізу ліквідності балансу розділяються на наступні групи:

А1) найбільш ліквідні активи — грошові кошти і короткострокові фінансові інвестиції (цінні папери);

А2) активи, що можуть бути швидко реалізованими — дебіторсь­ка заборгованість та інші оборотні активи;

А3) активи, що повільно реалізуються — запаси, а також довго­строкові фінансові інвестиції;

А4) активи, що важко реалізуються — статті І розділу активу балансу за винятком статей, що увійшли в попередню групу.

Пасиви балансу групуються за ступенем терміновості їхньої оп­лати. При проведенні зовнішнього аналізу, у ході якого використовуються тільки дані балансу підприємства, зобов'язання групуються відповідно до передбачуваних термінів погашення. При проведенні внутрішнього аналізу таке угрупування можна зробити більш точ­ним. Зобов'язання підприємства можуть бути згруповані в такий спосіб:

П1) найбільш термінові зобов'язання — кредиторська заборго­ваність, а також кредити і позики, що не погашені в зазначений термін;

П2) короткострокові пасиви — короткострокові кредити і пози­кові кошти. Також до цієї групи відноситься частина пасивів, що наведені у розділі «Забезпечення майбутніх витрат і платежів» (суми, що заплановані до виплати протягом 12 місяців, починаючи з дати складання балансу, чи протягом одного операційного циклу, якщо він перевищує 12 місяців), а також доходи майбутніх періодів, що відносяться до поточних зобов'язань;

П3) довгострокові пасиви — довгострокові кредити і позикові засоби, а також забезпечення майбутніх витрат і платежів і доходи майбутніх періодів, що не відносяться до поточного зобов'язання;

П4) постійні пасиви — статті І розділу пасиву. Для збереження балансу активу і пасиву підсумок даної групи необхідно зменшити на суму витрат майбутніх періодів.

Для визначення ліквідності балансу зіставляються підсумки на­ведених груп за активом і пасивом. Баланс можна вважати абсолют­но ліквідним, якщо мають місце співвідношення:

А1 > ПІ; А2 > П2; АЗ> ПЗ; А4 < П4.

Виконання перших трьох співвідношень веде до виконання чет­вертого, тому практично істотним є зіставлення підсумків перших трьох груп за активом та пасивом. Четверта нерівність носить «ба­лансуючий» характер і в той же час має глибокий економічний зміст: її виконання свідчить про дотримання мінімальної умови фінансової стійкості — наявності у підприємства власних оборотних коштів.

У випадку, коли одна чи кілька нерівностей мають знак, проти­лежний тому, що зафіксований у оптимальному варіанті, ліквідність балансу в більшому чи меншому ступені відрізняється від абсолютної.

Результати аналізу оформляються у вигляді таблиці 3.3. У процесі аналізу необхідно дати оцінку рівня ліквідності балансу й охаракте­ризувати зміни, що відбулися за звітний період.

Для комплексної оцінки ліквідності балансу розраховується за­гальний показник ліквідності:

Таблиця 3.3 - Схема аналізу ліквідності балансу

 

 

 

Актив	На початок року	На кінець року	Пасив	На початок року	На кінець року	Платіжний надлишок або дефіцит	У відсотках до суми групи за пасивом
На початок року	На кінець року	На початок року	На кінець року
А1			ПІ
А2			П2
АЗ			ПЗ
А4			П4
Баланс			Баланс

 

 

де А1 — найбільш ліквідні активи;

А2 — швидко реалізовані активи;

АЗ — повільно реалізовані активи;

ПІ — найбільш термінові зобов'язання;

П2 — короткострокові пасиви;

ПЗ — довгострокові пасиви.

Загальний показник ліквідності балансу відображає відношення суми всіх ліквідних засобів підприємства до суми всіх платіжних зобов'язань за умови, що різні групи ліквідних засобів і платіжних зобов'язань входять у зазначені суми з ваговими коефіцієнтами, що враховують їхню значущість з погляду термінів надходження коштів і погашення зобов'язань. Даний показник дозволяє порівнювати баланси підприємства, що відносяться до різних звітних періодів, а також баланси різних підприємств і з'ясовувати, який баланс має більш високий рівень ліквідності.

На третєму етапі на основі агрегованого балансу на кінець періоду необхідно скласти прогнозний баланс підприємства («методом відсотка від продажів» та «методом формули»), розрахувати потребу в зовнішньому фінансуванні і розробити план залучення кредитних ресурсів (у разі необхідності).

