Структура, стандарти та система вищої освітиДо структури вищої освіти входять освітні й освітньо-кваліфікаційні рівні. Освітні рівні вищої освіти складають: 1) неповна вища освіта – рівень, який характеризує сформованість інтелектуальних якостей особи, що визначають її розвиток як особистості і є достатніми для здобуття нею кваліфікацій за освітньо-кваліфікаційним рівнем молодшого спеціаліста; 2) базова вища освіта – рівень, який характеризує сформованість інтелектуальних якостей особи, що визначають її розвиток як особистості і є достатніми для здобуття нею кваліфікацій за освітньо-кваліфікаційним рівнем бакалавра; 3) повна вища освіта - рівень, який характеризує сформованість інтелектуальних якостей особи, що визначають її розвиток як особистості і є достатніми для здобуття нею кваліфікацій за освітньо-кваліфікаційним рівнем спеціаліста або магістра. Освітньо-кваліфікаційні рівні вищої освіти складають: 1) молодший спеціаліст – рівень вищої освіти особи, яка на основі повної загальної середньої освіти здобула неповну вищу освіту, спеціальні уміння та знання, достатні для здійснення виробничих функцій певного рівня професійної діяльності, що передбачені для первинних посад у певному виді економічної діяльності. Особи, які мають базову загальну середню освіту, можуть одночасно навчатися за освітньо-професійною програмою підготовки молодшого спеціаліста і здобувати повну загальну середню освіту; 2) бакалавр - рівень вищої освіти особи, яка на основі повної загальної середньої освіти або освітньо-кваліфікаційного рівня молодшого спеціаліста здобула базову вищу освіту, фундаментальні і спеціальні уміння та знання щодо узагальненого об’єкта праці (діяльності), достатні для виконання завдань та обв’язків (робіт) певного рівня професійної діяльності, що передбачені для первинних посад у певному виді економічної діяльності; 3) спеціаліст - рівень вищої освіти особи, яка на основі освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра (а для медичного та ветеринарно-медичного спрямувань і на основі повної загальної середньої освіти) здобула повну вищу освіту, спеціальні уміння та знання, достатні для виконання завдань та обов’язків (робіт) певного рівня професійної діяльності, що передбачені для первинних посад у певному виді економічної діяльності; 4) магістр - рівень вищої освіти особи, яка на основі освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра або спеціаліста (а для медичного та ветеринарно-медичного спрямувань і на основі повної загальної середньої освіти) здобула повну вищу освіту, спеціальні уміння та знання, достатні для виконання професійних завдань та обов’язків (робіт) інноваційного характеру певного рівня професійної діяльності, що передбачені для первинних посад у певному виді економічної діяльності. У вищих навчальних закладах підготовка за напрямами і спеціальностями фахівців всіх освітніх та освітньо-кваліфікаційних рівнів здійснюється за відповідними освітньо-професійними програмами ступенево або неперервно залежно від вимог до рівня оволодіння певною сукупністю умінь та навичок, необхідних для майбутньої діяльності. До структури вищої освіти належить також післядипломна освіта – спеціалізоване вдосконалення освіти та професійної підготовки особи шляхом поглиблення, розширення і оновлення її професійних знань, умінь і навичок або отримання іншої спеціальності на основі здобутого раніше освітньо-кваліфікаційного рівня та практичного досвіду. Вона створює умови для безперервності та наступності освіти і включає: 1) перепідготовку – отримання іншої спеціальності на основі здобутого раніше освітньо-кваліфікаційного рівня; 2) спеціалізацію – набуття особою здатностей виконувати окремі завдання та обов’язки, які мають особливості, в межах спеціальності; 3) розширення профілю (підвищення кваліфікації) – набуття особою здатностей виконувати додаткові завдання та обов’язки в межах спеціальності; 4) стажування – набуття особою досвіду виконання завдань та обов’язків певної