Соціально-економічний потенціал України і перспективи його розвитку

 

Для прогнозування перспективи розвитку нашого суспільства та розробки національних цільових програм економічного і соціального розвитку України важливо оцінити стан соціально-економічного потенціалу і визначити перспективу його розвитку. Складання таких програм спирається на прогнозі розвитку людського, працересурсного та науково-технічного потенціалів, а також тенденцій інноваційно-інвестиційної діяльності. На їх підставі обґрунтовуються конкретні напрямки і пріоритету розміщення і розвитку продуктивних сил держави на будь-який перспективний термін.

При визначенні перспектив розвитку пасажирського транспорту важливо вивчити демографічний стан нашого суспільства і чітко визначити реальні напрямки демографічного розвитку України. Для майбутнього розвитку держави важливе стратегічне значення має людський фактор, на який впливає народжуваність, смертність, міграція та склад населення. Він відіграватиме непересічне значення в визначенні напрямків удосконалення сфери транспортних послуг. За період ринкових перетворень відбулися незначні зрушення в демографічній ситуації, а в цілому вона не поліпшується. Перш за все продовжується значне зменшення загальної кількості населення держави (з 52, 1 млн. осіб у 1992 р. до 44, 6 млн. осіб у 2006 р.). демографічна політика держави неефективна, в результаті чого не підвищується рівень і якість життя людей, немає належного соціального захисту сімей з дітьми і осіб похилого віку, не поліпшується екологічна ситуація, значний травматизм через порушення установлених правил в функціонуванні транспорту, відсутня популяризація здорового способу життя (не зменшується тютюнопаління, вживання наркотиків і алкогольних напоїв), не забезпечується державою доступність людей до якісної медичної допомоги та освіти. Тому в нашій державі не реалізується сучасні заходи по відтворенню населення і підвищення тривалості його повноцінного активного життя.

Отже, для демографічної ситуації в Україні протягом трансформаційного періоду характерним є наступне [13, 14, 15]:

- падіння народжуваності;

- зростання смертності та стабілізація її рівня;

- перехід до звуженого механічного відтворення (перевищення кількості вибулих над чисельністю прибулих);

- зменшення абсолютної чисельності населення.

Очікувані тенденції народжуваності не дають підстав до позитивних зрушень в демографічній ситуації країни на найближчу перспективу (до 2020 р.). лише після 2015р. при активізації державної політики в цьому плані можна розраховувати на доведення коефіцієнта народжуваності до рівня 1, 35-1, 45 дітей в розрахунку на одну жінку. Але такі темпи народжуваності не забезпечать просте заміщення поколінь, що сприятиме до постійного скорочення абсолютної чисельності населення [14, 15]. Звичайно, такий стан народжуваності є загальнодержавною проблемою, яку дуже складно буде вирішувати в перспективі, що не надасть можливості забезпечити сталий розвиток суспільства в перспективі.

Для підвищення народжуваності необхідно реалізовувати, перш за все в економічній сфері, наступні заходи [13]:

- здійснювати поступове підвищення розмірів допомоги сім’ям на дітей до рівня мінімальної зарплати;

- проведення реформи системи оплати праці у бюджетній сфері з передбаченням витрат на виховання необхідної для сім’ї та суспільства кількості здорових дітей;

- впроваджувати систему надання житлових і споживчих кредитів молодим сім’ям із частковим їх погашенням при народженні дитини;

- модернізувати та розвивати на якісно новому рівні систему дитячого дошкільного виховання і ранньої освіти дітей.

Очікувані тенденції смертності в перспективі до 2030 р. (згідно з прогнозними даними) дають підстави очікувати лише на незначне зменшення ймовірностей смерті через наступне [14, 15]:

- тенденції смертності довготривало матимуть хвилеподібний характер;

- суспільство має значні резерви зниження смертності у різних вікових груп населення (до працездатних, особливо працездатних);

- у населення відпрацювався самозахист, що допомагає адаптуватися населенню до складних соціально-економічних умов при подоланні затяжної кризи протягом тривалого періоду часу;

- мають місце успіхи нашої людини в лікуванні значної кількості захворювань.

Виходячи з цих умов прогнозується суттєве зниження смертності немовлят (до 8, 0-8, 4%) і дітей раннього віку, менше зниження смертності буде у жінок 16-60 років і людей віком старше 60 років. Покращиться ситуація із смертністю чоловіків працездатного віку, що покращуватиме демографічну ситуацію в державі через те, що саме смертність чоловіків працездатного віку визначатиме загальний характер тенденцій смертності і тривалість життя населення нашої держави [14, 15].