Таблиця 3.4 – Агрегований баланс підприємства

Показники	Сума, тис. грн
Актив
Необоротні активи
Оборотні активи
Витрати майбутніх періодів
Баланс
Пасив
Власний капітал
Забезпечення наступних витрат і платежів
Довгострокові зобов’язання
Поточні зобов’язання
Баланс

 

Планується збільшення виторгу для парних (непарних) варіантів на 20% (15%). Для забезпечення запланованого обсягу реалізації необхідні додаткові інвестиції в основні засоби. Планується, що вартість основних засобів повинна зрости на 10% (5%), норма розподілення чистого прибутку на дивіденди – 50% (40%).

 

 

Таблиця 3.5 – Прогнозний баланс підприємства

Показники	Сума, тис.грн
Актив	Звітний баланс	Прогнозний баланс
Необоротні активи
Оборотні активи
Витрати майбутніх періодів
Баланс
Пасив
Власний капітал
Забезпечення наступних витрат і платежів
Довгострокові зобов’язання
Поточні зобов’язання
Баланс

 

Складання прогнозного балансу дозволяє з’ясувати дефіцит джерел коштів фінансування необхідного обсягу активів, тобто необхідну суму зовнішнього фінансування. Розрахувати цю суму можна також за формулою:

 

Ф_Д – потреба у додатковому зовнішньому фінансуванні;

ОА_Ф – фактична (на кінець звітного року) вартість оборотних активів;

НА_Ф – фактична вартість необоротних активів;

ПЗ – фактична сума поточних зобов’язань;

ROS_чист.ф – фактичний коефіцієнт чистої рентабельності продажів;

В_{прогноз} – прогнозна сума виторгу;

Д_Ф – фактична сума дивідендів;

ЧП_Ф – фактична сума чистого прибутку.

 

Як видно з формули, потреба у зовнішньому фінансуванні тим більша, чим більші теперішні активи, темп приросту виторгу і норма розподілу чистого прибутку на дивіденди.

При розробці плану залучення зовнішніх джерел фінансування потрібно керуватися «золотим фінансовим правилом» (для фінансу­вання необоротних активів використовувати власний капітал) або «модифікованим золотим фінансовим правилом» (необоротні акти­ви фінансувати з власного капіталу і довгострокових позикових коштів). Це дозволяє узгодити терміни залучення фінансових ре­сурсів з термінами їхнього вкладення в активи.

Приклад розв'язання задачі:

Агрегований баланс підприємства наведений у таблиці 3. 6.

Фактичний виторг підприємства складає 300 000 грн. Плануєть­ся збільшення виторгу на 20%. Для забезпечення запланованого об­сягу реалізації необхідні додаткові інвестиції в основні засоби. Планується, що вартість основних засобів повинна зрости на 10%. Чиста рентабельність продажів складає 5%, норма розподілення чистого прибутку на дивіденди — 50%.

Таблиця 3.6 - Агрегований баланс на кінець звітного періоду

Показники	Сума, тис. грн
Актив
Необоротні активи	120 000
Оборотні активи	80 000
Баланс	200 000
Пасив
Статутний капітал	140 000
Нерозподілений прибуток	5 000
Довгострокові зобов'язання	5 000
Поточні зобов'язання	50 000
Баланс	200 000

Складемо прогнозний баланс із використанням методу відсотку від продажів (таблиця 3.7)

Таблиця 3.7 - Прогнозний баланс

Показники	Сума, тис. грн
Актив	Звітний баланс	Прогнозний баланс
Необоротні активи	120 000	120 000*1, 1 = 132 000
Оборотні активи	80 000 (26, 7% виторгу)	80 000*1, 2 = 96 000 або 360 000*0, 267 = 96 000
Баланс	200 000	228 000
Пасив
Статутний капітал	140 000	140 000
Нерозподілений прибуток	5 000	5 000+ 360 000*0, 05*(1-0, 5) = 14 000
Довгострокові зобов'язання	5 000	5 000
Поточні зобов'я­зання	50 000 (16, 67% виторгу)	50 000*1, 2 = 60 000 або 360 000*0, 167 = 60 000
Баланс	200 000	219 000

З прогнозного балансу бачимо, що вартість активів перевищує суму пасивів. Тобто існує потреба у додатковому зовнішньому фінан­суванні, її розмір складатиме: 228 000 - 219 000 = 9 000 грн.

