Студопедия Главная Случайная страница Обратная связь

Разделы: Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Тема 2. Суб’єкти валютно-фінансового регулювання




1. Зміст валютного регулювання.

2. Органи валютного та фінансового контролю.

3. Правила здійснення валютних операцій в Україні.

 

1. Формою реалізації валютної політики держави є валютне регулювання - спеціальний правовий режим реалізації валютних відносин, який передбачає комплекс заходів, здійснюваних уповноваженими державними органами, спрямованих на організацію функціонування внутрішнього валютного ринку в державі та визначення порядку проведення валютних операцій.

За сферами здійснення слід вирізняти два рівні валютного регулювання: міжнародне та внутрішньодержавне. Міжнародне валютне регулювання здійснюється міжнародними фінансово-кредитними організаціями (переважно Міжнародним валютним фондом) з метою створення єдиного валютного простору, що забезпечує вільний обмін товарами і послугами у світовому економічному просторі. Цілями міжнародного валютного регулювання є стимулювання валютної стабільності, забезпечення механізму валютного регулювання у відносинах між державами та запобігання конкуруючому знеціненню валют, а також установлення системи багатосторонніх платежів за поточними угодами між державами та скасування валютних обмежень, що перешкоджають зростанню світової торгівлі.

Цілями організації системи валютного регулювання є такі:

- установлення і реалізація певного порядку проведення операцій з валютними цінностями на внутрішньому валютному ринку, порядку переміщення валютних цінностей за кордон або на його територію з-за кордону та режиму здійснення іноземних інвестицій;

- забезпечення і захист права власності на валютні цінності;

- регламентація міжнародних розрахунків;

- підтримання стабільного курсу національної валюти та національного платіжного балансу;

- забезпечення необхідного (інтеграційного або ізоляційного) режиму взаємодії країни зі світовим валютним ринком.

Система валютного регулювання має ґрунтуватись на таких принципах:

- єдність і цілісність системи валютного регулювання, що забезпечується формуванням єдиної нормативно-правової бази, поширенням дії валютних обмежень на всю територію держави, єдиним порядком проведення валютних операцій;

- захист національної валюти України та забезпечення її стабільності на внутрішньому валютному ринку;

- стабільність, що передбачає незмінність окремих елементів системи валютного регулювання, зокрема валютних обмежень та порядку проведення валютних операцій;

- гнучкість - коригування системи валютного регулювання залежно від стану внутрішнього валютного ринку, загального макроекономічного стану в кращі і тенденцій розвитку світового валютного ринку;

- стимулювання розвитку міжнародного економічного співробітництва з метою поліпшення інвестиційного клімату в кращі та вирівнювання платіжного балансу.

Основним елементом національної системи валютного регулювання є валютні обмеження. їх слід розглядати як систему державних заходів, спрямованих на встановлення порядку проведення валютних операцій. Декрет Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" передбачає можливість використання валютних обмежень як засобу валютного регулювання: відповідно до п. 2 ст. 2 Декрету "резиденти і нерезиденти мають право здійснювати валютні операції з урахуванням обмежень, встановлених цим Декретом та іншими актами валютного законодавства України". При цьому використовуються різні правові засоби: ліцензування валютних операцій, лімітування або заборона проведення окремих валютних операцій певними суб’єктами валютних відносин.

Залежно від типу валютних операцій (поточних або операцій, пов’язаних із рухом капіталу) застосовуються різні переліки валютних обмежень. У системі валютних обмежень, що діють в Україні, слід виокремити:

- обмеження, пов’язані з ліцензуванням валютних операцій;

- обмеження, зумовлені встановленням порядку придбання іноземної валюти за дорученням і за рахунок резидентів на міжбанківському валютному ринку України з метою забезпечення виконання їх зобов’язань за зовнішньоекономічними контрактами;

- обмеження, пов’язані з використанням іноземної валюти як засобу платежу на території України;

- обмеження, пов’язані зі встановленням обов’язкового продажу частини надходжень в іноземній валюті на користь резидентів-юридичних осіб;

- обмеження, пов’язані зі встановленням порядку здійснення розрахунків в іноземній валюті;

- обмеження, пов’язані з відкриттям та використанням валютних рахунків резидентами за межами України;

- обмеження, пов’язані з відкриттям та використанням рахунків у національній валюті нерезидентами на території України;

- обмеження, пов’язані з переміщенням готівкової національної та іноземної валюти фізичними та юридичними особами через митний кордон України.

