Особливості транспортного ринку в сфері пасажирських перевезень і необхідність його державного регулювання

В сучасному економічному житті суспільства в сфері транспорту, як і у всіх інших галузях економіки, в даний час вирішена значна частина важливих технологічних, економічних, соціальних, екологічних та інших проблем, але поступальний розвиток економіки висвітлює нові невирішені питання. Динамізм економічного розвитку держави в сучасних умовах вимагає вирішувати їх з урахуванням ринкових вимог. Транспортне виробництво завжди відіграє важливу роль в перетвореннях економи, в її удосконаленні і розвитку. Особливе значення транспорту визначається великими територіями України, подальший розвиток яких можливий завдяки наявності в кожному регіоні транспортної мережі, яка забезпечує високу якість перевізного процесу.

Транспорту властиві свої особливості, завдяки яким він відрізняється від інших сфер матеріального виробництва. Знання цих особливостей необхідне для удосконалення економіки, планування і управління транспортним виробництвом. На відмінність від інших галузей промисловості та сільського господарства транспорт не виробляє нової продукції, речей лише переміщує продукцію інших галузей матеріального виробництва. Процес виробництва закінчується тоді, коли продукція доставлена в місце споживання, через це транспорт – це продовження процесу виробництва, який розпочався в промисловості і сільському господарстві. Транспортування продукції здійснюється на стадії обороту. Отже, транспорт продовжує процес виробництва протягом обороту. Без транспортування реальний процес обороту неможливий, тому переміщення продукції необхідно для процесу обороту товарів. Таким чином, продукцією транспорта є сам процес переміщення (перевезення) вантажів і пасажирів. Кінцевий результат транспортного виробництва реалізується у споживача транспортної продукції. Через це важливим для всіх галузей економіки і сільського господарства є економіка транспортного виробництва.

Транспортне виробництво в державі характеризується довжиною шляхів сполучення і охопленням території транспортною мережею, а також складом транспортної інфраструктури. Деякі види транспорту не вимагають наявності територіальної інфраструктури. Вони використовують її природну наявність на території (авіаційний, в певній мірі водний – річний і морський транспорт). Інші види транспорту, навпаки, суттєво залежать від територіальної транспортної інфраструктури (автомобільний, залізничний) і практично нею ж і представлені в державі. Зміни довжини шляхів сполучення служать одним із важливих показників розвитку того чи іншого виду транспорту. В той же час довжина шляхів сполучення з наявною інфраструктурою різних видів транспорту в кожному регіоні – різна, що суттєво впливає на положення виду транспорта на ринку транспортних послуг і обсяги транспортної продукції.

Головним елементом ринкової економіки є ринок, який представляє сукупність товарно-фінансових взаємовідносин між людьми, незалежними і рівноправними суб’єктами економічної діяльності при обміні товарами і послугами через їх купівлю і продаж. Основними передумовами утворення ринка є наступні [4]:

- свобода підприємництва і сукупність вільних товаровиробників;

- вільні ринкові ціни;

- конкуренція товаровиробників (різних видів транспорту, транспортних підприємств);

- вільний рух капітала, міграція робочої сили, товарів.

Основними функціональними елементами ринкового механізму є ціна, попит і пропозиція. Ціна визначається ринком, в ній відображається співвідношення попиту і пропозиції, а також інші фактори. Головними суб’єктами ринку є підприємці, кооперативи, підприємства різних форм власності та інше.

Ринок пасажирських перевезень представляє собою взаємодію видів транспорту (транспортних підприємств) і пасажирів при вільному продажу їм послуг, пов’язаних з перевезенням, тобто це система обміну послуг між продавцями і покупцями. В ролі продавців виступають підрозділи різних видів транспорту (вокзали, квиткові каси попереднього продажу і інші транспортні структури, які можуть надавати платні послуги). Покупці транспортних послуг – це не тільки окремі пасажири, а і підприємства, організації, які мають потребу в здійсненні поїздом, перевезень багажа або вантажобагажа [5]. Сучасний ринок представляє сукупність окремих складових ринка: споживчого, засобів виробництва, фінансів, робочої сили, інновацій і інформації з відповідною їм інфраструктурою і інститутами [4].

Характер транспортної продукції, специфікація діяльності її виробників і споживачів визначають наступні особливості транспортного ринку, в тому числі і у сфері пасажирських перевезень [4, 6]:

1. загальний масовий характер транспортного ринку для економіки і населення, який визначається місцем і роллю транспорта в суспільстві, - всі сфери економіки і життєдіяльності людини тісно пов’язані із використанням транспорту; транспортний ринок, представляючи собою частину споживчого ринку (ринку послуг), у сфері вантажних перевезень бере безпосередню участь у продовженні процесу виробництва, як складова сфери обороту матеріальних ресурсів, поєднуючи виробництво і споживання товарів, тому у ціні будь-якої продукції є частка транспортних витрат (транспортна складова ціни готової продукції); пасажирськими перевезеннями транспорт також забезпечує функціонування споживчого ринку не тільки самим переміщенням людей, а і задоволенням додаткових суспільних потреб (завдяки переміщенню людей), які мають важливе значення для суспільства;