Визначимо необхідну суму зовнішнього фінансування методом формули:

Ф_Д=80000*0, 2 + 120000*0, 1-50000*0, 2-360000*0, 05*(1-0, 5) = 9000 грн.

Таким чином, для забезпечення запланованого обсягу реалізації вимагаються додаткові капіталовкладення в сумі 132 000 - 120 000 = 12 000 грн. Також необхідний приріст оборотних активів у сумі 16 000 грн.

Приріст поточних пасивів (10 000 грн) і нерозподіленого при­бутку (9000 грн) не в змозі покрити зростаючі довго- і коротко­строкові фінансові потреби на 12 000 + 16 000 = 28 000 грн. У результаті утворюється дефіцит джерел фінансування в сумі 28 000 - 10 000 - 9 000 = 9 000 грн.

Складемо план покриття дефіциту джерел фінансування за ра­хунок залучення кредитних ресурсів. Відповідно до принципу конг­руентності необхідно, щоб фінансування необоротних активів здійснювалося винятково з довгострокових джерел. Сума додатко­вих інвестицій в основні засоби складає 12 000 тис. грн. За рахунок нерозподіленого прибутку очікується збільшення власного капіталу на 9000 тис. грн. Таким чином, щоб не допустити погіршення фінан­сової стійкості, підприємство повинне залучити довгострокові кре­дити в сумі не менш ніж 3000 грн. Відповідно сума короткостроко­вих кредитів, що будуть використовуватися для формування оборотних активів, складатиме 6000 грн.

На четвертому етапі за вихідними даними балансу підприємства необхідно проаналізувати фінансову стабільності підприємства з погляду забезпеченості запасів «нормальними» джерелами фінансування та надати оцінку фінансової стабільності підприємства, зробити висновки про рівень фінансової стабільності. Схему аналізу забезпеченості запасів економічно обгрунтованими джерелами фінансування наведено у таблиці 3.8

Фінансова стабільність підприємства є однією з найважливіших характеристик фінансового стану підприємства. Вона пов’язана з рівнем залежності від кредиторів та інвесторів і характеризується співвідношенням власних і залучених коштів. Цей показник дає загальну оцінку фінансової стабільності. У світовій і вітчизняній обліково-аналітичній практиці розроблено систему показників, що характеризують фінансову стабільність під­приємства. Ці показники поділяють на два класи.

До першого класу відносять показники зі встановленими нормативними значеннями (усі перелічені показники ліквідності та платоспроможності); до другого класу — показники, без установлених нормативних значень (показники рентабельності, ефективності управління, ділової активності).

 

 

Таблиця 3.8 – Схема аналізу забезпеченості запасів економічно обгрунтованими джерелами фінансування

Показник	На початок року	На кінець року	Відхилення
тис.грн.	темп зростання, %
1. Власний капітал
2. Необоротні активи
3. Власні оборотні кошти (1-2)
4. Довгострокові кредити і позики
5. Робочий капітал (3+4)
6. Короткострокові кредити і позики
7. Кредиторська заборгованість за товарними операціями
8. Загальна сума «нормальних» джерел формування запасів (5+6+7)
9. Загальна величина запасів
10. Надлишок (+), дефіцит (-) власних оборотних коштів (3-9)
11. Надлишок (+), дефіцит (-) «нормальних» джерел формування запасів (8-9)
12. Тип фінансової ситуації за ступенем стійкості

 

Основні показники фінансової стабільності:

1. Коефіцієнт концентрації власного капіталу:

[власний капітал (підсумок 1 розділу пасиву)]: [загальна сума господарських коштів (валюта балансу)].

 

Цей коефіцієнт характеризує частку власників підприємства в загальній сумі коштів, авансованих у його діяльність. Що вищим є значення цього показника, то більше підприємство є фінансово стійким, стабільним і незалежним від зовнішніх кредиторів. Доповненням до цього показника є коефіцієнти концентрації залученого (позичкового) капіталу — їх сума має дорівнювати 1 (або 100 %). Щодо рівня залучення позичених коштів у зарубіжній практиці існують різні думки. Найбільш поширено таку: частка власного капіталу має бути не меншою за 0, 6 (60 %). У підприємство з високою часткою власного капіталу кредитори вкладають охочіше кошти, оскільки воно з більшою ймовірністю може погасити борги за рахунок власних коштів. Проте це не скрізь так: японським компаніям, наприклад, властива висока частка залученого капіталу (до 80 %). А значення цього показника в Японії в середньому на 58 % вище, ніж, наприклад, в американських корпораціях. Це пояснюється тим, що інвестиції там мають різну природу: у США основний потік інвестицій надходить від населення, в Японії — від банків. Високе значення коефіцієнта концентрації залученого капіталу свідчить про велику міру довіри до корпорації з боку банків, а значить, і про фінансову надійність. Низьке значення цього коефіцієнта свідчитиме про неспроможність отримати кредити в банку, що є певною пересторогою для інвесторів і кредиторів.