Відповідно до ст. 1 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", до валютних належать операції, пов’язані:

- з переходом права власності на валютні цінності, що здійснюються між резидентами у валюті України;

- з використанням валютних цінностей у міжнародному обігу як засобу платежу, з передаванням заборгованостей та інших зобов’язань, предметом яких є валютні цінності;

- із ввезенням, переказуванням і пересиланням на територію України та вивезенням, переказуванням і пересиланням за ЇЇ межі валютних цінностей.

Суб’єкти валютних відносин поділяються на резидентів і нерезидентів. Резидентами є:

- фізичні особи (громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства), які мають постійне місце проживання на території України, у тому числі ті, що тимчасово перебувають за кордоном;

- юридичні особи, суб’єкти підприємницької діяльності, що не мають статусу юридичної особи (філії, представництва тощо), з місцезнаходженням на території України, які здійснюють свою діяльність на підставі законів України;

- дипломатичні, консульські, торговельні та інші офіційні представництва України за кордоном, які мають імунітет і дипломатичні привілеї, а також філії і представництва підприємств і організацій України за кордоном, що не здійснюють підприємницької діяльності.

Нерезидентами є:

- фізичні особи (іноземні громадяни, громадяни України, особи без громадянства), які мають постійне місце проживання за межами України, в тому числі ті, що тимчасово перебувають на території України;

- юридичні особи, суб’єкти підприємницької діяльності, що не мають статусу юридичної особи (філії, представництва тощо), з місцезнаходженням за межами України, які створені й діють відповідно до законодавства іноземної держави, у тому числі юридичні особи та інші суб’єкти підприємницької діяльності з участю юридичних осіб та інших суб’єктів підприємницької діяльності України;

- розташовані на території України іноземні дипломатичні, консульські, торговельні та інші офіційні представництва, міжнародні організації та їх філії, що мають імунітет і дипломатичні привілеї, а також представництва інших організацій і фірм, які не здійснюють підприємницької діяльності на основі законів України.

Резиденти і нерезиденти мають право бути власниками валютних цінностей, що перебувають на території України. Резиденти також мають право бути власниками валютних цінностей, що перебувають за межами України, крім випадків, передбачених законодавчими актами України.

 

2. Для успішного виконання валютної політики України створена відповідна система державних органів у сфері валютного регулювання і валютного контролю. Валютна політика здійснюється насамперед Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів України, Національним банком України та низкою міністерств і відомств. Органами валютного регулювання та контролю в Україні є Національний банк України, уповноважені банки, Державна податкова інспекція України, Державний митний комітет України, Міністерство зв'язку України.

НБУ виступає головним органом валютного контролю. У зв'язку з цим він контролює виконання правил Регулювання валютних операцій на території України з усіх питань, не віднесених до компетенції інших державних органів, та забезпечує виконання уповноваженими банками функцій щодо здійснення валютного контролю за валютними операціями резидентів і нерезидентів. НБУ також може встановлювати граничні розміри маржі за операціями на Міжбанківському валютному ринку України для уповноважених банків та інших кредитно-фінансових установ, що одержали ліцензію НБУ, за винятком операцій, пов'язаних із строковими (ф'ючерсними) угодами.

До повноважень НБУ належить обов'язкове декларування в Національному банку валютних цінностей та іншого майна резидентів, які перебувають за межами України. Порядок і терміни декларування встановлюються НБУ; він гарантує таємницю інформації щодо декларування валютних цінностей.