Отже, дуже важливим для покращення демографічної ситуації, має реалізація ефективної державної політики щодо збереження і поліпшення здоров’я населення. Ця задача повинна стати найважливішим пріоритетом нації на значний перспективний період часу. Для її вирішення необхідно [14, 15]:

- забезпечення необхідних розмірів фінансування програм охорони здоров’я населення;

- відновити практику профілактичних оглядів населення;

- запобігати поширення таких захворювань, як туберкульоз і ВІЛ/СНІД завдяки реформи системи охорони здоров’я і збільшення розмірів фінансування;

- стимулювати роботодавців до поліпшення умов праці і дотримання вимог охорони праці;

- створювати професійні пенсійні фонди;

- підвищувати безпеку руху на транспорті;

- забезпечувати населення якісною питною водою і продуктів харчування;

- сприяти скороченню паління і надмірного вживання алкогольних напоїв.

Очікувані тенденції міграції населення полягають в наступному [14, 15]:

- зменшення інтенсивності міждержавних міграційних зв’язків з країнами СНД малоймовірне через те, що вона вже досягла низького рівня;

- матиме місце зростання виїзду з України людей до країн Європи, Америки, а також до Австралії, Нової Зеландії і Ізраїлю;

- обсяг прибуття до України громадян із розвинутих країн світу збережеться на нинішньому незначному рівні;

- збережеться обмін громадян із афро-азіатських країн з метою прибуття їх до України на навчання і повернення їх додому після його закінчення;

- можливе збільшення (за оптимістичним варіантом прогнозу) повернення етнічних українців та представників депортованих народів з країн СНД.

Отже, демографічний дефіцит в України тепер дуже значний і буде зберігатися в подальшому, що не сприяє зміцненню єдності та внутрішньої рівноваги суспільства. Можливе вирішення цієї проблеми завдяки імміграції етнічних українців і вихідців з України інших національностей. Регулювання міграційних процесів на користь нашої держави необхідно здійснювати на державному рівні, для чого потрібно [13]:

- приєднатися Україні до відповідних конвенцій МОП, статей Європейської Соціальної Хартії та ратифікувати її;

- сприяти репатріації етнічних українців і представників депортованих народів і розробити державну програму їх інтеграції в українське суспільство;

- підписати угоди з іншими державами про працевлаштування громадян України в цих державах;

- активізувати захист інтересів громадян України за кордоном;

- підвищувати рівень життя населення України, що буде зміцнювати осілість наших громадян в державі і забезпечувати її привабливість для спеціалістів з інших країн.

Кількість та склад населення України в перспективі буде визначатися в залежності від наступного [14, 15]:

- потенціал демографічного зростання України вже вичерпано повністю, що унеможливлює не лише розширене, а і просте відтворення населення, в результаті чого кількість населення буде постійно зменшуватися; за оптимістичним сценарієм розвитку до 2026 р. загальна кількість населення зменшиться до 45, 2 млн. осіб, а за песимістичним – до 44, 1 млн. осіб; але темпи зменшення кількості населення передбачити з високим ступенем достовірності практично неможливо, що підтверджується тією обставиною, що вже в 2006р. кількість населення в Україні склала 44, 6 млн. осіб.

- демографічні зміни змінюються у відповідності до коливань кількостей народжених, померлих і загальної чисельності населення на певний момент часу; при чому у відповідності до прогнозу в перспективі кількість померлих буде більшою, ніж народжених;

- прогнозується тривалий процес старіння населення через низку народжуваність і зростання середньої тривалості життя у старших вікових груп; при чому спочатку (приблизно до 2011 р.) старіння сільського населення протікатиме швидше ніж міського, а потім – навпаки.

Працересурсний потенціал України у період до 2015 року буде формуватися в залежності від темпів нарощування позитивних змін в економіці країни, поліпшення трудової активності працездатного населення, перерозподілу трудових ресурсів між галузями економіки в залежності від структурних її змін, налагодження системи професійної перепідготовки кадрів для формування адаптаційних можливостей робочої сили, поліпшення безпечності підприємств робочою силою, детінізації зайнятості населення, дотримання підприємствами гарантій соціального захисту людей, підвищення ефективності заходів скорочення масового безробіття та інше. Названі фактори, як передбачається прогнозами, будуть відігравати, в основному, позитивну роль в формуванні працересурсного потенціалу. Але слід при визначенні перспектив розвитку економіки і їх складових враховувати реальні складнощі в протіканні в державі економічних перетворень, які будуть їх гальмувати, що негативно впливатиме на формування працересурсного потенціалу державі. Перш за все це недоліки і масові порушення нормативно-правової бази щодо регулювання соціально-трудових відносин, зміни під впливом зовнішніх чинників в функціонуванні підприємств різних форм власності (посилення податкового і інфляційного тиску, зменшення інвестицій та інновацій та інше), підвищення вартості робочої сили та інше [14, 15].