2. Коефіцієнт фінансової залежності:

[валюта балансу]: [власний капітал (підсумок розділу 1 пасиву)].

Цей коефіцієнт є оберненим до коефіцієнта концентрації власного капіталу. Зростання цього показника в динаміці означає збільшення частки позичених коштів у фінансуванні підприємства. Якщо його значення наближається до одиниці (або 100 %), то це означає, що власники повністю фінансують своє підприємство, якщо перевищує одиницю — навпаки.

Наприклад, якщо значення цього коефіцієнта 1, 25, то це означає, що в кожній 1, 25 грн, вкладеній в активи підприємства, 25 коп. десь позичено.

3. Коефіцієнт маневреності власного капіталу:

[власні кошти (2 розділ активу)]: [власний капітал (підсумок розділу 1 пасиву балансу)].

 

Цей коефіцієнт показує, яка частина власного капіталу використовується для фінансування поточної діяльності, тобто яку час­тину вкладено в оборотні кошти, а яку — капіталізовано. Значення цього показника може змінюватися залежно від структури капіталу і галузевої належності підприємства (норматив — 0, 4 … 0, 6).

4. Коефіцієнт структури довгострокових вкладень:

[довгострокові зобов’язання (3 розділ пасиву балансу)]: [необоротні активи (підсумок 1 розділу активу балансу)].

 

5. Коефіцієнт довгострокового залучення позичених коштів:

 

[довгострокові зобов’язання (3 розділ пасиву)]: [довгострокові зобов’язання (3 розділ пасиву) + власний
капітал (підсумок 1 розділу пасиву)].

Він характеризує структуру капіталу. Зростання цього показника в динаміці — негативна тенденція, яка означає, що підприємство дедалі більше залежатиме від зовнішніх інвесторів.

6. Коефіцієнт співвідношення власних і залучених коштів:

 

[залучений капітал (підсумок 3 розділу пасиву балансу) + короткострокові кредити банків (у 4 розділі пасиву)]: [власний капітал (підсумок 1 розділу пасиву балансу)].

Цей коефіцієнт є найбільш загальною оцінкою фінансової стій­кості підприємства.

Якщо значення цього показника 0, 178, то це означає, що на кожну 1 грн власних коштів припадає 17, 8 коп. позичених. Зростання цього показника в динаміці свідчить про посилення залежності підприємства від зовнішніх інвесторів і кредиторів, тобто про певне зниження фінансової стійкості, і навпаки.

7. Коефіцієнт структури залученого капіталу:

[довгострокові зобов’язання (3 розділ пасиву)]: [залучений капітал (4 розділ пасиву) / (поточні
зобов’язання)].

 

8. Коефіцієнт забезпеченості оборотних коштів власними обо­ротними коштами розраховують як відношення власних оборот­них коштів до всієї величини оборотних коштів:

 

[(розділ 2 активу балансу) – (4 розділ пасиву «Поточні зобов’язання»)]: [2 розділ активу балансу].

Мінімальне значення цього показника — 0, 1. Коли показник опускається за це значення, то структура визнається незадовільною, а підприємство — неплатоспроможним. Збільшення вели­чини показника свідчить про непоганий фінансовий стан під­приємства і його спроможність проводити незалежну фінансо­ву політику.

9. Коефіцієнт співвідношення необоротних і власних коштів розраховується як відношення необоротних коштів до власного капіталу (розділ 1 активу балансу /розділ 1 пасиву). Він характеризує рівень забезпечення необоротних активів власними коштами. Приблизне значення цього показника — 0, 5 … 0, 8. Якщо показник має значення менше за 0, 5, то це свідчитиме про те, що підприємство має власний капітал в основному для формування оборотних коштів, що, як правило, розцінюють негативно. За значення цього показника більшого за 0, 8 роблять висновки про залучення довгострокових позик і кредитів для формування частини необоротних активів, що є цілком виправданим для будь-якого підприємства.