спеціальності. Післядипломна освіта здійснюється вищими навчальними закладами післядипломної освіти або структурними підрозділами вищих навчальних закладів відповідного рівня акредитації, в тому числі на підставі укладених договорів. Стандарти вищої освіти – є основою оцінки якості вищої освіти та професійної підготовки, а також якості освітньої діяльності вищих навчальних закладів незалежно від їх типів, рівнів акредитації та форм навчання. Систему стандартів вищої освіти складають: 1) державний стандарт вищої освіти – це: а) перелік кваліфікацій за відповідними освітньо-кваліфікаційними рівнями (містить перелік назв кваліфікації, які визначаються через професійні назви робіт, що мають виконувати фахівці певного освітньо-кваліфікаційного рівня на первинних посадах); б) перелік напрямів та спеціальностей, за якими здійснюється підготовка фахівців у вищих навчальних закладах за відповідними освітньо-кваліфікаційними рівнями (містить перелік назв напрямів, що відображають споріднений зміст вищої освіти і професійної підготовки, та перелік назв спеціальностей, що відображають неповторювані узагальнені об’єкти діяльності або виробничі функції та предмети діяльності); в) вимоги до освітніх рівнів вищої освіти (містять вимоги до рівня сформованості у особи соціальних і громадянських якостей з урахуванням особливостей майбутньої професійної діяльності, а також вимоги до формування у неї патріотизму до України та до знання української мови); г) вимоги до освітньо-кваліфікаційних рівнів вищої освіти (містять вимоги до професійної підготовки фахівців з урахуванням суспільного поділу праці); 2) галузеві стандарти вищої освіти – це: а) освітньо-кваліфікаційні характеристики випускників вищих навчальних закладів (відображають цілі вищої освіти та професійної підготовки, визначають місце фахівця в структурі галузей економіки держави і вимоги до його компетентності, інших соціально важливих якостей, систему виробничих функцій і типових завдань діяльності й умінь для їх реалізації); б) освітньо-професійні програми підготовки (визначають нормативний термін та нормативну частину змісту навчання за певним напрямом або спеціальністю відповідного освітньо-кваліфікаційного рівня, встановлюють вимоги до змісту, обсягу та рівня освіти й професійної підготовки фахівця); в) засоби діагностики якості вищої освіти (визначають стандартизовані методики, які призначені для кількісного та якісного оцінювання досягнутого особою рівня сформованості знань, умінь і навичок, професійних, світоглядних та громадянських якостей). Вони використовуються для встановлення відповідності рівня якості вищої освіти вимогам стандартів вищої освіти; 3) стандарти вищої освіти вищих навчальних закладів – це: а) перелік спеціалізацій за спеціальностями, за якими здійснюється підготовка фахівців освітньо-кваліфікаційних рівнів молодшого спеціаліста, спеціаліста та магістра. Назви спеціалізацій за спеціальностями відображають відмінності у засобах, умовах та продуктах діяльності в межах спеціальностей; б) варіативні частини освітньо-кваліфікаційних характеристик випускників вищих навчальних закладів; в) варіативні частини освітньо-професійних програм підготовки; г) варіативні частини засобів діагностики якості вищої освіти; д) навчальні плани (визначають графік навчального процесу, перелік, послідовність та час вивчення навчальних дисциплін, форми навчальних занять та терміни їх проведення, а також форми проведення підсумкового контролю); е) програми навчальних дисциплін (визначають їх інформаційний обсяг, рівень сформованості вмінь та знань, перелік рекомендованих підручників, інших методичних та дидактичних матеріалів, критерії успішності навчання та засоби діагностики успішності навчання). Вони визначаються вищим навчальним закладом. Систему вищої освіти складають: 1) вищі навчальні заклади всіх форм власності; 2) інші юридичні особи, що надають освітні послуги у галузі вищої освіти; 2) органи, які здійснюють управління у галузі вищої освіти.
|
