Промислового перевороту

Ліквідація митних бар’єрів і створення єдиного ринкового простору були необхіднми умовами промислового розвитку феодально роздроблених німецьких земель, тому що багатократне вилучення транзитних мит, хоч і невеликих, унеможливлювало реалізацію німецьких товарів, враховуючи кількість самостійних князівств. Ініціатором ліквідації митниць стала Прусія, яка, крім економічних інтересів, переслідувала політичну ціль – відтіснити Австрію на другий план у справі об’єднання Німеччини. Тому, скасувавши в 1818 р. митні бар’єри всередині самої Прусії і встановивши єдине мито на непруські товари, Прусія дала поштовх для об’єднання в Митний союз сусіднім з нею державам. Така політика пруського уряду зустріла схвальну оцінку молодої буржуазії інших німецькомовних держав, і в 1833 році 18 найбільших з них підписали угоду про створення митного союзу строком на 8 років. Угоду вступила в дію в 1834 р., а в 1842 р. була пролонгована ще на 10 років. Паралельно було укладено угоди про уніфікацію грошового обігу і вексельного курсу, вагової і метричної систем, що сприяло створенню загальнонімецького ринку, будівництву залізниць і т.п.

Формування митного союзу дало поштовх промисловому перевороту, який розпочався в німецьких землях в 1830–1840-х рр. переважно в текстильній промисловості і металургії. Особливих успіхів досягло виробництво тканин з бавовни, центром якого стала Саксонія. Її промисловий центр – Хемніц, успішно конкурував з Манчестером. Промисловий переворот в полотняному виробництві Сілезії гальмувався через протекціоністську політику Англії (основного споживача парусного полотна), а згодом – через витіснення парусних суден пароплавами, що різко зменшило попит на полотно. Більш жваво розвивалися шовкова промисловість Крефельда, де в 1846 р. функціонувало 8 тис. ткацьких верстатів, і виробництво сукна, особливо в Прусії, що спеціалізувалася на випуску солдатської уніформи. Розвиток важкої індустрії стимулювався будівництвом залізниць, яке розпочалося в 1835 р. Загалом з 1835 по 1848 рр. було побудовано 2, 5 тис. км залізних доріг, що дало поштовх розвитку чорної металургії, гірничої і вугледобувної промисловості. Залізні дороги були високорентабельними (рентабельність 15–20%), що робило їх привабливими для інвесторів. Крім того, перетворення Німеччини на країну європейського транзиту, а також стратегічно-військове значення залізниць забезпечувало фінансову підтримку з боку держави, внаслідок чого довжина залізних доріг зросла з 1851 по 1870 рр. в 3, 5 р. Це ліквідувало економічну відокремленість окремих регіонів, сприяло створенню загальнонімецького ринку, стимулювало подальший розвитокметалургії і інших технологічно пов’язаних з залізничним будівництвом галузей.

Розвиток важкої промисловості прискорила революція 1848 р., а також мілітаризація пруської економіки у зв’язку з боротьбою Прусії за об’єднання Німеччини «залізом і кров’ю». Свою роль зіграла і сила німецької винахідницької думки, зокрема, винайдення в 1856 р. анілінових барвників і в 1857 р. динамо-машини, що призвело до розвитку нових галузей хімії і електротехніки.

Підйом промисловості вимагав широкої мобілізації капіталів, засобом якої «грюндерська гарячка» 1850–1860-х рр., що зачепила залізничне будівництво, промисловість і банківсько-кредитну сферу. В результаті цього в Німеччині було створено потужні металургійну, машинобудівну, військову і залізничну галузі, але в цілому на момент створення Германської імперії промисловий переворот ще не було завершено.

4. Економічний розвиток США від війни

за незалежність (1756–1763рр.) до громадянської війни.

Господарство північноамериканських колоній Англії

до війни за незалежність (1776-1783)

Північноамериканські колонії Англії можуть бути розділені на кілька груп:

Південна – спроби ввести тут феодальні порядки викликали опір широких верств населення (наявність величезних масивів вільних земель дозволяла кожному стати власником земельної ділянки); з цієї причини великі мануфактури не могли обслуговуватися дешевою найманою працею. Єдино можливим виходом став ввіз негрів-рабів з Африки.