Отже, НБУ зобов'язаний проводити політику, спрямовану на підтримання валюти України, і виступає суб'єктом Міжбанківського валютного ринку України.

Органи, що здійснюють валютний контроль, наділені повноваженнями вимагати та одержувати від резидентів і нерезидентів повну інформацію про здійснення ними валютних операцій, стан банківських рахунків в іноземній валюті в межах своїх прав, а також про майно, що підлягає декларуванню.

Державна податкова адміністрація України здійснює фінансовий контроль за валютними операціями, які провадяться резидентами і нерезидентами на території України.

Держкомзв'язок України контролює додержання правил поштових переказів та пересилання валютних цінностей через митний кордон України, а Державна митна служба України контролює додержання правил переміщення валютних цінностей через митний кордон України.

Відповідно до Закону "Про Національний банк України" (п. 14 ст. 7), Національний банк України здійснює відповідно до визначених спеціальним законом повноважень валютне регулювання, визначає порядок здійснення платежів в іноземній валюті, організовує і здійснює валютний контроль за комерційними банками та іншими кредитними установами, які отримали ліцензію Національного банку на здійснення операцій з валютними цінностями.

Діяльність Національного банку України щодо операцій з валютними цінностями регламентується розділом VIII Закону "Про Національний банк України". Національний банк України діє як уповноважена державна установа при застосуванні законодавства України про валютне регулювання і валютний контроль.

До компетенції Національного банку України у сфері валютного регулювання належить:

1) видання нормативних актів щодо ведення валютних операцій;

2) видача та відкликання ліцензій, здійснення контролю за діяльністю банків та інших установ, які отримали ліцензію Національного банку на здійснення операцій з валютними цінностями;

3) установлення лімітів відкритої валютної позиції для банків та інших установ, які купують і продають іноземну валюту.

Повноваження Національного банку України у сфері валютного регулювання визначені у п. І ст. 11 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю":

- здійснює валютну політику виходячи з принципів загальної економічної політики України;

- складає разом з Кабінетом Міністрів України платіжний баланс України;

- контролює дотримання затвердженого Верховною Радою України ліміту зовнішнього державного боргу України;

- визначає у разі необхідності ліміти заборгованості в іноземній валюті уповноважених банків нерезидентам;

- видає у межах, передбачених цим Декретом, обов’язкові для виконання нормативні акти щодо здійснення операцій на валютному ринку України;

- установлює способи визначення і використання валютних (обмінних) курсів іноземних валют, виражених у валюті України, курсів валютних цінностей, виражених в іноземній валюті або розрахункових (клірингових) одиницях;

- установлює за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, єдині форми обліку, звітності та документації про валютні операції, порядок контролю за їх достовірністю та своєчасним поданням;

- забезпечує публікацію банківських звітів про власні операції та операції уповноважених банків.

Кабінет Міністрів України ,згідно з п. 2 ст. 11 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", у сфері валютного регулювання:

- визначає і подає на затвердження до Верховної Ради України ліміт зовнішнього державного боргу України;

- бере участь у складанні платіжного балансу України;

- забезпечує виконання бюджетної і податкової політики України в частині, що стосується руху валютних цінностей;

- забезпечує формування і виступає розпорядником Державного валютного фонду України;

- визначає порядок використання надходжень у міжнародних розрахункових (клірингових) одиницях, які використовуються у торговельному обороті з іноземними державами, а також у неконвертованих, які використовуються у неторговельному обороті з іноземними державами на підставі положень міжнародних договорів України [8].

Функції державних органів і банківської системи України у сфері валютного контролю полягають у:

1. Національний банк України є головним органом валютного
контролю, що здійснює контроль за виконанням правил регулювання валютних операцій на території України покладених на НБУ та забезпечує виконання уповноваженими банками функцій щодо здійснення валютного контролю згідно з актами валютного законодавства України.

2. Уповноважені банки, фінансові установи та національний оператор поштового зв'язку, які отримали від Національного банку України генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, здійснюють контроль за валютними операціями, що проводяться резидентами і нерезидентами через ці установи.

3. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, здійснює фінансовий контроль за валютними операціями, що провадяться резидентами і нерезидентами на території України.

4. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері надання послуг поштового зв’язку, здійснює контроль за додержанням правил поштових переказів та пересилання валютних цінностей через митний кордон України.

5. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, здійснює контроль за додержанням правил переміщення валютних цінностей через митний кордон України.

Закон України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» визначає правові та організаційні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні.

Державний фінансовий контроль реалізується через систему органів державного фінансового контролю, яка:

- по-перше, є елементом загальної структури контрольних органів держави;

- по-друге, важливою частиною фінансового механізму, за допомогою якого держава реалізує свою фінансову політику.

У демократичних державах діяльність державного фінансового контролю охоплює:

- потреби органів виконавчої влади у фінансовому контролі;

- потреби контролю суспільства саме за діяльністю виконавчої влади у фінансово - матеріальній сфері.

Основними об'єктами фінансового контролю є такі показники:

1. доходи від реалізації продукції та інші надходження;

2. стан обігових коштів, активів і пасивів балансу;

3. дебіторська і кредиторська заборгованість;

4. довгострокові та поточні зобов'язання;

5. витрати і фінансові результати, фінансовий стан, фінансова стабільність і платоспроможність (ліквідність) підприємства.

У залежності від завдань, які вирішують органи державного фінансового контролю, існує розподілення функцій між суб'єктами контролю шляхом закріплення за ними певної сфери діяльності: бюджетної, податкової, валютної та інших.

Систему органів державного фінансового контролю доречно відповідно до Конституції України розглянути у вигляди двох підсистем. До першої належать органи загальнодержавного контролю, до другої підсистеми - суб'єкти спеціального контролю, яким повноваження контролю делеговані суб'єктами першої підсистеми (див. Рис. 2.1).

Конституцією України визначено:

- контроль за використанням коштів Державного бюджету України від імені Верховної Ради України здійснює Рахункова палата;

- Верховна Рада України здійснює контроль за виконанням Державного бюджету України, приймає рішення щодо звіту про його виконання.

 

Рис.2.1. Система органів державного фінансового контролю [9].

Першим законодавчим актом України, який встановив засади для створення системи державного контролю в бюджетній сфері став Бюджетний кодекс. Цей документ не тільки функціонально поєднав між собою всі стадії бюджетного процесу, а й визначив загальну схему контролю над бюджетними ресурсами в контексті бюджетного процесу. Бюджетним кодексом передбачається контроль за дотриманням бюджетного законодавства та правові норми відповідальності за бюджетні правопорушення суб'єктами контрольних повноважень.

Крім вищеназваних документів повноваження органів державного фінансового контролю регламентуються спеціальними законами, Указами Президента України та нормативно-правовими актами:

- Законом України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні»

- Положенням "Про Міністерство фінансів України";

- Положенням "Про Державне казначейство";

- Законом України " Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні";

- Порядком планування контрольно-ревізійної роботи органами державної контрольно-ревізійної служби;

- Законом України "Про державну податкову службу в Україні";

- Указами Президента України "Про посилення контролю за надходженням податків та інших обов'язкових платежів до Державного бюджету України і внесків до державних цільових фондів", "Про заходи щодо зміцнення фінансової дисципліни при виконанні Державного бюджету України", "Про зміцнення фінансової дисципліни та запобігання правопорушенням у бюджетній сфері", "Про заходи щодо підвищення ефективності контрольно-ревізійної роботи";

- Стандартами державного фінансового контролю за використанням бюджетних коштів, державного і комунального майна;

- Стандартом Рахункової палати про порядок підготовки і проведення перевірок та оформлення їх результатів;

- іншими нормативними актами.

У статті 19 Бюджетного кодексу визначено, що на всіх стадіях бюджетного процесу в Україні здійснюється фінансовий контроль і аудит та оцінка ефективності використання бюджетних коштів.

