Поняття судочинства

Під судочинством розуміють встановлений процесуальний порядок подання позовів і розгляд в судах справ стосовно спорів, що виникають з різноманітних правовідносин, порядок прийняття рішень учасниками процесуальних дій, оскарження та перегляду цих рішень, подання заяв про правопорушення та злочини, їх виявлення, розслідування, передачу матеріалів кримінальних справ у судах.

Судочинство здійснюють Конституційний Суд України та суди загальної юрисдикції (ст. 1 Закону України “Про судоустрій України”).

Правосуддя і судочинство – самостійні явища. Правосуддя – форма реалізації судової влади, яка здійснюється відповідно до законодавства України, на основі кодифікованих актів: Господарського процесуального Цивільного процесуального, Кримінально-процесуального кодексів (станом на 01.05.2005 року). Судочинство – форма здійснення правосуддя, яка покликана забезпечити і гарантії правосуддя, і гарантії особи.

У процесі судочинства має досягатися об’єктивна істина у справі. В судовому засіданні ведуть між собою процесуальний спір дві сторони: в кримінальному судочинстві – сторона обвинувачення і сторона захисту, в цивільному, господарчому – позивач і відповідач. В справах, що виникають з адміністративно-правових відносин, немає позивачів, відповідача та третіх осіб, а особами, які беруть участь у справі, є заявники, органи державної влади, місцевого самоврядування, службові особи та інші суб’єкти даних відносин.

Зазначені сторони чи особи доводять суду ґрунтовність своїх правових вимог. Судовий процес ініціюється заінтересованою особою. Сторони надають докази, заперечення, аргументи та контраргументи. Сторони самостійно доводять суду переконливість доказів, аргументів, мотивів, оцінок і здійснюють попередній правовий аналіз. Вони забов’язані повідомляти суд та іншу сторону про наявність доказів і джерела їх надходження. Сторони відповідають перед судом за порушення у разі попереднього неповідомлення суду та іншої сторони про наявність доказів тощо. Усі учасники судочинства мають певні процесуальні можливості щодо подання доказів, їх дослідження і заявлення клопотань.

З метою недопущення помилок, здійснення контролю в судочинстві передбачене апеляційне та касаційне оскарження рішення суду (виняток складають рішення в деяких категоріях справ, що виникають з адміністративно-правових відносин, наприклад, по скарзі на постанову по справі про адміністративне правопорушення, які не можуть бути оскарженими. Вони набирають законної сили негайно.).

28 квітня 1992 року було прийнято Концепцію судово – правової реформи, яка передбачала вдосконалення судової системи: утворення Конституційного Суду України, утворення спеціалізованих судів (господарські та адміністративні), введення апеляційних судів і побудову органів суддівського самоврядування. Прийнятий 7 лютого 2002 року Закон України “Про судоустрій України” знаменує початок якісно нового етапу судової реформи в нашої державі, на основі якого стало можливим удосконалення процедурних кодексів, тобто тих нормативно-правових актів, що регламентують процедуру розгляду справ.