Організація міжміських пасажирських автомобільних перевезень
Міжміські пасажирські автомобільні перевезення – перевезення пасажирів, які здійснюються за межі міста (до іншого населеного пункта) на відстань більше 50 км. Історично вони розвивалися таким чином [33]: - вперше в Росії такі перевезення було проведено в 1908-1913 рр. в Криму і на Кавказі; - в 1923 р. в Москві було створено акціонерне товариство „Автопромторг”, яке крім торгівлі і міжнародними пасажирськими перевезеннями; - з 1923 р. по 1925 р. були організовані міжміські автобусні лінії: Ялта-Сімферополь-Севастополь, Харків-Вовчанськ, Анапа-Тунельна; - перед другою світовою війною ввели в експлуатацію Усиньський і Чуйський тракти, а в 1937 р. – Колимський тракт; - новий етап інтенсивного розвитку міжміських регулярних перевезень з Москви до Сімферополя; - перехід суспільства на розвиток за ринковими законами призвів до значного скорочення автобусних маршрутів, погіршились показники використання рухомого складу (значно зменшився коефіцієнт використання місткості автобусів). З метою стабілізації стану і покращення організації міжміських автобусних перевезень необхідно вирішити наступні задачі [33]: - оптимізувати маршрутну систему перевезень; - установити оптимальну кількість і типи транспортних засобів на всіх маршрутах; - раціоналізувати закріплення маршрутів (обсягів транспортної роботи) за перевізниками різних форм власності); - впровадження єдиної системи управління перевізним процесом, яка буде спрямована на якісне задоволення потреб населення в перевезеннях і зниження транспортних витрат. В залежності від регіону обслуговування міжміські маршрути діляться на внутрішньо обласні і внутрішньо республіканські, які починаються і закінчуються всередині області або республіки, а також – міжобласні і міжреспубліканські, які зв’язують області, республіки (АР Крим). Найбільше зустрічається внутрішньо обласних маршрутів. На міжміських маршрутах рухомий склад повинен задовольняти наступні вимоги [33]: - забезпечувати високу швидкість руху; - повинні бути лише місця для сидіння з можливістю їх регулювання; - наявність багажників під підлогою; - наявність гардероба задній частині автобуса. Для мережі міжміських автобусних сполучень встановлені наступні показники [33]: - щільність мережі; - кількість автобусних маршрутів і їх довжина; - обсяги перевезень і пасажиро оборот; - середня дальність поїздки; - рівень транспортної забезпеченості; - кількість автобусів в експлуатації. Міжміські автобусні маршрути в залежності від тривалостей дїї діляться на: - постійні маршрути забезпечують перевезення пасажирів цілий рік; - тимчасові маршрути діляться протягом певного періоду. В залежності від величини і розподілу пасажиро потоків на маршрутах автобуси можуть працювати в режимах [33]: - звичайний режим передбачає рух автобусів із зупинками на всіх зупиночних пунктах; - швидкісний режим такий режим, при якому забезпечується швидкість сполучення не менше 50 км/год; - експресний режим (при тривалості рейса більше 3 год.) передбачає повну відсутність або наявність дуже обмеженого числа зупиночних пунктів і швидкість сполучення повинна бути меншою 55 км/год. З метою дотримання вимог безпеки руху технічна швидкість на міжміських маршрутах повинна бути не більшою 70 км/год. Швидкісний і експресний режима реалізуються при стійких пасажиропотоках і високому заповненні автобусів. В певних випадках (при стійких пасажиро потоках на частині маршрута) організовують скорочені маршрути. Міжміські пасажирські автомобільні перевезення в сучасних умовах характеризуються наступними особливостями [33]: - має місце нерівномірність по сезонах року (квартальна і місячна); коефіцієнт квартальної нерівномірності складає 1.1 – 1, 15; найбільше перевозиться пасажирів в III-му кварталі, що пов’язане із літнім (відпускним) періодом; більша ніж квартальна є нерівномірність по місяцях року; найбільше перевозиться пасажирів в серпні місяці, а найменше - в лютому; коефіцієнт місячної