Загальні положення про управління транспортним продуктом

 

Умови взаємодії пасажирів і транспортних компаній нестабільні, вони постійно змінюються. Потреби людей в перевезеннях протягом будь-якого періоду теж змінюються. В суспільстві завжди спостерігаються коливання економічних факторів, які визначають обсяги пасажирських перевезень. Це спричиняє відповідно зміни в поведінці конкурентів. Така динаміка процесів у суспільстві спонукає транспортні компанії гнучко реагувати на будь-які зміни в зовнішньому середовищі, що спонукає її до управління транспортним продуктом. Управління транспортним продуктом передбачає управління транспортним товаром і транспортною послугою, як двох взаємопов’язаних складових транспортного продукта.

Транспортний продукт і його складові мають свій життєвий цикл. Життєвий цикл – це час від початку продажу нового виробу (товару) або послуги до припинення його продаж через зниження ефективності нижче допустимого рівня. За цей час можна виділити наступні етапи [18, 19]:

- розробка і створення транспортного продукту;

- вихід на ринок і впровадження його на ринку;

- швидке зростання попиту і продажу (збуту);

- зрілість, стабілізація попиту і продажу;

- занепад, при якому різко спадає попит і продаж, ща закінчується припиненням реалізації товару.

Для забезпечення стабільного положення на ринку транспортних послуг пасажирським компаніям необхідно враховувати всі етапи проходження будь якого транспортного продукта, змінюючи свою стратегію розвитку на кожному етапі.

Транспортний продукт спочатку народжується на папері в конструкторських організаціях, тобто здійснюється його проектування з врахуванням новітніх досягнень науки і техніки, закордонного досвіду і вимог користувачів транспортних послуг і пасажирських компаній потім проводиться його виготовлення на відповідному підприємстві, після чого він надходить на транспорт. Управління транспортним продуктом починається з цього етапа. Перш за все це стосується створення транспортного продукта. На етапі його створення формуються технічні, технологічні і експлуатаційні вимоги. Транспортний засіб, його обладнання впливає на споживання пасажирами основних, побіжних і додаткових послуг. До цього етапу слід віднести стадію заводського ремонту, під час якого здійснюється часткова модернізація, заміна і відновлення окремих елементів і вузлів транспортного засобу. Вимоги до перспективного рухомого складу формуються з врахуванням наступного:

- економічного стану розвитку держави і окремих регіонів;

- змін благополуччя людей і їх культурного рівня;

- демографічних і соціальних змін в суспільстві;

- перспективні потрібності різних груп населення в залежності від їх рівня платоспроможності.

Для забезпечення високої конкурентоспроможності при проектуванні перспективного рухомого складу важливо звернути увагу на внутрішній і зовнішній вигляд, зручності, комфортабельність, швидкість, плавність хода, рівень шума, екологічність та інше. Крім того, з метою підвищення економічної ефективності діяльності пасажирської компанії необхідно систематично вивчати потреби і попит пасажирів на відповідні послуги, особливості сучасного транспортного ринку. Після чого проводиться коригуватися технічних, технологічних і експлуатаційних характеристик існуючого рухомого складу під час виконання заводських ремонтів і складання вимог до перспективних транспортних одиниць.

Перед виходом на ринок нового рухомого складу і його впровадженням (другий етап життєвого циклу) необхідно підготувати перелік заходів, які будуть здійснювати його вихід і швидке впровадження. Перш за все слід вирішити, де буде експлуатуватися транспортний засіб: в межах держави чи в міжнародному сполученні, в якому регіоні або в декількох регіонах держави, на якому маршруті (між якими населеними пунктами). Далі треба розробити технологію підготовки до рейсу нового рухомого складу в початково-кінцевих пунктах і на шляху прямування між ними (особливо на залізничному транспорті). Для цього необхідно визначитися із штатом та технічними засобами, для виконання підготовчих операцій із новими транспортними засобами.