Це положення встановлює не тільки безперервність контролю на всіх стадіях бюджетного процесу, але й наголошує контроль невід'ємним складником бюджетного процесу. Контроль містить також оцінку використання бюджетних коштів.

У статті 26 Бюджетного кодексу "Аудит та фінансовий контроль" визначено:

- внутрішній та зовнішній контроль, а також установи, відповідальні за здійснення кожного з цих видів контролю;

- основні засади та вимоги до внутрішнього контролю в межах бюджетних установ;

- відповідальних за здійснення зовнішнього контролю: Рахункову палату - в частині контролю за використанням коштів Державного бюджету, та контрольно-ревізійну службу України - відповідно до законодавчо встановлених повноважень.

У статті 22 Бюджетного кодексу передбачені контрольні функції та повноваження головних розпорядників бюджетних коштів, які здійснюють внутрішній контроль за повнотою надходжень і витрачанням коштів розпорядниками нижчих рівнів; одержують звіти про використання коштів від розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня та аналізують ефективність використання ними коштів бюджету.

У п'ятому розділі Бюджетного кодексу визначені повноваження органів державного контролю та відповідальність за бюджетні правопорушення.

Статтею 109 визначено, що всі стадії бюджетного процесу проходять під безпосереднім контролем Верховної Ради України. Крім того, Верховна Рада України заслуховує звіти про виконання Державного бюджету, та контролює використання коштів резервного фонду Державного бюджету.

Основні засади контрольної діяльності Верховної Ради встановлені також Регламентом Верховної Ради України, відповідно до якого Верховна Рада безпосередньо або через свої органи здійснює контроль за додержанням законів та інших актів, які вона приймає, за виконанням загальнодержавних програм і бюджету. Для здійснення контрольних функцій Верховна Рада при необхідності може створювати тимчасові контрольні, ревізійні, слідчі комісії з будь-якого питання своєї компетенції.

Верховна Рада України здійснює загальний постійний контроль за виконанням Державного бюджету та найважливіших загальнодержавних програм економічного, соціального і національно-культурного розвитку України як безпосередньо, заслуховуючи доповіді Кабінету Міністрів, так і через постійні комісії відповідно до їх компетенції.

Міністерство фінансів щомісяця надсилає постійній комісії з питань бюджету необхідну інформацію про стан бюджету і його виконання.

Для контролю виконання Державного бюджету на засіданні Верховної Ради двічі на рік: у липні і грудні заслуховується доповідь Уряду, за результатами обговорення якої приймається постанова про затвердження доповіді. У разі незатвердження доповіді Уряду постійна комісія з питань бюджету може запропонувати Верховній Раді прийняти закон про внесення змін і доповнень до закону про Державний бюджет.

Контроль виконання бюджету відповідно до схваленої бюджетної політики здійснюється постійними комісіями чотири рази протягом терміну його виконання: у квітні, липні, жовтні та січні.

До повноважень Комітету Верховної Ради України з питань бюджету з контролю за дотриманням бюджетного законодавства належить:

- контроль за відповідністю поданого Кабінетом Міністрів України проекту закону про Державний бюджет України основним напрямам бюджетної політики на наступний бюджетний період та підготовка відповідного висновку;

- контроль за відповідністю законопроектів, поданих на розгляд Верховній Раді України, бюджетному законодавству.

У статті 110 наведені повноваження Рахункової палати з контролю за дотриманням бюджетного законодавства, до яких належать контрольні заходи:

- за використанням коштів Державного бюджету України відповідно до закону про Державний бюджет України;

- за утворенням, обслуговуванням і погашенням державного боргу України;

- за ефективністю використання та управління коштами Державного бюджету України;

- за використанням бюджетних коштів у частині фінансування повноважень місцевих державних адміністрацій та делегованих місцевому самоврядуванню повноважень органів виконавчої влади з доходів і видатків.

Міністерство фінансів України відповідно до повноважень, передбачених статтею 111 Бюджетного кодексу, здійснює контроль за дотриманням бюджетного законодавства на кожній стадії бюджетного процесу як стосовно Державного бюджету, так і місцевих бюджетів, якщо інше не передбачено законодавством України.