Північна – у колоніях цього району (Нова Англія) переважало дрібне фермерське господарство, рабство було відсутнє.

Центральна – через родючість земель фермерське господарство було тут дуже поширене: створювалися великі латифундії, які переважно здавалися фермерам у спадкоємну оренду. Формально рабства тут не було, але існували елементи примусової праці людей, що продавалися в рабство за право переїзду за океан: дорослі – на 36 місяців, діти – на 72 місяця.

Причини й наслідки війни північноамериканських

колоній за незалежність

Причини

1. Англія всіляко гальмувала економічний розвиток північноамериканських колоній, перешкоджаючи торговельним зв'язкам американської буржуазії з іншими країнами й прагнучи перетворити їх в аграрно-сировинний придаток метрополії (так, відповідно до Лондонського закону 1750 року, на території Північної Америки заборонялося будівництво будь-яких металургійних підприємств, навіть для виробництва цвяхів і підків; не дозволялося вивозити вироблену в колоніях продукцію будь-куди, окрім Великобританії, в той час як в Америці сконцентрувалося 87% світового виробництва бавовни).

2. Англійська земельна аристократія на чолі з королем намагалася насадити в Північній Америці систему великого дворянського землеволодіння з метою подальшої здачі цієї землі в оренду фермерам і одержання чогось схожого на феодальну ренту. Це не влаштовувало більшість рядових переселенців, які хотіли, розподіливши землю на середні й дрібні ділянки, закріпити її за собою на правах приватної власності.

3. Рядовим жителям колоній заборонялося переселятися на землі на захід від Апалачських гір, оголошених власністю Британської корони.

Наслідки

1. В 1783 році було проголошено нову державу – США.

2. Було ліквідовано дворянську й королівську власність на землю;

3. Однак не відбулося знищення рабства, а також аграрне питання не було вирішене на користь фермерів: землю за Апалачами дозволялося продавати тільки дуже великими ділянками по 640 акрів (1 акр = 0, 4 га) по $2 за акр, що робило її недоступною для більшості фермерів.

Колонізація північноамериканського

континенту США в XIX столітті

Ще під час панування Англії значна частина фермерів самовільно захоплювала землі на заході (це явище одержало назву скваттерства), інтенсивно звільняючи їх від індіанців. Після завоювання незалежності експансія США на захід материка тривала вже на державному рівні. В 1803 році США купили у Франції за безцінь величезну колонію Луїзіану, що знаходилася на захід від ріки Міссісіпі; в 1819 році в Іспанії було куплено Флориду. В результаті війни з Мексикою (1846-1848) США захопили більше половини мексиканської території й вийшли до берегів Тихого океану. Завдяки цьому протягом першої половини XIX сторіччя США збільшили свою територію в 3, 5 рази й після покупки в 1867 році в Росії Аляски (за $7, 2 млн.) приблизно досягли нинішніх кордонів.

Нерівномірність розвитку Півночі й Півдня США.

У північних штатах на базі зростання великої промисловості почався перехід до фабричного виробництва (після винаходу в 1793 році бавовноочисної машини). Вже починаючи з 30-х років, у США виробляються машини й механізми для оснащення підприємств, причому в ході промислового перевороту тут було здійснено багато технічних винаходів: турбіна, швейна машина, револьверний верстат, пізніше – лампочка Едісона, двигун внутрішнього згоряння, пароплав. В 1803 році в США з'являється перша парова машина, в 1807 році – перший у світі пароплав, а в 1830 році – перша в США залізниця.

