Тип Arthropoda. Клас Insecta

Клас Іnsecta. Ряд воші (Anoplura). Види: воша головна (Pediculus capitis), воша одежна (Р. vestimenti; або Р. согporus), воша лобкова (Phthirus pubis).

Ряд блохи (Aphaniptera). Види: блоха людська (Pulex irritans), блоха щуряча (Xenopsylla cheopis). Ряд клопи (Heteroptera). Види: клоп постільний (Cimex lectularius), клоп поцілунковий (Triatoma infestans). Ряд тарганові (Blattoidea). Види: тарган чорний (Blatta orientalis), тарган рудий (Blattella germanica). Ряд двокрилі (Diptera). Комарі: роди (Culex, Apopheles, Aеdes), мухи: муха вольфартова (Wohlfahrtia magmficdn). Москіти: рід Phlebotomus.

2. ОБГРУНТУВАННЯ ТЕМИ

Клас Комахи - самий багаточисельний клас Членистоногих (приблизно 1 млн. видів).

Серед комах є представники, які мають практичне і медичне значення:

1) Представники - постійні ектопаразити людини, які є гематофагами і одночасно переносниками інфекцій, інвазій (комарі, воши, блохи, гедзі...);

2) Переносники і природні резервуари збудників хвороб;

3) Механічні переносники інфекцій, цист найпростіших, яєць гельмінтів;

4) Комахи - мешканці приміщень людини, " домашні" комахи;

5) Отруйні комахи і комахи, які використовуються для виробництва натуральних медпрепаратів.

Паразитичні комахи надзвичайно різноманітні. При цьому, деякі спеціалізовані види значно змінилися, а на організацію інших паразитичний спосіб життя не наклав помітних змін. Паразитами стають як личинки, так і дорослі організми (ларвальний і імагінальний паразитизм). В деяких випадках весь життєвий цикл паразита здійснюється на тілі організма-господаря. Прослідковуються переходи від факультативного паразитизму до облігатного, від тимчасового нападіння для живлення (більшість гематофагів) до постійного ектопаразитизму, а деяки з них стають ендопаразитами. Коло господарів, яких використовують паразитичні комахи дуже широке: від безхребетних до вищих хребетних тварин і людини.

Набуті знання будуть необхідні для підготовки майбутніх лікарів, для подальшої їх підготовки: з мікробіології, гігієни, шкірних та інфекційних хвороб, дитячих хвороб та ін.

3. КІЛЬКІСТЬ ГОДИН –– 2 ГОДИНИ

4. МЕТА ЗАНЯТТЯ

Знати загальну характеристику, систематику класу Комахи, їх морфологію і біологію, мають медичне значення. Розглянути цикли розвитку, локалізацію на (в) організмі людини, шляхи зараження і патогенну дію.

Знати основні захворювання, які передають і розповсюджують комахи.

Вміти працювати зі збільшувальними приладами (препарувальними лупами, мікроскопами) для діагностики комах - ектопаразитів, облігатних та механічних переносників.

Вміти визначати на макро- і мікропрепаратах личинкові стадії, німфи і дорослі форми паразитичних кліщів і комах.

Набути навички вирішування тестів, ситуаційних задач по ентомології різної складності.

 

5. ЗМІСТ ЗАНЯТТЯ

Вихідний рівень знань студентів викладач перевіряє за слідуючими теоретичними питаннями:

1. Загальна характеристика класу Комахи (Insecta).

2. Морфологія, біологія, екологія і медичне значення вошей, блох, комарів, мух, москітів.

3. Латинські назви, розповсюдженість комах - ектопаразитів.

4. Механізми передачі збудників захворювань вошами, блохами, комарами, мухами, москітами.

5. Заходи профілактики і методи боротьби з комахами ектопаразитами людини.

Загальна характеристика класу Комахи (Insecta)

Комахи - вищі безхребетні, їхнє тіло чітко розділене на голову, груди і черевце. Грудний відділ складається з трьох сегментів; кожний має пару ходільних ніг. Другий і третій сегменти, крім того, можуть мати по парі крил. Черевце складається з 6—12 члеників.

