Доходи від власності

 

Концепція «економіки участі» виникла в країнах з розвиненою економікою в середині 50-х років. Дана концепція не тільки дає потужний поштовх для трудової мотивації, але й одночасно призводить до глибокого реагування заробітної плати на коливання та дозволить тим самим запобігти зростанню інфляції та безробіття під час криз. На основі цієї концепції, західні економісти виділяють прямі (виплата премій за результатами) та непрямі системи участі. При цьому майже скрізь розподіл доплат у формі «участь в капіталі» переважає над преміюванням.

Мета впровадження системи участі в прибутках – посилення мотиваційної дії на результати праці, створення механізму залучення працівників до інтересів компанії, покращити соціально-психологічний клімат на виробництві, знизити напруженість у трудових відносинах. Системи участі в прибутках використовуються в США, Франції, Великобританії, Італії та інших країнах.

Конкретний механізм залучення працівників до участі в капіталі з’явився в США в середині 70-х років. Він відомий під назвою ІСОП (employee stock ownership plan, ESOP) – програма розвитку акціонерної власності найманих робітників. У результаті такої програми працівникам передаються реальні права на індивідуальне володіння пакетом акцій фірми-роботодавця, включаючи отримання дивідендів, відповідних частці в капіталі. Участь працівників у акціонерній власності стала відбуватись достатньо швидко в США та в багатьох європейських країнах після прийняття сприятливого законодавства та введення пільгового оподаткування різних форм участі в прибутках.

Вітчизняний досвід участі персоналу в капіталі – напрямок у практиці стимулювання, що виник у результаті приватизації державної власності. Більшість трудових колективів вибрало варіант приватизації, що передбачає передачу більше 51 % акцій трудовим колективам, тим самим були закладені основи акціонерної власності працівників підприємства. В результаті перетворень державних підприємств у акціонерні товариства склались різні форми участі в прибутках та капіталі, обумовлені володінням звичайних або привілейованих акцій. Це отримання заздалегідь встановленого розміру дивіденду за привілейованими акціями або право голосу з усіх питань управління акціонерним товариством, отримання дивідендів, право на частку майна у випадку ліквідації товариства – для володарів звичайних акцій.

Участь персоналу в прибутках передбачає, що роботодавець бере на себе обов’язок виплатити певну частину прибутку за угодженою наперед схемою, що не підлягає змінам.

Способи визначення частки участі робітників у прибутках різноманітні:

1. Ті, що базуються на заробітній платі.

,

де dі – частка участі і-го робітника в прибутку компанії;

Зі – річна ЗП і-го робітника;

- річна ЗП всіх робітників компанії;

П – прибуток компанії, що розподіляється серед робітників;

n – чисельність робітників компанії, що беруть участь у прибутках.

2. Ті, що базуються на заробітній платі на стажі роботи.

,

де dі – частка участі і-го робітника в прибутках компанії;

Бзпі – кількість умовних балів за певну суму заробітної плати і-го робітника;

Бсі – кількість умовних балів за кожний рік стажу і-го робітника;

- сума умовних балів за заробітну плату та за стаж роботи всіх учасників.

3. Ті, що базуються на розмірі вкладеного капіталу.

,

де dі – частка участі і-го робітника в прибутках компанії;

Кі – розмір капіталу, вкладеного і-м робітником підприємства;

- сумарний розмір капіталу, вкладений всіма робітниками.

Окрім вищенаведених способів визначення частки участі робітників у прибутках, використовуються показники заробітної плати та продуктивності праці, оплачених робочих годин з урахуванням загальної кількості оплачених годин всім учасникам.

 

Приклад. За підсумками діяльності 2006 р. акціонерним товариством „Метеорит” отримано прибуток, який в першочерговому порядку було направлено на виплату дивідендів за привілейованими акціями, а залишок прибутку в розмірі 2757955 грн. розподіляється між володарями звичайних акцій та співробітниками апарату управління для реалізації програми „участь у прибутках”. На дані цілі направляється 5% прибутку, тобто 137898 грн. Розподіл цього прибутку наведено нижче. В основі розподілу – сума капіталу (акцій) кожного робітника, номінальна вартість акції 200 грн.

 

Розподіл прибутку для власників звичайних акцій

№ п/п	П.І.Б. акціонера	Вартість звичайних акцій (тис.грн.)	Розмір нарахованих дивідендів
на пакет акцій	на одну акцію
грн.	%	грн.	%
1.	Грищенко О.І	8 (40 шт.)			275, 8
2.	Кузьменко В.П.	6 (30 шт.)			275, 8
3.	Андронова Т.В.	2 (10 шт.)			275, 8
4.	Шевченко С.М.	7, 2 (36 шт.)			275, 8
...	......	…..	…	…		…
n	і-й робітник	2 (10 шт.)			275, 8
	Всього	100 (500 шт.)

 

Запитання та завдання.

1. Чи передбачає схема участі в прибутках встановлення будь-яких зобов’язань зі сторони роботодавця по відношенню до найманих робітників, які не є акціонерами та по відношенню до володарів звичайних акцій?

2. Використовуючи один із способів визначення частки участі в прибутках, розрахуйте та складіть аналітичну таблицю розподілу прибутку для робітників апарата управління. Встановлений норматив у схемі участі – 2%.

 

Ситуаційне завдання 3