Статистичне спостереження як метод інформаційного забезпечення

Проблема інформаційного забезпечення є першочерговою не лише для статистичного дослідження, а й для будь-якої сфери ді­яльності. Інформаційне забезпечення — це сукупність відомос­тей про явища та процеси суспільного життя, які орієнтовані на певних користувачів. Отже, інформація — це продукт збирання та обробки даних, що має відповідне аналітичне призначення, відомий вислів С. Лемма: “Інформація — це влада” наголошує на тому, що наявність якісної інформації дає змогу правильно й рішуче керувати економічними та соціальними процесами. Так, відомості про склад і природний рух населення є підставою для перспективних розрахунків його чисельності, бюджети домогосподарств — основою для розробки програми соціального захисту, визначення механізму індексації доходів населення. Інформація про ринок товарів і послуг — це підґрунтя для маркетингової політики, зокрема для регулювання рівня цін, забезпечення рин­кових пропорцій.

Проте нові ринкові умови, зокрема створення недержавних структур, дещо порушили цілісність інформаційного простору. Виникли такі сфери, яких раніше не існувало або їх існування не засвідчувалось (комерційна та підприємницька діяльність, не­формальна зайнятість, “тіньова” економіка тощо). Отримання та­кої інформації ускладнилось через наявність багатьох перешкод: комерційна таємниця, відсутність реєстраційного номера фірми, невідповідність юридичної та фактичної адрес, а також зареєст­рованого і фактичного виду діяльності. Внаслідок демонополіза­ції економіки з-під державного інформаційного контролю ви­йшло багато підприємств, установ та організацій. З огляду на це постала потреба розробляти й удосконалювати методи збирання різнобічних статистичних даних. Це пов’язано з ретельним нау­ковим обґрунтуванням мети та способу отримання інформації, її подальшого використання. Тому процес формування якісної ін­формаційної бази потребує чіткої спланованості першого етапу статистичного дослідження, яким є статистичне спостереження. Статистичне спостереження — це спланована, науково орга­нізована реєстрація масових даних про будь-які соціально-економічні явища та процеси. Від інших методів збирання даних статистичне спостереження відрізняється характером і масовістю даних та способами їх отримання. Крім безпосередньої реєстрації (вимірювання, підрахунок, оцінювання) широко застосовується вивчення суспільної думки на підставі опитування.

Залежно від рівня реєстрації, статистичні спостереження мо­жуть бути первинними або вторинними. Первинне спостере­ження — це реєстрація вихідних даних, що надходять від об’єкта, який їх продукує. Прикладом може бути поточний облік кількості зареєстрованих шлюбів і розлучень у відповідній уста­нові; опитування населення щодо ставлення до процесу привати­зації майна. Вторинне спостереження це збирання раніше зареєстрованих та оброблених даних, наприклад матеріалів бан­ківських звітів, результатів аудиторської перевірки, підсумків бі­ржових торгів. Отже, які дані вважаються статистичними?

Статистичні дані — це масові системні кількісні характерис­тики соціально-економічних явищ і процесів. Ступінь масовості залежить від рівня узагальнення досліджуваних явищ. На макрорівні збирають дані про явища та процеси загальнодержавного хара­ктеру. Це відомості про виробничий потенціал держави, розмір її фінансових ресурсів, експорт-імпорт товарів, рівень безробіття, кількість зареєстрованих злочинів. На мікрорівні дані є також ма­совими, але іншого ґатунку. Матеріали, що їх збирають окремі міністерства, відомства, підприємства, установи, товариства та фір­ми, характеризуються певною фрагментарністю. Прикладом є дані про кількість та розмір акціонерних внесків певного товариства, кредитні та депозитні процентні ставки комерційних банків, кіль­кість квартир, проданих на біржі нерухомості, і т. ін.

Статистичні дані обов’язково мають кількісну визначеність, завдяки чому підлягають нагромадженню, зведенню та узагаль­ненню. Останнє можливе лише за умов їх системності. Статистич­ні дані — це не “будь-що під рукою”, а лише факти, що узго­джуються, порівнюються і в сукупності відбивають певний бік явища чи процесу. Так, визначаючи доходи населення, слід зва­жати на те, до якої соціальної групи воно належить, які має дже­рела засобів існування, в якій місцевості мешкає.

Зрозуміло, що від якості даних статистичного спостереження залежать результати подальшого дослідження. Тому вони мають відповідати певним вимогам.