Державне казначейство України наділено наступними повноваженнями з контролю за дотриманням бюджетного законодавства:

- здійснює бухгалтерський облік всіх надходжень та витрат Державного бюджету України;

- встановлює єдині правила ведення бухгалтерського обліку та складання звітності про виконання бюджетів, кошторисів, видає інструкції з цих питань та здійснює контроль за їх дотриманням;

- здійснює контроль за відповідністю платежів взятим зобов'язанням та бюджетним асигнуванням.

Органи Державної контрольно-ревізійної служби України здійснюють контроль за:

- цільовим та ефективним використанням коштів бюджетів усіх рівнів, які входять до складу бюджетної системи України, та коштів державних цільових фондів;

- цільовим використанням і своєчасним поверненням кредитів, одержаних під гарантію Кабінету Міністрів України;

- порядком ведення бухгалтерського обліку та достовірністю звітності про виконання Державного бюджету України та місцевих бюджетів, кошторисів [9].

Функції органу державного фінансового контролю [10]:

1) здійснює державний фінансовий контроль та контроль за виконанням функцій з управління об’єктами державної власності; цільовим використанням коштів державного і місцевих бюджетів; цільовим використанням і своєчасним поверненням кредитів (позик), одержаних під державні (місцеві) гарантії; складанням бюджетної звітності, паспортів бюджетних програм та звітів про їх виконання (у разі застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі), кошторисів та інших документів, що застосовуються в процесі виконання бюджету; станом внутрішнього контролю та внутрішнього аудиту у розпорядників бюджетних коштів; усуненням виявлених недоліків і порушень;

2) розробляє пропозиції щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому;

3) вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб;

4) здійснює інші повноваження, визначені законами України та покладені на нього Президентом України.

Орган державного фінансового контролю розглядає листи, заяви і скарги громадян про факти порушення законодавства з фінансових питань. Звернення, в яких повідомляється про крадіжки, розтрати, недостачі, інші правопорушення, негайно пересилаються правоохоронним органам для прийняття рішення згідно з законодавством";

 

3. Валютне законодавство України, будучи зовнішньою формою правового регулювання валютних відносин, характеризується нормативними актами різної юридичної сили, змісту та форми. В основі валютного законодавства України лежить принцип обмеження використання іноземної валюти в господарському обігу держави.

Відповідно до цивільного законодавства України іноземна валюта і валютні цінності належать до речей, обмежених у господарському обороті, і для них державою встановлені особливі правила.

Як правило, грошові зобов'язання повинні бути виражені і підлягають оплаті в національній валюті (гривні). Вираження й оплата грошових зобов'язань в іноземній валюті допускається лише у випадках і порядку, встановлених законодавством України.

Законодавством України передбачено визначення понять «валютні операції» та «валютні цінності». Відповідно до ст. 1 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» до валютних операцій належать: операції, пов'язані з переходом права власності на валютні цінності, за винятком операцій, що здійснюються між резидентами у валюті України; операції, пов'язані з використанням валютних цінностей в міжнародному обігу як засоб платежу, з передаванням заборгованостей та інших зобов'язань, предметом яких є валютні цінності, операції, пов'язані із ввезенням, переказуванням, пересиланням на територію України та вивезенням, переказуванням і пересиланням за її межі валютних цінностей. При цьому валютними цінностями вважаються цінності, щодо яких валютним законодавством України встановлені особливі правила здійснення валютних операцій у країні.

