Сутність адміністративного права
Державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Серед величезної кількості правових норм, що регулюють відносини за участю органів усіх трьох гілок державної влади, переважна більшість належить нормам адміністративного права. Тому можна стверджувати, що адміністративне право – це управлінське право. При цьому норми адміністративного права покликані регулювати не саме державне управління, а суспільні відносини, що виникають у зв’язку з управлінням. У широкому розумінні державне управління – це діяльність законодавчих, судових, контрольно-наглядових та виконавчо-розпорядчих органів держави. Звідси можна виділити такі види державного управління: 1) законодавче (законотворче); 2) виконавчо-розпорядче (власне управлінське); 3) судове (відправа правосуддя); 4) контрольно-наглядове. У вузькому значенні державне управління – це заснована на законі та спрямована на проведення у життя законів діяльність органів виконавчої влади по практичній реалізації функцій держави. Ця діяльність є підзаконною, юридично-владною і має виконавчо-розпорядчий характер. Державне управління здійснюється спеціально уповноваженими на те виконавчо-розпорядчими органами держави (суб’єктами управління), до яких відносяться: Кабінет Міністрів України, міністерства, державні комітети (служби), інші органи виконавчої влади зі спеціальним статусом, місцеві державні адміністрації. В залежності від специфіки керованих об’єктів та конкретного змісту управлінських відносин, що виникають у процесі здійснення державного управління, прийнято виділяти три основних його сфери: 1) управління економікою; 2) управління соціально-культурним сектором; 3) управління в області адміністративно-політичної діяльності. Отже, якщо розглядати виконавчу владу як систему спеціально уповноважених органів, то державне управління виступає як основний вид діяльності таких органів. У ст. 19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, у межах та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України. Відповідно до цього положення виконавчо-розпорядча діяльність державних органів має бути всебічно врегульована нормами права і такі норми складають основу однієї з фундаментальних галузей права – адміністративного права. Адміністративне право як галузь права – це сукупність правових норм, які регулюють суспільні відносини, що виникають у процесі організації та діяльності органів виконавчої влади, у внутрішній організаційній діяльності деяких органів держави інших гілок влади, а також у процесі здійснення органами місцевого самоврядування зовнішніх, делегованих державою владних повноважень. Адміністративне право – одна з найбільших і найскладніших галузей права. Це обумовлюється її предметом, великою кількістю і різноманітністю управлінських відносин. Немає жодної сфери суспільного життя, у якій би не брали участі органи виконавчої влади. Предметом адміністративного правового регулювання є суспільні відносини, що виникають, змінюються і припиняються у сфері державного управління. Особливостями відносин, що складають предмет адміністративного права є такі: 1) що виникають в результаті державної владно-управлінської діяльності; 2) де одним з суб’єктів таких відносин обв’язково є виконавчо-розпорядчий орган або його посадова особа; 3) коли їх виникнення, зміна чи припинення є результатом свідомої, вольової, цілеспрямованої діяльності. Методи адміністративного права – це засоби, способи та прийоми, з допомогою яких здійснюється правовий вплив на предмет адміністративного права. Аналізуючи засоби, за допомогою яких законодавець здійснює правовий вплив на предмет адміністративного права, слід сказати, що переважно це зобов’язання, заборони та адміністративно-правовий примус. Серед способів як складового елемента адміністративно-правового методу, слід виділити авторитарний та субординаційний. Авторитарний спосіб виправданий «нерівністю» сторін адміністративних правовідносин, а саме: наявністю владного суб’єкта управління та підвладністю об’єкта управління. Субординаційний спосіб передбачає одержання обов’язкової згоди на дії об’єкта управління від суб’єкта управління. Отже, наявність власного предмета й методу правового регулювання дає змогу відокремлювати адміністративне право від інших галузей українського права.
|