Перша — це вірогідність даних, тобто їх відповідність реаль­ному стану. На жаль, ця вимога іноді не додержується як на мікро-, так і на макрорівні. Прикладом можуть бути матеріали пере­писів населення на території України в період Першої та Другої світових війн. Вони не враховували значних втрат населення вна­слідок репресій, розкуркулювання та голодомору. На мікрорівні типовим є приховування частини доходів від оподаткування як юридичними, так і фізичними особами. Досягти достатньої віро­гідності можна, з одного боку, усунувши передумови таких ви­кривлень (наприклад, удосконаливши податкову систему, а з ін­шого — застосувавши чутливішу систему оціночних показників.

Друга вимога — це повнота даних як за їх обсягом, так і по суті. Наприклад, у разі дослідження ринку покупців певного то­вару слід брати до уваги не лише ті верстви населення, на які він розрахований, а й категорії споживачів, які можуть придбати то­вар для своїх дітей, родичів, друзів. Щодо повноти по суті, то во­на забезпечується системним добором кількох взаємозалежних ознак явища. А саме, визначаючи ринок споживачів, слід поціка­витись їхніми потребами, смаком, вимогами, платоспроможніс­тю. Потрібно також знати стратегію своїх конкурентів.

Третя вимога — це своєчасність даних. Інформація має дійти до користувача, перш ніж застаріє, інакше вона втрачає корис­ність. Наприклад, дані біржових торгів або валютних курсів ма­ють надходити до користувача в міру їх виникнення та реєстра­ції; цінність даних бюджетних обстежень втрачається з часом, особливо в умовах високої інфляції.

Четверта вимога — ця порівнянність даних у часі або у просторі. Дані можуть бути не порівнянні за складом сукупності. Наприклад, нестійкою є структура емітентів на фондовому ринку України. Істотних змін зазнає склад населення за джерелами за­собів існування, виникають нові групи — підприємці, фермери, безробітні. Гострою є проблема порівнянності за одиницями, які взято для вимірювання, особливо це стосується вартісних показників в умовах тривалої високої інфляції або внаслідок грошової реформи.

З переходом національної статистики на міжнародні стан­дарти важливо керуватися порівняльною методикою збирання даних та обчислення статистичних показників. Так, програ­мою нового перепису населення України затверджено одиницю спостереження, використовувану у світовій практиці, а саме: “домогосподарство” замість “родина”, як це було в попередніх переписах. “Домогосподарство” означає сукупність осіб, що мешкають разом і ведуть спільне господарство. Очевидно, ця категорія ширша від попередньої, оскільки не обмежується ли­ше родинними зв’язками. Порівнянність методики обчислення статистичних показників важлива, особливо для вторинних спостережень. Так, показник, що визначає ступінь демографіч­ного та соціального розвитку країни, коефіцієнт смертності не­мовлят — через непорівнянність методики збирання та обчис­лення — є заниженим порівняно з фактичним в Україні згідно з міжнародною методикою.

Важливою є порівнянність даних за територіальною належні­стю одиниць внаслідок відповідних змін. Наприклад, набуття статусу міського поселення сільськими населеними пунктами під час промислового будівництва або набуття статусу Автономної Республіки Крим колишньою областю тощо.

П’ятою вимогою є доступність даних. З переходом до рин­кових умов питання їх доступності особливо загострюється. Ці дані важко не лише зібрати, а й отримати гомону статистичну ін­формацію. Відомо, що за радянських часів великий обсяг статис­тичної інформації приховувався під широкого загалу. У період демократизації більшість матеріалів державної статистики стали “відкритими”. Проте ускладнилась ситуація з централізованим збиранням даних, особливо в недержавних структурах. Низький рівень відповідальності таких структур щодо подання звітів, а то й повна не підзвітність деякої їх частини призводить до порушен­ня вимог повноти та своєчасності реєстрації даних.

Одержання якісної статистичної інформації значною мірою залежить від того, на якому рівні вона збирається. В Україні ді­ють дві системи: централізована (загальнодержавна) та децент­ралізована (відомча, окремих економічних структур). Звичайно, централізована система збирання має ширші можливості для які­сного спостереження: наукову методику, кваліфіковані кадри, технічне забезпечення тощо. Проте децентралізована система є оперативнішою завдяки меншому розриву в часі між збиранням даних і використанням готової статистичної інформації. Для де­централізованої системи гостро постає проблема наукової об­ґрунтованості методів статистичного спостереження та їх прак­тичного застосування.