До валютних цінностей належать:

- власна валюта України — грошові знаки у вигляді банкнот, казначейських білетів, монет та в інших формах, що перебувають в обігу та є законним, платіжним засобом на території України, а також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обміну на грошові знаки, які перебувають в обігу, кошти на рахунках, у вкладах у банківських та інших кредитно-фінансових установах на території України;

- платіжні документи та інші цінні папери (облігації, акції, векселі (тратти), боргові розписки, акредитиви, чеки, банківські накази, депозитні сертифікати, ощадні книжки, інші фінансові та банківські документи, виражені у валюті України);

- іноземна валюта - іноземні грошові знаки у вигляді банкнот, казначейських білетів, монет, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території відповідної іноземної держави, а також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обміну на грошові знаки, які перебувають в обігу;

- кошти у грошових одиницях іноземних держав і міжнародних розрахункових (клірингових) одиницях, що перебувають на рахунках або вносяться до банківських та інших кредитно-фінансових установ за межами України;

- платіжні документи та інші цінні папери (акції, облігації, купони до них, векселі (тратти), боргові розписки, акредитиви, чеки, банківські накази, депозитні сертифікати, інші фінансові та банківські документи), виражені в іноземній валюті або монетарних металах;

- монетарні метали — золото і метали іридієво-платинової групи в будь-якому вигляді та стані, за винятком ювелірних, промислових і побутових виробів з цих металів і брухту цих металів.

За допомогою валютного законодавства встановлюється правовий режим здійснення валютних операцій на території України. Держава визначає принципи валютного регулювання та порядок здійснення валютного контролю. Україна за допомогою валютного регулювання визначає порядок організації валютних відносин і контролює здійснення валютних операцій, надання іноземним юридичним і фізичним особам кредитів та позик, встановлює порядок ввезення, вивозу та переказу валюти за кордон і тим самим підтримує рівновагу платіжного балансу та стабільність національної валюти.

Валютне регулювання в державі, будучи нормативним, здійснюється шляхом укладення міжнародних валютних угод та видання нормативних актів у сфері валютних відносин. Валютне регулювання відіграє значну роль у проведенні державою відповідної валютної політики, в організації валютних відносин і визначення правового режиму операцій з валютними цінностями.

Валютний ринок є системою економічних відносин між споживачами, продавцями валюти та державою з приводу купівлі-продажу іноземних валют, банківських металів, платіжних документів та цінних паперів в іноземних валютах, а також здійснення кредитно-депозитних та інших операцій з валютою.

Валютне регулювання — це сукупність нормативних документів, встановлених органами валютного регулювання в законодавчому порядку чи в адміністративному порядку, спрямованих на впорядкування потоків капіталу в країну і з країни, а також валютних операцій, які здійснюються в межах країни, з метою підтримання стабільності курсу національної грошової одиниці, стабільного рівня валютних резервів і збалансування міжнародних платежів.

Об'єктом валютного регулювання та валютного контролю в Україні є операції резидентів та нерезидентів, фізичних та юридичних осіб, що пов'язані з переміщенням валюти, зміною її власника, перерахуванням валюти закордон, отриманням валютних коштів за товари та послуги; а також зобов'язання щодо декларування валютних цінностей та іншого майна резидентів, які перебувають за межами України.

Валюта України - це грошові знаки, які перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території України, кошти на рахунках, а також у внесках у банківських та інших кредитно-фінансових установах на території України.

Валюта України є єдиним законним засобом платежу на території України, який приймається без обмежень для оплати будь-яких вимог та зобов'язань, якщо інше не передбачено актами валютного законодавства України.

Порядок ввезення, переказу і пересилання з-за кордону, а також вивезення, переказу і пересилання за кордон резидентами і нерезидентами валюти України визначає Національний банк України (НБУ). Суми у валюті України, що були вивезені, переказані, переслані на законних підставах за кордон, можуть бути вільно ввезені, переслані, переказані назад в Україну.

Уповноважені банки зобов'язані купувати іноземну валюту на Міжбанківському валютному ринку України за дорученням і за рахунок резидентів з метою забезпечення виконання зобов'язань резидентів у разі платежів в іноземній валюті, що здійснюються резидентами за межі України на виконання зобов'язань у цій валюті перед нерезидентами щодо оплати продукції, послуг, робіт, прав інтелектуальної власності та інших майнових прав, за винятком оплати валютних цінностей; платежів в іноземній валюті за межі України у вигляді процентів за кредити, доходу (прибутку) від іноземних інвестицій; вивезення за межі України іноземної інвестиції в іноземній валюті, раніше здійсненої на територи України, у разі припинення інвестиційної діяльності [11].

