МЕТА ЗАНЯТТЯ. Знати латинські назви збудників трематодозів людини: клонорхоза, парагонімоза та шистосомоза, захворювання

Знати латинські назви збудників трематодозів людини: клонорхоза, парагонімоза та шистосомоза, захворювання, які викликаються цими трематодами, їх патогенна дія на організм людини. Знати характеристику життєвих циклів трематод. Вміти обгрунтовувати методи лабораторної діагностики і профілактики вивчених трематод.

Вміти користуватися мікроскопічними приладами для діагностики марит та яєць сисунів.

5. ЗМІСТ ЗАНЯТТЯ

Викладач перевіряє вихідний рівень знань студентів за слідуючими теоретичними питаннями:

1. Повторення загальної характеристики типу Плоскі черви (Plathelminthes).

2. Повторення характеристики класу Сисуни (Trematodes).

3. Морфологія і внутрішня будова трематод-паразитів людини –– клонорх китайський, сисун легеневий, шистосоми.

4. Латинські назви, цикл розвитку, шляхи зараження, локалізація в організмі людини, патогенна дія на організм господаря.

5. Діагностика і профілактика клонорхозу, парагонімозу та шистосомозів.

Клонорхісабо сисун китайський (Clonorhis sinensis) –– збудник клонорхозу, зустрічається на Далекому Сході, в Китаї, Японії.

За біологічними і морфологічними особливостями близький до котячого сисуна, однак він крупніший і має більш витягнутий передній кінець тіла. Однією з відмінностей є розгалужені сім’яники, які розташовані в кінці тіла.

Яйця цього сисуна нагадують яйця опісторхіса і у практичних умовах лаборанти їх не розрізняють. Яйця мають світло-золотистий колір.

Життєвий цикл. Клонорхіс паразитує в жовчних ходах печінки, жовчному міхурі і підшлунковій залозі людини, собаки, кішки і деяких диких тварин. Яйця виділяються із випорожненнями хазяїна. У випадку надходження заражених фекалій у водоймище подальший розвиток личинок відбувається в тілі прісноводних молюсків, а потім риб або раків. Людина і тварини заражаються при вживанні в їжу сирої, недостатньо провареної риби, раків.

З метою діагностики досліджують під мікроскопом фекалії, дуоденальний вміст. Однак, враховуючи велику подібність яєць клонорхіса до яєць котячого сисуна, остаточний діагноз уточнюють після виділення з фекаліями маріти при лікуванні гельмінтозів.

Профілактика. Не вживати в їжу сирої і пров’яленої риби, слабо провареної, мало просмаженої, малосольної риби, раків –– особиста профілактика. Громадська профілактика: охорона водойм від забруднення випорожненнями, забезпечення термічної обробки харчових продуктів, санітарно-просвітня робота серед населення.

Легеневий сисун (Paragonimus ringeri) –– викликає захворювання парагонімоз. Поширене захворювання в країнах Східної Азії, на Далекому Сході.

Тіло сисуна має яйцевидну форму, від 7, 5 до 16 мм. завдовжки.

Життєвий цикл. Легеневий сисун розвивається із зміною господарів (двох проміжних господарів). Перший –– прісноводні молюски родини Melania, другий –– прісноводні раки і краби. Зараження основного господаря відбувається при вживанні в їжу недостатньо термічно оброблених раків і крабів. Паразитує в бронхах людини, кота, собаки, свині. Яйця з харкотинням повинні потрапити у воду, де з них виходять мірацидії, які проникають в тіло молюска і проходять послідовно стадії спороцисти, редії і церкарія. Покидають церкарії першого проміжного господаря і проникають в крабів, раків, де перетворюються в метацеркарії –– інвазійна стадія для основного господаря.

По характеру захворювання парагонімоз нагадує туберкульоз. Спричинює хронічний кашель, відходження харкотиння з домішками крові. Яйця з кров’ю розносяться по всьому організму, проникають в різні органи, в тому числі і в мозок, що особливо небезпечно, викликають судоми, часткові паралічі. Діагноз ставиться при виявленні яєць в харкотинні і калі.

Профілактика. Особиста –– не вживати в їжу сирих раків і крабів, санітарно-просвітня робота серед населення.

Кров’яні сисуни або шистосоми –– збудники шистосомозів. Належать до родини Shistomatidae –– єдиної родини роздільностатевих трематод. Зустрічаються в ряді країн з тропічним і субтропічним кліматом.

Морфологічні особливості. Довжина тіла самця –– 10-15 мм., самки –– до 20 мм. На черевній стороні тіла самця шкірні складки утворюють своєрідний жолоб. Молоді шистосоми живуть окремо, але при достиганні статевої зрілості (приблизно через 6 місяців) сполучаються попарно і самка лежить в жолобці на черевному боці самця.

Життєвий цикл. Для деяких видів шистосом основним господарем є тільки людина, для інших, крім людини, ще і різні ссавці. Проміжні господарі –– декілька видів прісноводних молюсків. Із яйця у воді виходить мірацидій, який є інвазійною стадією для молюсків. У тілі молюска у шистосом розвивається два покоління спороцист, після чого утворюються церкарії, –– інвазійна стадія для основного господаря.