Статистичне спостереження здійснюється в три етапи:

1) підготовка спостереження;

2) реєстрація статистичних даних;

3) формування бази даних.

Підготовка статистичного спостереження — найвідповідаль­ніший етап, оскільки тут постають і вирішуються основні мето­дологічні питання: що і як вивчатиметься, на які запитання по­трібно дістати відповіді. На цьому етапі вирішуються також організаційні питання: хто, де, коли проводить спостереження і що для цього необхідно. Тобто на першому етапі складається до­кладний план статистичного спостереження, що охоплює методологічні та організаційні питання.

На другому етапі збирають дані. Процес копіткий, що потре­бує чіткої взаємодії, зкоординованості та оперативності всіх ви­конавчих служб. Чим коротший термін збирання, тим більш своєчасною та дешевою буде інформація. Від якості збирання за­лежать також точність, повнота й вірогідність даних. Третій етап передбачає контроль та нагромадження даних спостереження, а також їх збереження. На цьому етапі відпрацьовується система оперативного доступу та пошуку необхідних даних. Це дуже важ­ливо в умовах централізованого спостереження, коли нагрома­джуються величезні обсяги корисної інформації, пошук якої об­ходиться недешево, а знайти її й використати іноді важко. Підготовка статистичного спостереження починається з складання плану спостереження - сукупності програмно-методологічних та організаційних питань.

2.2. Програмно-методологічні питання статистичного спостереження

Розробка програмно-методологічних питань плану спосте­реження полягає в науково-практичному обґрунтуванні та визна­ченні суті явища, умов його формування та прояву. Крім того, добирається система ознак, що характеризують явище, враховується можливість їх кількісної обробки та перевірки на точність.

Комплекс програмно-методологічних питань може бути пода­ний у послідовності їх виникнення та розв’язування.

Мета спостереження — здобути статистичні дані, які є підґрунтям для узагальненої характеристики стану та розвитку явища чи процесу з визначенням відповідної закономірності.

Кінцевою метою спостереження є підготовка управлінських рішень та впровадження відповідних заходів.

Мета спостереження визначає його об’єкт. Об’єкт спосте­реження — це сукупність явищ, що підлягають обстеженню. Чі­тке визначення суті та меж об’єкту дозволяє запобігти розбіжно­стям у тлумаченні результатів обстеження. Для цього застосовуються цензи. Ценз - це набір кількісних обмежуваль­них ознак.

Об’єкт спостереження як сукупність складається з окремих елементів — одиниць сукупності. Одиниця сукупності — це первинний елемент об’єкта, що є носієм ознак, які підлягають реєстрації. Під час перепису населення одиницею сукупності є ко­жна людина, у разі реєстрації проданих на біржі нерухомості об’єктів — кожна продана квартира. Проте не кожна одиниця су­купності може надати про себе інформацію. Тому в ході обсте­ження виокремлюють одиницю спостереження. Одиниця спо­стереження — це первинна одиниця, від якої дістають інформацію. Так, під час перепису населення одиницею спосте­реження є домогосподарство, а також кожний його член. Коли йдеться про реєстрацію проданих на біржах нерухомості квартир, одиницею спостереження є біржа. Отже, одиниця сукупності та одиниця спостереження можуть збігатися (як, зокрема, під час перепису). І відповідних прикладів існує чимало: у бюджетних обстеженнях господарств такими одиницями є домашні госпо­дарства, під час вивчення громадської думки населення — кож­ний респондент — людина, яка висловлює свою думку.

Визначивши носії ознак і джерела інформації, складають про­граму спостереження. Програма спостереження — це перелік запитань, на які потрібно дістати відповіді в результаті спосте­реження. Зміст та кількість запитань формують згідно з метою спостереження і реальними можливостями його проведення (гро­шовими, трудовими витратами та терміном реєстрації). Склада­ють такий перелік запитань, який на підставі щонайменшої кіль­кості залучених даних дає якнайбільше інформації. Цього можна досягти завдяки системному підходу. Запитання слід добирати так, щоб кожне мало самостійне призначення і водночас у комбі­нації з рештою запитань давало додаткову суміжну та побічну інформацію. Використовуючи блоки взаємозалежних узгоджених запитань, можна дослідити також внутрішні зв’язки об’єкта дослідження. Далі ці запитання деталізують, щоб сформувати набір ознак, які характеризують зазначений об’єкт обстеження та його одиниці.