Слід звернути увагу на дані прогнозу [14, 15], що при позитивних тенденціях в розвитку держави до 2015р. кількість населення у працездатному віці буде скорочуватися майже удвічі повільніше, ніж скорочуватиметься загальна кількість населення, що призведе до збільшення частки цієї групи населення в загальній кількості населення до 60%. За другим сценарієм розвитку нашої держави в умовах значного погіршення демографічної ситуації і зниження економічної активності населення прогнозується темпи зниження чисельності працездатних осіб будуть великими. Ці обставини необхідно враховувати при прогнозуванні розвитку пасажирського транспорту. Через те, що загальна чисельність населення можливо буде скорочуватися швидше, ніж працересурсний потенціал, при прогнозуванні обсягів перевезень, особливо у внутрішньо міському і приміському сполученні, необхідно враховувати те, що попит на пасажирські перевезення теж буде зменшуватися але не пропорційно змінам чисельності населення [14, 15].

Працересурсна ситуація значно відрізняється за регіонами України, що призводить до різного завантаження транспорту в областях, районах і містах. Це пов’язано із особливостями їх економічного розвитку, наявністю в районах підприємств різного профілю з неоднаковою потребою в робочій силі, темпами структурної перебудови економіки, демографічним фактором. Прогнозується більші темпи створення нових робочих місць в Донецькій, Дніпропетровській, Харківській, Полтавській, Одеській області, м. Києві та Автономній Республіці Крим. На ці області припадатиме до 50% загальної кількості створених нових місць в державі. Незначні темпи зростання зайнятості населення прогнозуються в Донецькій і Луганській областях через проведення реструктуризації вугільної промисловості. Темпи зростання чисельності безробітних передбачаються в 1, 1-1, 5 рази більшими у Хмельницькій, Тернопільській, Вінницькій, Рівненській, Житомирській, Чернігівській, Волинській областях, ніж у середньому по державі. Це буде пов’язано із результатами земельної реформи, що призведе до значного вивільнення робочої сили при обмеженнях в її пореби. Звичайно, наближення реальної ситуації в майбутньому в нашій державі до одного із названих сценарію розвитку подій відповідним чином відіб’ється на обсягах пасажирських перевезень в кожному регіоні і в державі в цілому, що необхідно враховувати при формуванні стратегії розвитку пасажирського транспорту.

Виведення України із глибокої кризи неможливо без вирішення проблеми результативної діяльності і використання новітніх технологій, для чого державі необхідно мати високо розвинутий науково-технічний потенціал. У економічному розвитку будь-якої держави важливу роль відіграє науково-технічний прогрес. Як свідчать результати наукових досліджень, понад 80% зростання валового внутрішнього продукту (ВВП) здійснюється не за рахунок нового будівництва, а за рахунок впровадження новітніх технологій [15].

Функціонування нашої економіки протягом трансформаційного періоду здійснюється не на інноваційній основі, що підтверджується наступним [15]:

- наукоємність сучасного промислового виробництва складає не більше 0, 3%, що в 10-20 разів менше світового рівня;

- продукція нашого виробництва (понад 90%) не має відповідного науково-технічного забезпечення;

- переважна більшість продукції рентабельна і неконкурентоспроможна, не відповідає сучасним вимогам через низький рівень технології виробництва;

- постійне зменшення підприємств в Україні, які працюють над підвищенням технічного рівня виробництва.

Причинами низького рівня інноваційної діяльності в державі є наступні: значне зменшення централізованих капітальних вкладень, високий рівень податків, складнощі в отриманні довгострокових кредитів, відсутність значних фінансів по регіонах та інше. Через це українська модель ринкової економіки зовсім не відповідає важливій умові сучасної економіки, яка передбачає органічне поєднання економіки з ринком на підставі широкого використання сучасних досягнень науки і новітніх технологій [15].

Науково-технічне забезпечення нашої економіки характеризується наступним [15]:

- недостатнє фінансування у промисловості і зменшення обсягів науково-дослідних робіт;

- виконання досліджень здійснюється науковими організаціями галузевого сектору складає 64%, академічного і вузівського – 10%, заводського – 6%;

- галузевий сектор в загальний кількості наукових організацій держави складає 57%, академічний – 6, 2%, вищих навчальних закладів – 11, 2%, заводський – 5, 8%;

- протягом трансформаційного періода відбулося різне старіння, скорочення чисельності наукових кадрів (майже на 50%), що продовжиться в майбутньому.