2. нематеріальний характер транспортної продукції (послуги) визначається наступними особливостями будь-якої послуги:

- невідчутністю, тобто до неї не можна доторкнутися, як до будь-якої речі, вона не має речової форми, дизайну і упаковки тому, що транспорт не виробляє нових речей, а лише переміщує продукцію інших галузей матеріального виробництва;

- несхоронністю, що означає неможливістю створення з неї запасів, накопичувати її;

- обмеження її взаємозамінності пов’язано з прив’язаністю транспортної послуги до простору і часу;

- невіддільність її від технічних засобів і працівників транспорту через спів падання процесів виробництва і споживання транспортної продукції і неможливість їх розмежування одного від одного, як при виробленні будь-яких товарів;

- непостійність її щодо якості, що пояснюється різною якістю послуги під час виконання перевезень тим самим перевізником у різний час;

3. просторова роз’єднаність полігонів реалізації транспортних послуг, їхня невзаємозамінність ускладнює внутрішньогалузеву конкуренцію в межах окремих видів транспорту, спонукає до взаємодії різних елементів транспортної системи;

4. необхідність державного регулювання транспортного ринку пов’язано із особливостями функціонування і розвитку різних видів транспорту і інтересами суспільства з метою забезпечення:

- захисту екології держави через організацію державного контролю за експлуатацією транспортних засобів в інтересах суспільної безпеки тому, що транспорт (найбільше автомобільний) є великим забруднювачем навколишнього середовища;

- конкуренції і стимулювання розвитку різних видів транспорту через обмеження природнього монополізму окремих видів транспорту;

- ефективного розвитку різних видів транспорту завдяки загальній транспортній інвестиційній політики держави;

- регулювання транспортних тарифів для захисту національних інтересів через велику капіталомісткість транспорту і значні витрати суспільства на його утримання і розвиток;

5. неналежність транспорту предметів його праці (вантажів і пасажирів) – вантажі належать вантажовласникам;

6. особливість форми обліку і вимірювання обсягів транспортної продукції, що полягає у використанні натуральних вимірників: тонно-кілометрів, пасажиро-кілометрів, кількість відправлених тонн вантажів і пасажирів;

7. особливість форми ціноутворення на транспортну продукцію – специфічна тарифна політика (тарифи) у визначенні ціни на вантажні та пасажирські перевезення.

Основні принципи вивчення транспортного ринку такі [6]:

1. дослідження транспортного ринку в поєднанні з аналізом стану економічної ситуації в країні з метою прийняття науково-обгрунтованої тактики і стратегії поведінки транспортного підприємства на ринку послуг заключається в:

- проведенні наукових досліджень соціально-економічного розвитку суспільства;

- вивчення потенційних потреб у переміщенні товарів і населення;

- визначення вимог користувачів щодо забезпечення якості транспортного обслуговування;

- вивчення форм, методів і можливостей в роботі партнерів і конкурентів;

- аналіз власних можливостей щодо покращення транспортного обслуговування;

- вивчення особливостей життєвого циклу продукції і послуг;

- розробці ефективних шляхів удосконалення діяльності підприємства;

2. сегментація транспортного ринку з метою:

- вибору транспортним підприємством зручних та ефективних цільових сегментів транспортного ринку;

- зменшення дії на діяльність транспортного підприємства конкурент-ної боротьби з боку інших видів транспорту;

- проведення групування користувачів з однаковими вимогами до якості транспортного обслуговування;

- визначення монопольних і конкурентних сегментів ринку для транспортного підприємства;

3. своєчасне реагування транспорту на вимоги попиту користувачів:

- адаптивністю і мобільністю транспортного підприємства до змін споживчого попиту ринку;

- тісною взаємодією підприємств транспорту з клієнтурою;

- врахуванням широкого спектру мінливості попиту споживачів;

- широкою диференціацією та індивідуалізацією транспортного обслу-говування клієнтури шляхам відповідного пристосування транспортної техніки і технології перевезень;

4. іноваційність в перевізному процесі завдяки:

- удосконалення продукції і транспортних послуг;

- використання досягнень науково-технічного прогресу при розробці нової техніки і технології;

- впровадженню сучасних форм і методів обслуговування користувачів з метою підвищення якості послуг;

- впровадженню нових підходів у визначенні каналів реалізації тран-спортних послуг;

- врахуванню того положення, що часто на ринку перемагає не той, хто пропонує низькі ціни на продукцію, а той хто забезпечує більш високу якість продукції (послуг);

5. прогнозування з метою передбачення змін на транспортному ринку шляхом розробки цільових програм для визначення раціональних шляхів подальшого розвитку транспорту, які визначають наступне:

- нові форми управління і збуту транспортної продукції;

- зменшення ризиків з урахувань змін попиту;

- гарантію стабільного функціонування транспортного підприємства і його прибуткову діяльність.