Проведення визначання. Зважують 10 г бурякової меляси з похибкою ± 0,01 г., розчиняють у дистильованій воді, переносять у мірну колбу місткістю 100 см3

Зважують 10 г бурякової меляси з похибкою ± 0, 01 г., розчиняють у дистильованій воді, переносять у мірну колбу місткістю 100 см³, освітлюють нейтральним розчином оцтовокислого свинцю в кількості 10 см³, доводять об’єм дистильованою водою до мітки, збовтують двох- трьоххвилинного стояння фільтрують. Піпеткою відбирають 50 см³фільтрату, переносять в мірну колбу місткістю 100 см³ додають декілька крапель розчину фенолфталеїну і розчин з масовою часткою вуглекислого натрію 10 % до лужної реакції, доводять об’єм до мітки дистильованою водою, збовтують і фільтрують. З фільтрату відбирають піпеткою 20 см³, відповідних 1 г меляси, вводять до конічної колби місткістю 250 см³ нейтралізують розбавленою (у співвідношенні 1: 1) оцтовою кислотою (у присутності індикатора фенолфталеїну). Об’єм розчину доводять дистильованою водою до об’єму 100 см³, потім додають 10 см³ реактиву Мюллера, поміщують колбу з розчином у киплячу водяну баню на 10 хв. Рівень води у бані повинен бути на 2 см вищий від рівня розчину в конічній колбі. Колба повинна бути розміщена на підставці так, щоб не торкатися до дна бані. Баня повинна мати такі розміри, щоб кипіння не припинялося під час поміщення до неї колби. Після нагрівання колбу швидко охолоджують під струменем холодної води.

Після кип’ятіння розчин повинен мати блакитно-зеленувате забарвлення. У випадку жовтогарячого забарвлення дослід повторюють з меншою кількістю фільтрату.

До охолодженого розчину додають 5 см³ розчину оцтової або винної кислоти молярної концентрації 5 моль/дм³ у кількості від 20 до 40 см³. Обидва розчини додають без збовтування для запобігання окислення окису міді киснем повітря. Після цього колбу накривають годинниковим склом або пробкою, вміст колби час від часу перемішують обертовими рухами. Через 2 хв. додають 5 см³ розчину з масовою часткою крохмалю 1 % і титрують розчином тіосульфату натрію молярної концентрації 0, 0333 моль/дм³ до зникнення синього забарвлення розчину.

Аналогічно, але без нагрівання, титрують 20 см³ фільтрату, до якого добавлені вода і реактиви.

Одночасно проводять контрольне визначання, використовуючи ті самі реактиви і в тих самих кількостях, але без досліджуваного розчину. Контрольне визначання проводять для кожного тільки приготовленого реактиву Мюллера.

За різницею між кількістю добавленого йоду і кількістю витраченого тіосульфату натрію визначають кількість йоду, що вступив у реакцію. Із цієї кількості віднімають поправку на відновлення, викликане 1 г сахарози, і поправку на редукувальну здатність реактиву Мюллера.

Після внесення цих поправок 1 см³ витраченого розчину йоду молярної концентрації 0, 0333 моль/дм³ відповідає 1 мг редукувальних речовин.

Масову частку редукувальних речовин у відсотках визначають за формулою:

,

де V_И – кількість розчину йоду, витраченого на Визначання, см³;

К_И – коефіцієнт поправки розчину йоду;

V_Т – кількість розчину тіосульфату натрію, витраченого на Визначання, см³;

К_Т – коефіцієнт поправки розчину тіосульфату натрію;

К – сума поправок на витрати розчину йоду на відновлення сахарози, із розрахунку 0, 2 см³ на 1 г., на редукувальну здатність реактиву Мюллера;

Н – маса проби, г.