Суть і види статистичних показників

Інформація про розміри, пропорції, зміни в часі, інші законо­мірності соціально-економічних явищ створюється, передається і зберігається у вигляді статистичних показників.

З філософського погляду статистичний показник — це мі­ра, тобто єдність якісного і кількісного відображення певної вла­стивості соціально-економічного явища чи процесу.

Якісний зміст показника визначається суттю явища і відбиває­ться в його назві: народжуваність, урожайність, прибутковість тощо. Кількісна сторона подається числом та його вимірником. Оскільки статистика вивчає суспільні явища в конкретних умо­вах простору і часу, значення будь-якого показника визначається щодо цих атрибутів. У цьому сенсі говорять, наприклад, що капі­тал певної фірми на початок 2000 року становив 4400 млн. грн.

Сполучною ланкою між якісним змістом і числовим виражен­ням є правило побудови — модель показника, яка розкриває йо­го статистичну структуру, установлюючи, що, де, коли і як має бути виміряне. У моделі обґрунтовуються одиниці, взяті для ви­мірювання, технологія збирання даних, обчислювальні операції.

Модель показника має надзвичайно важливе значення для за­безпечення вірогідності статистичної інформації. Від обґрунтованості моделі залежать обидва аспекти ві­рогідності такої інформації, адекватність відображення явища і точність вимірювання.

Адекватність розглядається як здатність показника відбити саме ту властивість, яка передбачена програмою дослідження

Адже для однієї й тієї самої якісної категорії можна побудувати кілька показників. Наприклад, рентабельність виробництва мож­на оцінити на основі балансового або чистого прибутку, стосовно капіталу чи активів.

Точність іповнота вимірювання залежать від можливостей обліку, організації збирання та обробки даних. Отже, щоб показ­ник відповідав своєму призначенню й виконував покладені на нього функції, на стадії його проектування потрібно з усіх боків логічно та статистично обґрунтувати модель.

Показники розрізняють за способом обчислення, ознакою часу та аналітичними функціями.

За способом обчислення розглядають первинні і похідні пока­зники. Первинні визначаються зведенням даних статистичного спостереження й подаються у формі абсолютних величин (кіль­кість і сума вкладів в Ощадний банк). Похідні показники обчис­люються на базі первинних або похідних показників. Вони мають форму середніх або відносних величин (середня заробітна плата, індекс середньої заробітної плати).

За ознакою часу показники поділяються на інтервальні та моментні.Інтервальні характеризують явище за певний час (день, декаду, місяць, рік). Прикладом може бути обсяг вироб­леної продукції, уведення в дію житла, споживання свіжої во­ди і т. ін. До моментних відносять показники, що дають кіль­кісну характеристику явищ на певний момент часу: площа виноградних і цитрусових насаджень, протяжність нафтопро­водів на кінець року тощо. Інтервальні та моментні показники можуть бути як первинними, так і похідними. Наприклад, площа зрошуваних земель — первинний моментний показник, а частка таких земель у загальній площі — похідний момент­ний показник; спожита електроенергія в галузі — первинний інтервальний показник, а в розрахунку на одиницю робочого часу — похідний.

Інтервальні показники залежать від довжини періоду, за який вони обчислюються. Особливістю первинних інтервальних показ­ників є адитивність, тобто можливість підсумовування. Похідні показники здебільшого неадитивні.

Серед статистичних показників існують пари взаємообернених показників, які паралельно характеризують одне й те саме явище. Прямий показник х зростає з підсиленням явища, оберне­ний 1/х, навпаки, зменшується. Прикладом можуть бути такі по­казники:

а) купівельна спроможність грошової одиниці — прямий по­казник, ціна одиниці товару — обернений;

б) продуктивність праці за одиницю часу — прямий показник, трудомісткість одиниці продукції — обернений і т. д.