Крила є у більшості комах. У деяких комах обидві пари крил розвинені добре. У ряду двокрилих при літанні використовується тільки перша пара, а друга редукована (збереглися невеликі рудименти — дзижчальця, які є органами рівноваги). Крила мають поздовжні і поперечні жилки, всередині каналу яких проходять нерви і трахеї. Жилкування крил має велике систематичне значення.

Відомі і безкрилі комахи. Одні з них — первиннобезкрилі. Відсутність у них крил вказує на примітивність організації. Вториннобезкрилі (воші, блохи, клопи) втратили крила в результаті паразитичного способу життя.

Покриви тіла і м'язова система. Комахи мають хітинізований покрив, під яким залягає одношаровий гіподермальний епітелій. Шкіра багата на різноманітні залози: пахучі, воскові, линяння тощо. М'язи посмуговані.

Травна система характеризується різноманітністю будови щелепного апарату і складністю диференціювання кишок. Починається травна система ротом, який веде у ротову порожнину. Сюди відкриваються протоки слинних залоз. У гусениць більшості метеликів слинні залози трансформовані у прядильні. Передній відділ кишок має розширення — воло. У робочих бджіл у волі під впливом ферментів квітковий нектар перетворюється у мед. Перетравлення і всмоктування їжі у комах здійснюється у середній кишці, яка переходить у задню, що відкривається назовні анальним отвором.

Органи дихання — трахеї, тобто система розгалужених трубок, яка розподіляє повітря по тілу і постачає його до всіх органів, клітин.

Органи виділення — мальпігієві судини — численні трубочки, які впадають на межі середньої і задньої кишки. Просвіт їх заповнений зернами сечової кислоти (головним продуктом дисиміляції у комах).

Органи кровообігу. Серце і аорта розташовані на спинному боці черевця. У зв'язку з трахейною системою дихання, кровоносна система позбавлена функції переносника кисню. Рідину, яка циркулює по кровоносній системі, називають гемолімфою. У ній знаходяться білі кров'яні тільця, гормони, які регулюють метаморфоз. У деяких комах (наприклад, жуків-наривників) гемолімфа отруйна.

Нервова система. У черевному нервовому ланцюзі дуже виражена тенденція до концентрації гангліїв у головному відділі, а у деяких комах (наприклад, мух) концентрація поширюється і на грудний відділ, в якому всі ганглії зливаються у суцільну масу. Ці зміни у будові нервової системи ведуть до вдосконалення функцій і поведінки (інстинкти).

Органи чуття у комах добре розвинуті. Очі дорослих комах найчастіше фасеткові, вони сприймають великий діапазон світла (інфрачервоні та ультрафіолетові промені), але можуть бути і простими, а у деяких паразитичних форм зникають. Є також органи рівноваги, смаку і нюху, темпоральні органи, у деяких — слуху.

Статева система. Комахи роздільностатеві. Розвиток відбувається з метаморфозом. При повному метаморфозі комахи проходять стадії яйця, личинки, лялечки і дорослої форми (імаго). При неповному метаморфозі випадає стадія лялечки.

Практичне значення комах дуже велике. Вони є головними запилювачами квіткових рослин (близько 30% європейських квіткових рослин, у тому числі важливі сільськогосподарські культури, запилюються комахами. Риючі комахи відіграють значну роль у ґрунтоутворенні. Деякі корисні комахи одомашнені (бджола, тутовий і дубовий шовкопряди). Величезну користь людині приносять хижі комахи, поїдаючи інших комах — шкідників культурних рослин і лісу.

Комахи-паразити, личинки яких розвиваються у яйцях і личинках інших комах (оси), скорочують чисельність шкідливих комах. Оскільки інсектициди не байдужі для людини, свійських тварин і корисних комах, використання біологічних способів боротьби (хижих і паразитичних комах) з шкідниками набагато ефективніше.

Медичне і ветеринарне значення комах визначається тим, що серед них багато паразитів, які завдають прямої шкоди здоров'ю та розповсюджують збудників трансмісивних хвороб, цисти найпростіших, яйця гельмінтів, бактерій.