нерівномірності коливається по регіонах держави в межах 1, 3-1, 5; - висока нерівномірність перевезень по днях тижня (місяця), що пов’язано із збільшенням обсягів перевезень в суботу, неділю, передсвяткові і святкові дні; коефіцієнт внутрішньо тижневої нерівномірності складає 1, 25-1, 35; - характерна нерівномірність по окремим дільницям маршрута; при перевантаженні поїзда пасажирів між проміжними пунктами (внутрішньо обласні перевезення) нерівномірність невелика; в середньому коефіцієнт нерівномірності по довжині маршрута складає 1, 3-1, 4; - нерівномірність перевезень за напрямками руху невелика; коефіцієнт нерівномірності складає 1.05-1, 1; - відсутність трудових поїздок; переважають культурно-побутові поїздки і є трохи службових (ділових) поїздок. На технічний (кількість транспортних засобів) і технологічний стан будь-якого маршруту, в основному, впливає обсяг і характер змін пасажиропотоків. Але ефективність використання автобусів залежить від величини швидкості руху, яка залежить від ряду факторів [33]: - категорії автодороги; - типу і стану покриття автодороги; - швидкісних властивостей автобуса, визначених його конструктивними особливостями; - інтенсивності руху транспортних засобів; - структури транспортного потоку на автошляхах; - кліматичних і метеорологічних умов; - кваліфікації і досвіду роботи водія. Тому, перед складанням маршрутних розкладів важливо правильно пронормувати швидкості руху автобусів на конкретних маршрутах. Маршрут поділяється на етапи з однаковими умовами руху, для кожного з яких установлюється спочатку швидкість руху, а потім тривалість поїздки по кожному етапу і в цілому по маршруту. Для перевірки реальності виконання встановлених швидкостей проводяться контрольні поїздки та хронометражні спостереження. Норми швидкостей встановлюють окремо на весняно-літній і осінньо-зимовий періоди. Міжміський маршрут обґрунтовується і вибирається на підставі наступного [33]: - наявність дороги, тип і стан покриття; - очікувані пасажиропотоки; - середня дальність поїздки пасажирів; - нерівномірність перевезень; - тривалість поїздки пасажирів між кінцевими пунктами; - режим руху автобусів і організація праці водіїв; - безпека руху автобусів; - рентабельність маршруту. Вибір типа автобуса на міжміських маршрутах проводиться в залежності від [33]: - величини пасажиропотоків; - дорожніх умов; - довжини маршруту; - способів організації праці водіїв; - рівнем економічної ефективності експлуатації марок автобусів, що порівнюються. Система організації руху в міжміському сполученні має такі складові [33]: - прийнятий метод перевезень пасажирів; - встановлений режим руху автобусів; - способи організації праці водіїв; - варіанти розміщення автотранспортних підприємств, які обслуговують маршрут. В міжміському сполученні можуть використовуватися наступні способи організації руху автобусів [33]: - наскрізний рух автобусів, при якому кожний автобус проходить весь маршрут від початкового до кінцевого пункту і назад; - при дільничному русі автобусів передбачається ділення маршруту на дільниці, кожна із якої обслуговується автобусами певного транспортного підприємства; в пунктах стикування дільниць виконується пересадка із автобуса однієї дільниці в автобус іншої дільниці; при такій організації руху автобусів погіршується якість обслуговування пасажирів. На всіх міжміських маршрутах рух автобусів проводиться за розкладами. Вони складаються на весняно-літній і осінньо-зимовий періоди і враховують зручний для пасажирів час відправлення із початкового пункту і прибуття в кінцевий пункт. Квитки пасажири купують в касах поточного і попереднього продажу на автовокзалах, автостанціях і пунктах проміжних зупинок, а також їх можуть продавати водії. В перспективі необхідно розвивати змішані пасажирські перевезення з участю декількох видів транспорту по одному квитку. Для цього необхідно в розкладах забезпечувати в місцях посадок узгодженість розкладів руху транспортних засобів різних видів транспорту.
|