Головними вимогами щодо подання ознак є простота формулювань, чітке тлумачення і однозначність. Так, під час перепису населення запитання про шлюбний стан особи потрібно поставити точніше, а саме: замість “перебування у шлюбі” має бути “перебування в зареєстрованому шлюбі”. Це допоможе уникнути значних розбіжностей між даними поточного обліку і фактични­ми через незбіг кількості фактичних і юридичних шлюбів. Оскільки ознаки за формою вираження можуть бути не лише кількісними, а й атрибутивними, то в разі добору шкали вимірювання перевагу слід надати не лише більш інформативним ознакам (номінальній шкалі), а й ознакам із ширшими можливостями статистичної обробки (порядковій та метричній шкалам). На підставі сформованого переліку ознак розробляють статистичний інструментарій. Статистичний інструментарій — це набір статистичних формулярів, а також інструкцій і роз’яснень щодо проведення статистичного спостереження, реєстрації даних.

Статистичний формуляр — це обліковий документ єдиного зразка, що містить адресну характеристику об’єкта спостережен­ня та статистичні дані про нього. Статистичними формулярами є звіти, переписні та опитувальні листки, бланки документів, анкети.

Деякі формуляри містять також коротку інструкцію щодо їх заповнення. До інших інструкція додається як окремий документ, де роз’яснюється порядок реєстрації даних, розтлумачується зміст окремих запитань або відповідей. Проте чим вдаліше фор­мулюються запитання та ознаки, тим менше роз’яснень вони по­требують. Складаючи анкети, застосовують запитання закритого, напівзакритого та відкритого типу. До закритого типу належать запитання, до яких додається повний набір відповідей, а респон­дентові пропонується лише вибрати потрібні. Іноді кількість мож­ливих відповідей обмежується (не більше або не менше як дві-три відповіді). Наприклад, студентам економічної спрямованості під час опитування пропонувалося запитання: “Який характер роботи Вас приваблює? ” (дайте не більш як дві відповіді).

1. Спокійний, ритмічний.

2. Творчий, аналітичний.

3. Такий, що потребує ділового спілкування.

4. Сприяє просуванню по службі.

Запитання напівзакритого типу містять перелік готових від­повідей, а також вільний рядок для самовизначення.

Скажімо, в анкеті, що з’ясовує якість національної телерекла­ми, пропонується запитання: “Які негативні особливості прита­манні національній телерекламі? ”.

1. Однотипність виражальних засобів.

2. Недостатня художність.

3. Примітивність змісту.

4. Невиразність ефектів.

5. Інше ____________ (впишіть).

Запитання відкритого типу передбачають, що опитуваний самостійно формулює відповідь. До таких належить, наприклад, запитання: “Які відеокліпи Вам подобаються? ”

Зрозуміло, що в разі організації масових анкетних обстежень доцільно пропонувати запитання закритого та напівзакритого ти­пу. Вони дають змогу, по-перше, діставати адекватні відповіді, а по-друге, — формалізувати, нагромаджувати та кількісно їх об­робляти. Причому перевагу мають напівзакриті запитання, що передбачають не лише чіткі відповіді, а й дають змогу респон­дентові вільно висловити власну думку.

Зауважимо, що статистичний інструментарій забезпечує не лише вхідну, а й вихідну частину інформаційної бази спостереження. Тобто, визначаючи ознаки, складаючи блоки запитань одночасно готують макети вихідних таблиць, де немає цифрової інформації. За макетами таблиць одразу можна визначити, на скільки кожне запитання (ознака) узгоджується з іншими, передбачити, як “працюватиме” те чи інше запитання (ознака), вилучити малоінформативні запитання, обґрунтувати методику подальшої статистичної обробки решти запитань.

Програма спостереження передбачає також визначення виду та способу реєстрації даних. Здебільшого вид і спосіб спостереження залежать від його мети, суті об’єкта спостереження, обсягу та ступеня точності очікуваних результатів. Важливими для: обстеження є його фінансове та трудове забезпечення, а також фактор часу.

Неодмінною умовою програм спостереження є наступність їх змісту, одиниць спостереження, методик обчислення. Це потрібно для порівняння результатів спостереження в часі та просторі. Наприклад, програми переписів населення останніх десятиліть мають однаковий зміст за головними соціально-демографічними показниками, тоді як у програмі нового перепису населення України одиницю спостереження змінено, щоб результати перепису стали порівнянними з міжнародними показниками.