10. Коефіцієнт відношення виробничих активів і вартості майна:

[виробничі активи (основні засоби, виробничі запаси, тварини на вирощуванні та відгодівлі, незавершене виробництво) + розділ 3-й активу «Витрати майбутніх періодів»]: [балансова вартість майна].

Мінімальне нормативне значення цього показника 0, 5. Вищий показник свідчить про збільшення виробничих можливостей підприємства.

11. Коефіцієнт окупності відсотків за кредити:

[чистий прибуток + витрати на виплату відсотків]: [витрати на виплату відсотків за кредити].

Він показує, скільки разів протягом року підприємство заробляє кошти для оплати відсотків і характеризує рівень захищеності кредиторів. Цей коефіцієнт має бути не меншим за 3.

Для оцінки фінансової стабільності підприємства використовують також коефіцієнти стабільності економічного зростання і чистої виручки. Для цих показників нормативів не встановлено.

 

12. Коефіцієнт стабільності економічного зростання розраховують як відношення різниці між чистим прибутком (П) і дивідендами, що їх виплачено акціонерам (ДА), до власного капіталу (ВК):

 

К_с.е.зр = (П – ДА): ВК.

Розрахований коефіцієнт економічного зростання порівнюють із коефіцієнтом за попередній звітний період, а також з аналогічними підприємствами. Цей коефіцієнт характеризує стабільність одержання прибутку, який залишається на підприємстві для його розвитку та створення резерву.

Якщо цей коефіцієнт становитиме, наприклад, 0, 185, то це означає, що прибуток у розмірі 18, 5 % власного капіталу за рік направлено на розвиток і створення резервів підприємства.

 

13. Коефіцієнт чистої виручки розраховують як відношення суми чистого прибутку та амортизаційних відрахувань до виручки від реалізації, продукції і послуг.

 

 

Аналіз фінансової стійкості підприємства.

 

Забезпеченість запасів призначеними для них джерелами засобів є основним показником, що визначає фінансову стійкість підприємства.

У загальному випадку для характеристики джерел формування запасів і витрат використовуються наступні показники:

наявність власних засобів, рівна різниці величини джерел власних засобів і величини основних засобів і вкладень;

наявність власних і довгострокових позикових джерел формування запасів і витрат, отримуване з попереднього показника збільшенням на суму забезпечення майбутніх виплат і платежів, довгострокових кредитів і позикових засобів;

загальна величина основних джерел формування запасів і витрат, рівна сумі попереднього показника і величини короткострокових кредитів і позикових засобів (до яких в даному випадку не приєднуються позики, не погашені в строк).

Зіставлення величини запасів і витрат із загальною величиной основних джерел їх формування дозволяє класифікувати фінансові ситуації по ступеню їх стійкості.

Загальна величина джерел покриття запасів і витрат може бути розрахована таким чином:

 

 

де Сс – джерела власних засоби, грош. од.,

Сдк – довгострокові позикові джерела засобів, грош. од.,

F – величина основних засобів і вкладень, грош. од.,

Скк - кредити банків під товарно-матеріальні цінності (з урахуванням кредитів під товари відвантажені і частини кредиторської заборгованості, зарахованої банком при кредитуванні), грош. од.,

Рк – робочий капітал (власні оборотні кошти).

 

Тобто, джерелами покриття запасів і витрат є власні оборотні кошти (робочий капітал) і кредити банків під товарно-матеріальні цінності (з урахуванням кредитів під товари відвантажені і частини кредиторської заборгованості, зарахованої банком при кредитуванні).

Власні оборотні кошти або робочий капітал (Рк) є тією частиною оборотних активів, яка фінансується за рахунок власних засобів і довгострокових зобов'язань. Іншими словами, це величина, на яку загальна сума оборотних коштів перевищує суму короткострокових зобов'язань. Його величина відповідно до нової форми звітності, може бути знайдена відніманням підсумку розділу IV пасиву з підсумку розділу II активу або відніманням від суми підсумків розділів I, II і III пасиву підсумку розділу I активу балансу.

Відмітимо, що негативне значення Рк свідчить про незабезпеченість підприємства власними оборотними коштами.