Клас комах ділиться на велику кількість рядів. В основу класифікації покладено характер метаморфозу, будова ротових органів і крил. До комах з неповним перетворенням відносяться ряди прямокрилих (коники, сарана), тарганових, напівтвердокрилих (або клопів), бабок, вошей.

До комах з повним перетворенням належать ряди твердокрилих (або жуків), лускокрилих (або метеликів), перетинчастокрилих, блох, двокрилих.

Ряд Тарганові (Blattodea). Багато видів живуть у відкритій природі. Медичний інтерес становлять чорний тарган (Blatta orientalis) і рижий, або прусак (Blattella germanica). Розміри першого 20—26 мм, другого 8—11 мм. Самці чорного таргана мають розвинені передні крила, у самок вони редуковані. У прусака обидві статі мають розвинені крила. Самки тарганів відкладають яйця у коконах. Розвиток зародка триває кілька місяців. Так, у прусака при температурі +22 °С цей період триває 172 дні. Висока температура прискорює метаморфоз, низька — уповільнює. Обидва види звичайно поселяються у теплих приміщеннях, але в Криму зустрічаються і у природі. Живучи у помешканнях, таргани живляться хлібом, овочами та фруктами, м'ясом і іншими продуктами. Вони нерідко живляться нечистотами і виділеннями людини (мокротиння, фекалії), тому можуть стати механічними переносниками хвороботворних організмів, цист найпростіших, яєць гельмінтів.

Для боротьби з тарганами використовують інсектициди, приманки та гелі з отрутою.

Ряд Клопи (Heteroptera). Більшість представників цього ряду живляться соками рослин. Деякі клопи, у тому числі блощиця (Cimex lectularius), перейшли до паразитичного способу життя. Слина блощиці містить отруйний секрет, тому укуси її болючі. Перенесення блощицею будь-яких збудників хвороб не встановлено. Дорослі блощиці та їхні личинки можуть довго (по кілька місяців) голодувати.

Для боротьби з клопами використовують інсектициди, знищують гризунів — хазяїнів клопів і бліх.

Ряд Воші (Anoplura) — паразитичні комахи, які втратили крила і бу­дова яких спростилась у зв'язку з паразитизмом. Відомо близько 500 видів, які є специфічними паразитами ссавців. На людині паразитують два види вошей, які належать до родів Pediculus і Phtirus. Воші – ектопаразити, гематофаги викликають педикульоз (або вошивість), а також є специфічними переносниками збудників ряду хвороб (висипного і поворотного тифів).

Географічне поширення — по усій земній кулі.

Епідеміологічне значення дуже велике. Епідемії і пандемії висипного і поворотного тифів були супутником історії людства і викликали загибель сотень тисяч людей. Особливо підсилювались епідемії цих тифів (їх називають паразитарними) у періоди воєн, голоду та інших бід, які пов'язані з масовою міграцією населення. Збудники висипного і поворотного тифів передаються кровосисними комахами. Велику роль у з'ясуванні цього явища відіграли російські лікарі Г. М. Мінх і Й. Й. Мочутовський, які поставили експерименти з самозараженням.

З перших років Радянської влади у нашій країні вжито заходів щодо ліквідації вошивості і паразитарних тифів, які дали добрі наслідки.

Профілактика. Необхідно дотримуватись правил особистої гігієни (підтримання чистоти тіла, часта зміна бі­лизни тощо). Для знищення вошей використовуються інсектициди. Заходи громадської профілактики: дотримання чистоти гуртожитків, перукарень, обо­в'язкова госпіталізація хворих парази­тарними тифами.

Рід Pediculus включає один вид Р. humanus, який складається з двох підвидів: головної і одежної вошей.

Головна воша (Р. humanus capitis) переносить спірохет — збудників однієї з форм поворотного тифу — так званого вошивого поворотного тифу. Зараження відбувається при роздав­люванні вошей на тілі людини і вти­рання спірохет при розчухуванні шкі­ри, яка свербить.