При виході на ринок з новими транспортними засобами необхідно встановити, для якого сегмента споживачів він буде більш зручним і більш прибутковим для транспортної компанії. В залежності від цього треба розробити побіжні і додаткові послуги і підготувати для їх якісного виконання обслуговуючий персонал. В цей період транспортній компанії потрібно стимулювати (просувати) комплекс транспортних послуг в новому рухомому складі на ринок під відповідний сегмент пасажирів.

Слід пам’ятати, що вихід не ринок може здійснюватися не дуже швидко (продаж може збільшуватися повільно) через недостачу нового рухомого складу, непідготовленість обслуговуючого персоналу, небажанням пасажирів відмовиться від звичних послуг. Тому спочатку кількість продаж на початку етапу буде невеликою, а собівартість їх буде значною. Тому ціну на нововведення не можна вводити на рівні собівартості, щоб не втратити пасажирів.

Період експлуатації нового рухомого складу (швидкого зростання попиту і продажу) характеризується визначенням споживачами (пасажирами) переваг і достоїнств транспортного товару, швидким поширенням інформації про це серед широкого кола пасажирів без зусиль виробника (транспортної компанії). Продаж (користування) зростає, собівартість зменшується, з’являється прибуток. Виробництво на цьому етапі стає ефективним.

Для стимулювання розвитку даного етапу транспортна компанія повинна здійснювати управління комплексом транспортних послуг в процесі перевезення по кожному сполученню, маршруту перевезення пасажирів, типу рухомого складу. При цьому необхідно постійно підвищувати якість нововведення, покращувати його споживчі якості, орієнтувати рекламу на зростання продаж, відслідковувати реалізацію послуг і своєчасно змінювати і коригувати асортимент побіжних і додаткових послуг, пристосовуючись до змін в потребах і попиту пасажирів. В необхідних випадках слід своєчасно знижувати ціни для розширення кількості споживачів (пасажирів) і тоді прибуток буде зростати за рахунок збільшення кількості обслужених пасажирів.

Четвертий етап життєвого циклу транспортного продукту (зрілість, стабілізація попиту і продажу) починається з моменту, коли темпи росту продаж певної послуги починають зменшуватися. В цей час зросли позиції на транспортному ринку конкурентів, позиції їх зміцнюються, попит на дану послугу стабілізувався, ринок насичений, обсяги продаж (кількість обслужених пасажирів і величина прибутку - найбільші). Тут важливо транспортній компанії провести своєчасно роботу, щоб недопустити зменшення темпів зростання попиту. Якщо ж темпи зростання попиту почнуть зменшуватися, то необхідно провести заходи по збільшенню тривалості етапу зрілості послуги. Це можливо здійснити шляхом її модифікації (для більшої зручності пасажирам змінити розклад руху транспортних одиниць, збільшити швидкість доставки, підвищити рівень обслуговування та інше). Але модифікація послуги не завжди може бути ефективною. Це можливо лише тоді, коли якість транспортної послуги дійсно підвищується, а пасажиру відомо в це покращення і він вірить в нього.

Але ж все таки наступає останній етап (етап занепаду) життєвого цикла транспортної послуги, коли завдяки сильної конкуренції і великої насиченості транспортного ринка попит на транспортну послугу значно зменшується, кількість обслужених пасажирів різко зменшується. Доходні надходження зменшуються так, що вони не покривають всіх витрат. Виробництво транспортної продукції стає збитковим. Тому, щоб уникнути збитків, необхідно своєчасно припинити реалізацію данної транспортної послуги.

Сучасний транспортний ринок України характеризується бідним асортиментом послуг, який пропонується пасажиру. Крім невеликої кількості різних послуг ринок не може забезпечити високий рівень якості послуг. Це пов’язано із відставанням від світового рівня технічного розвитку пасажирського транспорту, застарілістю рухомого складу, недостатністю засобів для ремонту і забезпечення надійної і безпечної експлуатації транспортних засобів, низьким рівнем розвитку маркетингових і сервісних структур та іншим. Отже, пасажирський транспортний ринок України знаходиться в стадії становлення, що вимагає від транспортних компаній відповідно енергійних дій, спрямованих на глибоке вивчення потенційних користувачів транспортних послуг і відпрацювання ефективних стратегій по зміцненню своєї конкурентоспроможності.