Церкарії виходять з тіла проміжного господаря, плавають у воді і активно заглиблюються в шкіру людини при купанні, роботі у воді, на рисових полях, при питті води з річок і т.ін., і проникають в кровоносні судини, потім в правий шлуночок серця, в легені і далі статевозрілі форми мігрують у вени стінок кишок, сечостатевої системи.

Відомо три види кров’яних сисунів, які паразитують у людини. Вони відрізняються рядом біологічних особливостей, місцем знаходження в тілі господаря і географічним поширенням. Шистосомози –– природно-вогнищеві захворювання.

Schistosoma haematobium –– збудник (більгарціозу) сечостатевого шистосомозу. Це захворювання поширене в Єгипті, Південній Африці, Австралії, Ірані та інших країнах. Основним господарем є людина і мавпи.

Місце паразитування –– ворітна вена печінки, вени сечового міхура, нирок, статевих органів.

Життєвий цикл. Статевозрілі сисуни розмножуються у венах. Запліднена самка залишає гінекофорний канал самця і відкладає яйця в маленьких капілярах. Капіляр скорочується, стискає яйце, яке виступаючою частиною пробиває судину і переміщується в тканини. Через тканини яйце просувається завдяки літичному ферменту, який виділяється личинкою, що є в яйці. Руйнуючи тканини, яйце просувається в порожнину сечового міхура. Для подальшого розвитку яйце повинно потрапити у воду, де утворюється мірацидій –– далі він проникає в тіло молюска. Там розвивається два покоління спороцист і хвостата церкарія, яка активно вбуравлюється в тіло людини. Зараження може відбутися і при проковтуванні церкарія.

Лабораторна діагностика: мікроскопія осаду сечі на виявлення яєць.

Профілактика: не пити сиру воду, не купатися у відкритих водоймах.

В біології цієї шистосоми проявляється пристосованість для збереження виду, яка полягає в тому, що яйця паразита потрапляють в сечу тільки тоді, коли дуже тепло і можливість надходження їх у воду найбільша. Тому в ранковій сечі хворого немає яєць шистосом.

Schistosoma mansoni –– збудник кишкового шистосомозу –– паразитує у венах брижі та кишковика. Поширений в Африці (ЮАР, Судан), Індонезії, Південній Америці (Венесуела, Бразилія, Гвіана), острів Мадагаскар, Антильські острови. Кутикула Schistosoma mansoni має великі гачкоподібні вирости. Яйце має збоку виступ.

Шляхи зараження: перкутанний і пероральний.

Проміжні хазяїни: молюски з родини Planorbida.

Остаточні хазяїни: людина, опосуми, гризуни, мавпи.

Лабораторна діагностика: мікроскопія калу на виявлення яєць.

Профілактика: не купатись в заражених водоймах, не пити непрокип’ячену воду, не ходити босоніж по траві (молюски виповзають на сушу і можуть залишати церкарій у вологій траві).

Schistosoma japonicum –– збудник японського шистосомозу. Як і попередня шистосома паразитує в кровоносних судинах ворітної вени, вени брижі тонкої кишки, шлунку, селезінки, інколи серця і легенів. Паразити мають гладку поверхню тіла, яйця округлі з редукованою колючкою.

Шляхи зараження: перкутанний і пероральний, інвазійна стадія –– церкарії. Не виключається внутрішньоутробне зараження. Захворювання проходить тяжко, іноді закінчується смертю.

Лабораторна діагностика: мікроскопія калу на виявлення яєць.

Профілактика: особиста: не купатись в заражених водоймах, вживати лише прокип’ячену воду. Громадська: лікування хворих, охорона водойм від фекалій і сечі.

Шистосомний дерматит.

У медичній практиці здавна відомі випадки виникнення сильної кропивниці і зуду після купання у деяких мало проточних водоймах. З’ясувалося, що зуд викликається зануренням в шкіру людини церкарій виду Trichobilharzia ocellata (сім. Schistosoma tidae), які паразитують у кровоносній системі водоплаваючих птахів. В нашій країні це захворювання отримало назву шистосомний дерматит.

В момент занурення церкарій спостерігається почервоніння шкіри і легкий зуд. Ці явища швидко проходять, але через 10-12 годин після зараження розвиваються сильно зудячі папули, ущільнення та почервоніння шкіри. При розчісуванні вражених ділянок папули можуть зливатися, виникають набряки. Через 2-3 дні явища дерматиту проходять, але при сильній інвазії можлива загальна реакція: озноб і підвищення температури. При повторних зараженнях всі явища дерматиту проходять тяжче, ніж у перший раз. Профілактика зводиться до ретельного обтирання тіла після купання. Не слід купатися у неглибоких зарослих і слабо проточних водоймах в яких можуть бути водоплаваючі птахи.

6. МАТЕРІАЛЬНЕ І МЕТОДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

методичні вказівки; навчальні таблиці; мікроскопи, препарувальні лупи, препарати.

 

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ № 32

ТЕМА

Медична гельмінтологія. Тип Plathelminthes. Клас Cestoidea. Характеристика класу. Збудники цестодозів: ціп’як озброєний (Taenia solium), ціп’як неозброєний (Taeniarhychus saginatus), ціп’як карликовий (Hymenolepis nana). Морфологія, цикл розвитку, шляхи зараження, патогенний вплив, методи лабораторної діагностики та профілактики.