Готуючи статистичне спостереження, слід забезпечити точність даних реєстрації. Точність результатів досягається завдяки застосуванню, з одного боку, системи контролю, а з іншого — ретельно відпрацьованого механізму збирання даних і практичного досвіду в цій роботі. Такий досвід формується під час пробних, так званих пілотних обстежень — невеликих за обсягом, що мають на меті випробувати, уточнити програму спостереження, підвищити якість опрацювання організаційних питань.

Отже, підготовка спостереження потребує вирішення не лише програмно-методологічних, а й суто практичних (організаційних) питань.

2.3.Організаційні питання статистичного спостереження

Другою складовою плану спостереження є комплекс організаційних питань. Організаційні питання стосуються місця й часу проведення обстеження, органів та персоналу, залученого до обстеження, його матеріально-технічного забезпечення, а також системи гарантування точності результатів.

Організаційні питання тісно пов’язані з програмно-методоло­гічними й залежать від мети та умов обстеження.

Насамперед з’ясовується, на який орган покладено відпові­дальність за проведення обстежень, їх підготовку. Залежно від масштабності об’єкта спостереження, а також зацікавленості що­до його результатів діють такі групи зазначених органів.

1. Центральні органи державної статистики, а саме Держкомітет статистики України та його регіональні відділення — держа­вні обстеження на макрорівні. До таких обстежень належать пе­реписи (населення, земельного фонду, технологій тощо), обсте­ження соціально-демографічного та економічного характеру (об­стеження міграційних потоків населення, неформальної зайнято­сті, бюджетів домогосподарств, діяльності суб’єктів бізнесу тощо).

2. Статистичні відділи міністерств і відомств — державні об­стеження локального за тематикою характеру. Наприклад, обсте­ження, що їх проводять Державна податкова адміністрація, Комі­тет митного контролю. Державна служба приватизації майна тощо.

3. Спеціальні інститути, агентства, міжнародні організації — обстеження, що ґрунтуються на вивченні суспільної думки або мотивації, поведінки та оцінок окремих суб’єктів суспільно-економічного життя.

До таких інститутів належать, зокрема, Інститут соціології, філіал Інституту суспільної думки Геллапа (Соціо-Геллап), Між­народний інститут соціології, Міжнародна організація праці (МОП), Міжнародний центр дослідження проблем тенденцій діяльності економічного характеру, Генеральне агентство у справах економіки та фінансів при комітеті ЄС.

4. Аналітичні відділи окремих економічних структур (підприємств, організацій, фірм, банків, бірж, страхових товариств тощо) — обстеження на мікрорівні, що мають маркетингове або контрольне спрямування. Наприклад, маркетингові обстеження туристичних фірм, що мають на меті з’ясувати ринок споживачів, або обстеження комерційних банків з метою проаналізувати потреби фактичних і потенційних клієнтів щодо різних банківських послуг.

Кожний орган, що виконує спостереження, має забезпечити себе кваліфікованими кадрами як на етапі підготовки обстежен­ня, його проведення, так і під час обробки результатів. Здебіль­шого у статистичному спостереженні беруть участь не лише статистики, а й особи різних професій. Наприклад, до проведення перепису населення залучають спеціально підготовлених обліковців-реєстраторів, статистиків-науковців, організаторів та аналітиків, а також програмістів, операторів ЕОМ, технічний персонал.

Наступним питанням є обґрунтування місця обстеження — пункту, в якому перебуває одиниця спостереження і реєструють­ся дані. Наприклад, під час телефонного опитування телеглядачів місцем обстеження є місце проживання респондентів. У разі обстеження осіб, котрі прибули з-за кордону, стосовно мети їх приїзду місцем обстеження буде районне відділення віз та реєстрацій (ВВІР). Для того щоб спостереження дало вірогідні та своєчасні дані, необхідно вирішити питання часу та періоду спостереження.

Час спостереження (об’єктивний) — це час, до якого відносяться дані спостереження. Якщо об’єктом спостереження є процес, то визначається інтервал часу, протягом якого накопичуються дані. Якщо об’єктом аналізу є стан, то обирається критичний момент — момент часу, станом на який реєструються дані.

Наприклад, критичним моментом перепису населення є час 24.00 з 4-го на 5 лютого. Зрозуміло, що переписати все населення країни в одну мить неможливо, тому крім часу спостереження встановлюється період спостереження — суб’єктивний час, протягом якого реєструються дані. Якщо період перепису населення становить, скажімо, 10 днів (з 05.02 по 14.02 включно), то наприклад, 10 лютого, всі дані про членів певного домогосподарства реєструються станом на початок перепису (05.02). Коли в домогосподарстві навіть на день реєстрації, але після початку пе­репису народилася дитина, переписом вона не враховується.