Загалом з 1827 по 1860 рік обсяг промислового виробництва США збільшився в 8 разів, і за його розмірами США обігнали Англію й вийшли на перше місце в світі. На початку 60-х років у сільському господарстві США було зайнято 60% населення країни, що все більше розселяється на захід, причому на заході й північному сході сільське господарство розвивалося своєрідним – «американським» шляхом. Цей шлях припускає формування буржуазних аграрних відносин в умовах панування великого приватновласницького фермерського господарства й відсутності як поміщицького, так і дрібного селянського землеволодіння.В обстановці достатньої кількості землі, відсутності орендних платежів, фермер розвивав продуктивне господарство, орієнтоване на міський ринок. Для півночі був характерний ріст товарності сільськогосподарського виробництва, застосування найманої робочої сили й активне використання сільськогосподарської техніки. На півдні переважала плантаційна рабовласницька система господарювання (в ній було зайнято 4, 4 млн. негрів-рабів), заснована на вирощуванні монокультури – бавовни. Використанню праці рабів на плантаціях сприяла простота операцій при посіві й обробці бавовни, а також їхня висока трудомісткість, що дозволяла обмежитися незначною кількістю знарядь праці.

Причини й наслідки Громадянської війни

в США (1861–1865).

Причини

1. Вирішення питання про освоєння земель на захід від ріки Міссісіпі: промислова буржуазія Півночі була зацікавлена в розвитку на цих землях середніх за своїм розміром зернових фермерських господарств, які дозволили б задовольнити більшість бажаючих одержати землю переселенців і забезпечити швидко зростаючі промислові центри Північної Америки дешевим хлібом. Бавовняні магнати півдня США домагалися для себе права купувати землю великими ділянками з метою поширення на захід бавовняних плантацій – латифундій.

2. Вирішення питання про рабство: промислова буржуазія Півночі мала потребу у великому ринку вільної робочої сили, а також у розширенні внутрішнього ринку для промислових товарів. Усього цього можна було досягти, лише надавши неграм статус вільних громадян США, з чим не могли погодитися їхні власники на півдні.

3. Вирішення питання про митні тарифи: південні аграрні штати були зацікавлені в розвитку вільної торгівлі, оскільки вивозили бавовну в Європу, головним чином – у Англію. Молода промисловість Півночі мала потребу в захисті від конкуренції з боку англійських товарів високими митними бар'єрами.

Наслідки

1. У травні 1862 року конгрес прийняв закон «Про гомстеди» (закон про земельні наділи), відповідно до якого кожний громадянин США міг безкоштовно отримати у власність 180 акрів (73 гектара) землі на заході за умови її обробки особисто, сплативши лише $10 спеціального збору.Впровадження цього закону сприяло швидкому розвитку капіталістичного фермерства: з 1860 по 1880 рр. у руки фермерів перейшло 65 млн. акрів (27 млн. га) землі, причому роздача землі на цих умовах тривала аж до середини 1920-х років.

2. Постановою конгресу у вересні 1862 року негри були звільнені від рабства без надання їм землі й, таким чином, поповнили ряди найбільш низькооплачуваних робітників США.

Контрольні запитання та завдання

1. Виділіть основні соціально-економічні передумови та наслідки промислового перевороту в Англії.

2. Опишіть хід промислового перевороту і основні винаходи, що вплинули на технічне переозброєння виробництва в Англії.

3. Назвіть причини запізнення промислового перевороту у Франції.

4. Як вплинула Французька буржуазна революція і політика Наполеона І на господарський розвиток Франції наприкінці XVIII – початку ХІХ стст.?

5. Проаналізуйте основні причини економічного відставання Німеччини в останній третині XVIII – першій половині ХІХ стст.

6. В чому полягав «пруський шлях» капіталістичної еволюції сільського господарства?

7. Охарактеризуйте особливості економічного розвитку південних, центральних і північних колоній Англії на Північно-американському континенті і назвіть причини їх боротьби за незалежність проти Англії.

8. Проведіть порівняльний аналіз господарського розвитку Півночі та Півдня США в першій половині ХІХ ст.

9. Назвіть причини і основні соціально-економічні наслідки Громадянської війни в США (1861–1865рр.).

10. Охарактеризуйте економічне значення «закону про гомстеди» (1862 р.) і порівняйте «американський шлях» розвитку сільського господарства з капіталістичною перебудовою аграрного сектору європейських країн.