Порядок організації торгівлі іноземною валютою наведений у ст. 6
Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» [12].

Відповідно до нього торгівля іноземною валютою на території України резидентами і нерезидентами - юридичними особами здійснюється
через уповноважені банки та інші фінансові установи, що одержали ліцензію на торгівлю іноземною валютою Національного банку України, виключно на міжбанківському валютному ринку України. Структура міжбанківського валютного ринку, а також порядок та умови торгівлі іноземною валютою на міжбанківському валютному ринку визначаються Національним банком України.

Уповноважені банки та інші фінансові установи, що одержали
ліцензію Національного банку України від свого імені купують і продають іноземну валюту на міжбанківському валютному ринку України за дорученням і за рахунок резидентів і нерезидентів, а також мають право від свого імені і за свій рахунок купувати іноземну валюту готівкою у фізичних осіб - резидентів і нерезидентів, а також продавати її фізичним особам - резидентам.

Національний оператор поштового зв'язку після отримання генеральної ліцензії Національного банку України на здійснення валютних операцій має право від свого імені і за свій рахунок купувати іноземну валюту готівкою у фізичних осіб - резидентів і нерезидентів, а також продавати її фізичним особам - резидентам.

Резиденти і нерезиденти - фізичні особи мають право продавати іноземну валюту уповноваженим банкам та іншим фінансовим установам, які одержали ліцензію Національного банку України, або за їх посередництвом - іншим фізичним особам - резидентам, а також національному оператору поштового зв'язку, який одержав ліцензію Національного банку України.

Фізичні особи - резиденти мають право купувати іноземну валюту в уповноважених банках та інших фінансових установах, що одержали ліцензію Національного банку України, або за їх посередництвом - у інших фізичних осіб - резидентів і нерезидентів, а також у національного оператора поштового зв'язку, який одержав ліцензію Національного банку України.

У розрахунках між резидентами і нерезидентами в межах торговельного обороту використовуються як засіб платежу іноземна валюта та грошова одиниця України - гривня. Такі розрахунки здійснюються лише через уповноважені банки в порядку, установленому Національним банком України.

Наймодавці-нерезиденти здійснюють оплату праці резидентів
виключно у валюті України у готівковій або безготівковій формі.

Для валютних операцій використовуються валютні (обмінні) курси іноземних валют, виражені у валюті України, курси валютних цінностей в іноземних валютах, а також у розрахункових (клірингових) одиницях. Зазначені курси встановлюються Національним банком України за погодженням з Кабінетом Міністрів України.

Національний банк України може встановлювати граничні розміри маржі за операціями купівлі і продажу іноземної валюти готівкою національного оператора поштового зв'язку та за операціями на міжбанківському валютному ринку України уповноважених банків та інших фінансових установ, що одержали ліцензію Національного банку України, за винятком операцій, пов'язаних із строковими (ф'ючерсними) угодами.

Валютні цінності та інше майно резидентів, яке перебуває за межами України, підлягає обов'язковому декларуванню у Національному банку України, який визначає порядок і терміни декларування, а також порядок, види, форми і терміни подання звітності резидентами і нерезидентами про їх валютні операції за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, з урахуванням чинного законодавства України.

Несвоєчасне подання, приховування або перекручення звітності про валютні операції тягне за собою відповідальність передбачену статтею 16 Декрету.

 


Поможем в написании учебной работы
Поможем с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой





Дата добавления: 2014-11-10; просмотров: 1286. Нарушение авторских прав; Мы поможем в написании вашей работы!

Studopedia.info - Студопедия - 2014-2022 год . (0.042 сек.) русская версия | украинская версия
Поможем в написании
> Курсовые, контрольные, дипломные и другие работы со скидкой до 25%
3 569 лучших специалисов, готовы оказать помощь 24/7