Час спостереження вибирають у найсприятливіший або нейт­ральний для об’єкта спостереження період. Наприклад, перепис плодово-ягідних насаджень здійснюють у період їх цвітіння або плодоношення. Переписи населення призначаються на період найменшої його міграційної активності. Для України це зима — кінець січня, початок лютого. Опитування громадської думки провадиться в період стабільної, не загостреної соціально-економічної ситуації.

Для проведення будь-якого статистичного спостереження по­трібне відповідне матеріально-технічне забезпечення: друкарські засоби, обчислювальна та множувальна техніка, транспортні за­соби, статистичний інструментарій та рекламні носії. Останнє є важливим у разі підготовки макроспостережень, які потребують роз’яснень і повідомлень для широкого загалу.

Контроль даних спостереження водночас є методологічним і організаційним питанням. Якщо його розглядати як засіб попе­редження помилок, то питання наближається до методологічно­го. Якщо контроль — це виявлення та виправлення помилок, то йдеться швидше про організаційний захід.

Контроль означає насамперед перевірку даних обстежень що­до їх повноти й вірогідності.

Повнота даних контролюється, як правило, візуально: переві­ряють наявність даних за всіма одиницями та позиціями.

Дані на вірогідність перевіряють засобами логічного та ариф­метичного контролю.

Логічний контроль - це перевірка сумісності даних, яка по­лягає в порівнянні взаємозалежних ознак. Прикладом може бути контроль відповідей респондентів, отриманих у ході опитування: порівняння віку респондента з його сімейним станом, виду діяль­ності з джерелом засобів існування, матеріального становища го­сподарства зі структурою бюджетних витрат тощо. Зрозуміло, що логічний контроль установлює лише наявність помилки, а не її розмір. Проте іноді вдається визначити наближені межі помилки, порівнюючи дані спостереження з аналогічними даними інших спостережень чи дані в динаміці. Так, можна визначити помилку в даних про котирування цін на біржі, знаючи курс цін і межі їх коливань, або в розмірі кредитних процентних ставок, коли відо­ма облікова кредитна ставка Нацбанку.

Встановити розмір помилки та виправити її можна засобами арифметичного контролю, тобто прямим чи побічним перерахунком зареєстрованих даних. Наприклад, розмір сукупного до--.оду домогосподарства можна перевірити з певною точністю, підсумувавши його витрати за основними статтями. Розмір акці­онерного капіталу товариства можна проконтролювати, знаючи кількість акціонерів і розмір їхнього середнього внеску.

Зауважимо, що здебільшого встановити вірогідність даних не­можливо (коли помилки виходять за межі логічного та арифметич­ного контролю). Отже, доводиться враховувати природу помилок. Залежно від причини виникнення розрізняють такі помилки:

репрезентативності — виникають під час вибіркового спостереження через несуцільність реєстрації даних і порушення принципів випадковості відбору;

реєстрації — виникають у разі будь-якого спостереження внаслідок перекручення фактів або неправильного їх запису.

Залежно від природи виникнення помилки реєстрації можутьбути випадковими або систематичними.

Випадкові помилки виникають внаслідок збігу випадкових обставин — неуважності реєстратора або незосередженості респондента. Вони викривлюють дані спостереження в той чи інший бік, проте завдяки масовості розглядуваних випадків дія таких помилок урівноважується, і вони істотно не впливають на результати.

Більш небезпечними є систематичні помилки, які виника­ти, у результаті постійних спотворень в одному напрямі. Такі помилки істотно зміщують результати спостереження в один бік (збільшення або зменшення). До них призводить, скажімо, тенденція округлювати розміри доходів і витрат до цілих чисел (до­ходів у бік зменшення, а витрат — у бік збільшення).

Систематичні помилки бувають ненавмисними та на вмис­ним и. Ненавмисні помилкивиникають внаслідок необґрунто­ваності програми спостереження, некомпетентності реєстраторів, неосвіченості респондентів.

Навмисні помилки виникають через свідоме викривлення фактів з певною метою (очорнити або прикрасити дійсність). Прикладами таких помилок є масові факти приховування доходів від оподаткування, приписки у звітах, приховування виручки від реалізації в комерційній торговельній мережі, пунктах громадського харчування.

Різноманітність сфер спостереження обумовлює застосування різних організаційних форм, видів та способів статистичного спостереження.