Частина короткострокових кредитів Кt, приведених в балансі (ф. 1 стор. 500), не призначена для формування запасів і їх видають під товари відвантажені. При цьому, для покриття запасів використовується частина кредиторської заборгованості, зарахованої банками при кредитуванні. Названі величини в балансі не відображаються, але для них можливо оцінити верхні межі. Кредити під товари відвантажені обмежені зверху дебіторською заборгованістю за товари, роботи, послуги (ф.1 стр.160), а кредиторська заборгованість, зарахована банками при кредитуванні, не перевищує сум заборгованості за товари і послуги (ф.1 стр.530) і заборгованості по авансах отриманим (ф. 1 стр.540). Таким чином, величину Скк можна визначити як:

 

Скк = Кt + (Ктов + Кав) - Дтов

 

де Ктов, Кав - відповідно кредиторська заборгованість за товари, роботи і послуги і заборгованість по отриманих авансах, тис. грн.;

Дтов - дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги, тис. грн.

 

Виділяють чотири типи фінансової стійкості:

1. Абсолютна стійкість фінансового стану (зустрічається рідко і представляє крайній тип фінансової стійкості). Вона задається умовою

,

 

де З – величина запасів і витрат, грош. од.

 

Величина запасів і витрат по П(С) БУ визначається підсумовуванням стр.100¸ 140.

 

2. Нормальна стійкість (платоспроможність, що гарантує його) характеризується співвідношенням:

 

3. Нестійкий фінансовий стан (зв'язано з порушенням платоспроможності, при якому проте зберігається можливість відновлення рівноваги)

 

де З - джерела, що ослабляють фінансову напруженість (тимчасово вільні засоби резервного і спеціальних фондів; перевищення нормальної кредиторської заборгованості над дебіторською; кредити банків на тимчасове поповнення оборотних коштів та інші).

 

4. Кризовий фінансовий стан (при якому підприємство знаходиться на межі банкрутства, оскільки грошові кошти, короткострокові цінні папери і дебіторська заборгованість підприємства не покривають навіть його кредиторської заборгованості і прострочених позик)

 

 

В цьому випадку недолік засобів заповнюється величиною неплатежів, а саме: заборгованістю по заробітній платі; позиками банків, неоплаченими в строк, простроченою заборгованістю постачальникам; недоїмками до державного бюджету і так далі.

Кожен з 4-х типів фінансової стійкості характеризується набором однотипних показників. До них відносяться:

· коефіцієнт забезпеченості запасів і витрат джерелами засобів

Друга формула використовується, якщо фінансовий стан оцінюється як нестійке.

· надлишок (+) або недолік (-) засобів для формування запасів і витрат

· надлишок або недолік засобів на 1 грош. од. запасів

 

На п'ятому етапі необхідно дати оцінку ліквідності і платоспроможності підприємства за допомогою системи відносних показників (коефіцієнтів абсолютної ліквідності, критичної ліквідності, поточної ліквідності) та зробити висновки.

 

Оцінка ліквідності активів підприємства.

Для оцінки платоспроможності підприємства використовуються три відносні показники ліквідності, що розрізняються набором ліквідних засобів, що розглядаються як покриття короткострокових зобов'язань.

1. Коефіцієнт абсолютної ліквідності (Кал)

Даний коефіцієнт рівний відношенню величини найбільш ліквідних активів до суми найбільш термінових зобов'язань і короткострокових пасивів.

Під найбільш ліквідними активами маються на увазі грошові кошти підприємства і короткострокові цінні папери.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності показує, яку частину короткострокової, заборгованості підприємство може погасити найближчим часом. Нормальне обмеження для даного показника не менше 0, 2

 

 

Він характеризує платоспроможність підприємства на дату складання балансу. Даний показник дозволяє визначити частку короткострокових зобов'язань, яку підприє­мство може погасити найближчим часом, не чекаючи оплати дебіторської заборгованості і реалізації інших активів.

Теоретично значення коефіцієнта вважається достатнім, якщо воно перевищує 0, 2...0, 3. На практиці ж значення бувають значно нижчими, і за цим показником не можна відразу робити негативні висновки про здатність підприємства негайно погасити свої борги, тому що малоймовірно, щоб усі кредитори підприємства одночасно пред'являли б йому свої вимоги. У той же час занадто високе зна­чення показника абсолютної ліквідності свідчить про нераціональне використання фінансових ресурсів;

2. Для обчислення коефіцієнта критичної ліквідності Ккл (інша назва - проміжний коефіцієнт покриття) до складу ліквідних засобів в чисельник відносного показника включаються дебіторська заборгованість і інші активи. При визначенні величини лікві