Економічна оцінка ефективності роботи і розвитку пасажирського транспортного комплексу

 

Місце того чи іншого виду транспорту в транспортній системі України, економічна оцінка ефективності роботи пасажирського транспортного комплексу і його складових визначається за допомогою системи техніко-економічних показників, які діляться на три групи:

- експлуатаційно-технічні: пропускна і провізна спроможність, швидкість і час переміщення пасажирів, безпека руху, маневреність видів транспорту, ступінь надійності, рівномірності, регулярності (безперебійності) і ритмічності перевезень, рівень комфорта пасажирів;

- натуральні: потреба в трудових ресурсах, паливі, електроенергії металів і різних матеріалів, продуктивність праці;

- вартісні: поточні експлуатаційні витрати, собівартість перевезень, інвестиції (капітальні вкладення), фондомісткість, прибуток та рентабельність перевезень.

Кожний запропонований захід по удосконаленню роботи будь-якого виду транспорту і його розвитку до впровадження повинен бути обґрунтованим техніко-економічними розрахунками. При виконанні: таких розрахунків здійснюється співставлення можливих виробничих результатів і витрат. По результатах техніко-економічних розрахунків здійснюється відбір для реалізації лише тих організаційних і технічних заходів, які після їх впровадження дадуть найбільший економічний ефект.

Ефективність заходу визначається на підставі порівняння результатів, які буде отримано із витратами на його реалізацію. Але у випадках, коли захід не вимагає значних матеріальних і трудових витрат, його ефективність оцінюється тільки по отриманим результатам. Коли ж реалізація заходу можлива при умові використання інвестицій (капітальних вкладень), ефективність визначається обов’язковим співставленням капітальних вкладень із економією, яку буде отримано. Високий економічний ефект досягається завдяки удосконаленню організації і технології перевезень при відсутності капітальних вкладень, або при незначній їх величині. Такі вкладення окупаються за невеликий термін часу. Ускладнюється оцінка економічної ефективності реконструктивних заходів тому, що на їх здійснення треба тривалий час і великих капітальних вкладень.

При порівнянні економічності різних видів транспорту (заходів по удосконаленню роботи і розвитку) використовують узагальнений вартісний показник – приведені витрати. Найбільш ефективним може бути вид транспорту (захід), який може виконати необхідний обсяг перевезень пасажирів із найменшими сумарними приведеними витратами, що визначаються за формулою:

 

(3.1)

де С – поточні експлуатаційні витрати, грн.;

– нормативний коефіцієнт економічної ефективності капітальних вкладень;

к – потрібні капітальні вкладення, грн.

Економічна природа експлуатаційних витрат і капітальних вкладень різна. Експлуатаційні витрати здійснюється безперервно, протягом всього періоду часу функціонування виду транспорта, а капітальні – поетапно або одноразово (епізодично). Технічні засоби транспорту використовуються

Тривалий час (протягом багатьох років). Тому суму капітальних вкладень не можна складати із експлуатаційними витратами, а необхідно щорічно брати лише встановлену долю (відсоток), що враховується коефіцієнтом .

Пасажирський транспортний комплекс України, як свідчить світовий досвід повинен удосконалюватися адекватно економічному розвитку суспільства. Заходи, що запроваджуються в державі з метою підвищення якості транспортного обслуговування нашого населення повинні враховувати геополітичний, природно-географічний і демографічний фактори. Державна транспортна політика повинна включати взаємозв’язані економічну, соціальну, екологічну, демографічну і військову складові і бути направленою на подальше посилення соціально-економічного потенціалу України.

Комплексна методика економічної оцінки ефективності роботи і розвитку пасажирського транспортного комплексу передбачає використання системи заходів, які можна поділити на три групи [6]:

- організаційно технічні заходи, які не передбачають використання інвестицій (капітальних вкладень), а передбачають краще використання діючих постійних засобів транспорту з ліквідацією в деяких випадках „вузьких місць” і впровадженням нових технологій перевезень пасажирів (при невеликих капітальних вкладеннях) з метою зменшення експлуатаційних витрат при забезпеченні високого рівня безпеки, надійності і якості перевезень пасажирів;

- технічні заходи короткострокового і середньострокового характеру з інвестуванням за рахунок самофінансування і недержавних джерел фінансування при швидкій окупності капіталовкладень;

- великомасштабні технічні заходи з урахуванням досягнень науково-технічного прогресу потребують великих інвестицій переважно за державний рахунок і вимагають тривалого часу на їх освоєння.

З метою досягнення значних успіхів у розвитку пасажирського транспортного комплексу необхідно розробляти державні цільові і галузеві програми ефективного розвитку будь-якого виду транспорту або для вирішення конкретної глобальної проблеми державного значення. Такі програми повинні враховувати необхідні пропорції між розвитком галузей економіки і пасажирського транспортного комплексу, окремих видів транспорту, господарств кожного виду транспорту, об’єктів виробничого і соціального призначень та інше [6].

В ринкових умовах пріоритетними напрямками в підвищенні ефективності роботи і розвитку транспортного комплексу на найблищу перспективу повинні бути підвищення якості перевезень пасажирів, надійності та безпеки експлуатації транспортних засобів, виділення впершу чергу інвестицій на оновлення і придбання нового рухомого складу, підвищення рівня комфорту при обслуговуванні пасажирів, впровадження систем телекомунікацій, інформаційних і ресурсозберігаючих технологій.