Локалізація. Воша поселяється на волосистих ділянках тіла, переважно на голові; яйця (гниди) вона прикріп­лює до волосся.

Морфофізіологічпі особливості. Ко­махи сірого кольору. По боках тіла глибокі вирізки, вусики на голові ко­роткі й товсті. Довжина самця 2— З мм, самки 3—4 мм. Задній кінець тіла самця заокруглений, а самки — роздвоєний. Живиться тільки кров'ю людини 2—3 рази на добу. Тривалого голодування не витримує. Органи зору розвинені слабо, органами нюху є ву­сики.

Життєвий цикл. Дозріле яйце (гнида) через яйцеводи потрапляє у непар­ний вивідний канал. Спочатку на во­лосину видавлюється клейка речовина, внаслідок чого яйце прикріплюється. За життя самка воші відкладає до 300 яєць. Розвиток відбувається на тілі людини на протязі 2—3 тижнів, але при несприятливій температурі розвиток може затягнутися. Тривалість життя воші 27—38 днів.

Одежна воша (Р. humanus humanus, Р. vestimenti; або Р. согporus) — переносник збудників поворотного (спірохет) і висипного (рикетсій) тифів. Зараження людини відбувається при втиранні через пошкоджені ділянки шкіри, зокрема при роз­чухуванні, випорожнень і гемолімфи роздавленої воші. Такий спосіб зараження називається контомінативним (контомінація).

Локалізація. Одежна воша живе у складках одягу і білизни, яйця прикріплює до їхньої поверхні.

Морфофізіологічні особливості. Комахи білястого кольору. Вусики тонкі й довгі, бічні вирізки на черевці менші, ніж у головної воші. Довжина самця від 2, 1 до 3, 75 мм, самки — від 2, 2 до 4, 75 мм. Статевий диморфізм: роз­міри, задній кінець тіла самця закруглений, у самки — роздвоєний.

Життєвий цикл від початку розвитку до початку кладки яєць самкою, яка вийшла з яйця («від яйця до яйця»), мінімально триває 16 днів.

Лобкова воша (Phtirus pubis) — ектопаразит, гематофаг, збудник фтиріозу, збудників інфекційних хвороб не переносить.

Локалізація. Поселяється на ділянках тіла, які вкриті волоссям: на лобку, повіках, під пахвами, крім волосистої частини голови.

Морфофізіологічні особливості та життєвий цикл. Лобкова воша менша, ніж головна і одежна: самці довжиною близько 1 мм, самки — 1, 5 мм. Тіло коротке, широке, груди і черевце майже не відмежовані. Тривалість життя імаго лобкової воші 17—26 днів. За цей час самка відкладає близько 50 яєць.

Ряд Блохи (Aphaniptera). Епідеміологічне значення мають блоха людська (Pulex irritans) і блохи щурячі (Ceratophyllus fasciatus і Хепорsylla cheopis), які є переносниками чумних бактерій, що живуть у кишках бліх і з випорожненнями можуть потрапити на шкіру людини. При розчухуванні бактерії проникають під шкіру людини і заражують її.

Зараження чумою відбувається також при укусі блохи. Джерело зараження чумними бактеріями - миші, щурі, ховрахи, полівки, зайці тощо. Блохи здатні передавати рикетсії — збудників ендемічних висипнотифозних пропасниць, а також збудника туляремії. Укуси бліх викликають свербіння, розчухування стають причиною вторинної інфекції.

Географічне поширення — по всій земній кулі.

 

 

Блохи та стадії їх розвитку:

А- людська блоха Pulex irritans; Б - пісчана блоха Tunga penetrans; В - личинка; Г - лялечка у коконі, яка зверху вкрита частинками пилу.

Морфофізіологічні особливості. Щелепний апарат колючо-сисний. Задня пара ніг довша від інших і використовується для стрибання (стрибки на 20-33 см. у висоту, до 50 см у довжину). Крил немає. На поверхні тіла є волоски, щетинки, зубці і зубчики.

Блоха Xenopsylla cheopis,