Студопедия Главная Случайная страница Обратная связь

Разделы: Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Комплексна система професійної орієнтації, адаптації й просування на підприємстві




 

Адаптація проходить швидше й успішніше, якщо правильно обрана професія. Проблема вибору професії молоддю представляє як теоретичний, так і практичний інтерес. З одного боку, у ній відбиваються прагнення, наміри молоді, з іншого боку - конкретне здійснення цих намірів, реалізація особистих планів. Вибір професії піддається управлінню шляхом цілеспрямованого формування особистих намірів і інтересів у молоді з урахуванням соціально-економічних потреб суспільства й приведенням у відповідність прагнень, особистих планів молоді з можливостями їхньої реалізації.

Певною формою такої роботи є професійний добір. Професійний добір (профдобір) — це процес виявлення за допомогою науково обґрунтованих методів ступеня й можливості формування медичної, соціальної й психофізіологічної придатності людини для виконання тої або іншої роботи. Стосовно до виробничого колективу проблема профдобору складається у визначенні професійної придатності як сукупності особливостей людини, його здатностей і похилостей, що обумовлюють ефективність певного виду діяльності й задоволеність вибраною професією.

Не всі люди однаковою мірою здатні освоїти ту або іншу професію - одні дуже швидко опановують навичками й досягають професійної досконалості, в інших на це йдуть роки. Нерідко в процесі тривалого навчання губиться інтерес до вибраної професії й людина міняє свій вид діяльності. Призначення профвідбору - зменшити втрати через незадоволеність обраною професією й відсутності в працівника необхідних здатностей і похилостей. Профдобір здійснюється у два етапи:

На першому етапі на основі матеріалів спостереження, опитувань, тестування робочих процесів, бесід з керівниками, провідними спеціалістами складається професіограма. Професіограма — це всебічний опис професії, що дає подання про те, що і як повинне виконуватися робітником, фахівцем, за допомогою яких знарядь праці, у яких виробничо-технічних умовах. У неї входять і вимоги, яким повинен відповідати виконавець.

Професіограма (від лат. Professio - спеціальність, Gramma - запис) - опис особливостей конкретної професії, що розкриває специфіку професійної праці й вимог, які пред'являються до людини.

Професіограма описує психологічні, виробничі, технічні, медичні, гігієнічні й інші особливості спеціальності, професії. В ній указують функції даної професії й труднощі в її освоєнні, пов'язані з певними психофізіологічними якостями людини й з організацією виробництва. Вона містить у собі психограму - портрет ідеального або типового професіонала, сформульований у термінах психологічно вимірних властивостей.

Розрізняють два види професіограм: професіокарти й повні професіограми.

Професіограма для професійного психологічного відбору, орієнтує на виявлення переважно стабільних, сталих професійно важливих якостей, що диференціюють людей по ефективності діяльності; містить максимально можливий перелік вимог до необхідних і некомпенсованих властивостей особистості фахівця й протипоказання; дає структуру якостей, що забезпечують досягнення високого рівня професійної майстерності.

Типова структура професіограми:

1. Загальні відомості про спеціальність.

Найменування й призначення професії, характеристика робочої зони й робочого місця, засоби й знаряддя праці, професійна підготовка фахівця, його функціональні обов'язки, критерії ефективності діяльності.

2. Зміст діяльності

Опис і аналіз основних дій і операцій. Професійні завдання, розв'язувані фахівцем. Особливості прийому, переробки інформації й прийняття рішень. Структура виконавських дій. Аналіз помилок. Завантаженість психологічних функцій.

3. Умови діяльності.

Санітарно-гігієнічні умови. Режим праці й відпочинку.

4. Соціально-психологічні фактори діяльності.

Характеристика колективу - розмір, структура. Роль і місце фахівця в системі внутрішньогрупових зв'язків. Мотиваційні аспекти спільної діяльності.

5. Динаміка психічного стану фахівця в процесі діяльності.

Характер і ступінь зміни активності психофізіологічних функцій і працездатності. Переважні емоційні стани. Вплив динаміки станів на ефективність діяльності. Основні форми професійної захворюваності й травматизму.

6. Психограма (якості, необхідні фахівцю).

Особистісні якості. Сенсорно-перцептивні характеристики. Якості мислення. Характеристики пам'яті. Моторні дії. Співвідношення в процесі діяльності особистісних, перцептивних, гностичних і моторних якостей. Протипоказання до діяльності.

На другому етапівивчають природні дані, похилості, соціальні, психологічні й фізіологічні прояви вступника на підприємство. На цій основі становлять карту особистості, що характеризує людину в соціальному аспекті (свідомість, мотиви професійної діяльності, професійні інтереси, широта кругозору, задоволеність виробничою діяльністю), психологічному (риси характеру, особливості уваги й пам'яті, швидкість і продуктивність розумових процесів, емоційні особливості, прояв волі) і фізіологічному (тип вищої нервової діяльності, особливості організації мозкових регуляторних систем). Для складання карти особистості використовують звичайно два основні методи: систему тестів (набір завдань, у процесі рішення яких визначаються психофізіологічні особливості і якості людини - увага, темперамент тощо) і особисту бесіду із вступником на роботу, анкетування.

При складанні необхідних (професіограма) і наявних якостей (карта особистості) виявляється профпридатність. Практика свідчить, що більшість молодих людей визначають свій життєвий шлях самостійно під впливом обставин, що не мають нічого загального зі свідомою професійною орієнтацією. У результаті в них часто виникають загальна незадоволеність працею, байдужність до його умов і змісту, часте бажання перемінити місце роботи тощо. Для проведення профорієнтаційної роботи необхідні спеціально оформлені кабінети, наочні інформаційні матеріали, спеціально підготовлені люди. Вона повинна проводитися в різних формах: екскурсії, уроки, лекції, бесіди, конкурси робочих місць і професій, зустріч із різними людьми тощо. На підприємствах і організаціях повинна здійснюватися система посадового й професійного просування залежно від навчання працівника, стажу його роботи, що здобуваються професійних навичок, ініціативності й зацікавленості в результатах якісної праці тощо.

 

 







Дата добавления: 2014-11-10; просмотров: 1122. Нарушение авторских прав


Рекомендуемые страницы:


Studopedia.info - Студопедия - 2014-2019 год . (0.003 сек.) русская версия | украинская версия