Звичайно сучасний стан науково-технічного потенціалу не відповідає вимогам нового економічного курсу держави. Тому необхідно не лише зберегти науковий потенціал в умовах затяжної економічної кризи, а і здійснити за короткий термін кардинальну перебудову науково-технічної і інноваційної діяльності. Велика роль в цьому процесі належить науково-дослідним і проектно-конструкторським організаціям, які займаються удосконаленням і розробкою нових наукоємних виробництв, впровадження новітніх технологічних систем з метою підвищення конкурентоспроможності товарів і різноманітної продукції. Більшість наукових організацій зосереджена в невеликій кількості міст, які розташовані у найрозвинених в економічному плані регіонах. Понад 20% таких установ зосереджено у м. Києві, Харківській області – 14, 1%, Донецькій – 7, 7%, Дніпропетровській – 6, 6%, від загальної їх кількості в держави. Отже, майже 50% науково-технічних організацій зосереджена лише у чотирьох областях. Звісно, зростання виробництва та підвищення життєвого рівня населення України знаходиться в прямій залежності від темпів впровадження в економіку нововведень та знаходження ефективних шляхів їх реалізації [15]. Тенденції в перспективному розвиток науково-технічного потенціалу держави будуть впливати на роботу всіх пасажирського транспорту, особливо регіонів основного їх зосередження.

Зміна темпів інноваційної та інвестиційної діяльності в державі завдяки активному впровадженню новітніх наукових досягнень забезпечуватиме в перспективі стабільне соціально-економічне зростання в нашому суспільстві. Тільки завдяки інноваційно-інвестиційного розвитку можна сподіватися на забезпечення якісних змін в економіці, ресурсозбереження і ефективність виробництва, а також на випуск конкурентоспроможної продукції. Для цього державі необхідно терміново вирішити ряд задач [15]: надання пільгових кредитів і державних гарантій на закупівлю капіталоємного обладнання вітчизняного виробництва; концентрація державних фінансових ресурсів на пріоритетних напрямках; реформування податкової системи з метою забезпечення фінансування модернізації економіки; розвиток вільних економічних зон для збільшення привабливості інвестування модернізації виробництва.

В результаті удосконалення інноваційно-інвестиційної діяльності в Україні будуть спостерігатися позитивні зміни [15]: підвищуватиметься зайнятість населення, його соціальна захищеність і матеріальна забезпеченість, надходження до бюджету, кількість підприємств-споживачів інвестиційної продукції; прискориться впровадження інновацій у виробництво, сучасний стан економіки має сприятливі умови для збільшення інвестицій. Останнім рокам характерне постійне зростання валового внутрішнього продукту (ВВП). Прогнозні дані свідчать про можливість його зростання в перспективі: в 2010 р. – до 340, 9 млрд. грн., в 2015 р. – до 377 млрд. грн., що сприятиме збільшенню обсягів інвестицій (в 2010 р. – до 60 млрд. грн., в 2015 р. – до 90-90, 5 млрд. грн.). Через те, що в Дніпропетровській, Донецькій, Харківській, Львівській, Київській областях та м. Києві зосереджена більшість пріоритетних галузей економіки, напевно в цих регіонах слід передбачати реалізацію значних інвестицій, що призведе до зростання потреби в переміщенні людей і удосконалення пасажирського транспорту.

Підвищення життєвого рівня населення на найближчу перспективу повинно стати одним із головних напрямів суспільно-економічного розвитку нашої держави, для чого необхідно зосередити увагу на [15]:

- підвищення заробітної плати;

- збільшенню доходів працездатного населення завдяки розвитку малого та середнього бізнесу;

- удосконалення системи соціального страхування і захисту населення;

- підвищення фінансування на соціально-культурні заходи у бюджетах різних рівнів.

З 2000 р. в Україні спостерігається зростання важливого макроекономічного показника розвитку держави (валовий внутрішній продукт), що дає можливість оцінити рівень життя населення. Але це не так, за даними офіційної статистики валовий внутрішній продукт щорічно зростає з 1994 р. – зростання в середньому за рік в порівнянні з минулим роком складає понад 4%. Реальна середня заробітна плата і грошові доходи змінюються зовсім по-іншому. Їх зростання спостерігалось за цей період часу лише декілька разів. Крім того, в офіційній статистиці не наводяться дані про динамічне (стабільно щорічне) зростання на товари та послуги. Тому, незважаючи на наявність сприятливих чинників економічного зростання в Україні, не має твердої впевненості на позитивні зрушення в життєвому рівні населення.

З метою досягнення постійного підвищення рівня життя населення нашої держави в умовах економічного зростання необхідно терміново забезпечити вдосконалення дії особливих заходів державної соціальної політики. Тим більше відомо, що дія вдосконалених механізмів соціальної політики призведе до нового економічного зростання. Слід звернути увагу на ту обставину, що протягом трансформаційного періоду населення України досить часто, спираючись на власний розум і сили, навчилося адаптуватися до складних соціально-економічних умов і подолання складнощів, заподіяних затяжною економічною кризою. Це підсилює сподівання на позитивні зрушення в життєвому рівні людей в майбутньому, що призведе до зростання обсягів пасажирських перевезень, які згідно з прогнозом до 2015 р. в порівнянні з рівнем 2003 р. збільшаться на 38, 2% [14].