ПРАКТИЧНА РОБОТА 5
ВИЗНАЧЕННЯ ВІДПОВІДНОСТІ ВМІСТУ ЗАБРУДНЮЮЧИХ РЕЧОВИН НОРМАТИВНИМ ПОКАЗНИКАМ У ВОДНОМУ СЕРЕДОВИЩІ Мета роботи: освоєння методикивизначення відповідності якості води водних об’єктів нормативним показникам конкретних видів водокористування та методики розрахунку гранично допустимих концентрацій забруднюючих речовин у скидах. 1. Теоретичні положення Якість води. Нормативні показники якості води Різноманітність видів водокористування породжує і різноманітність вимог до води. Виходячи з цього поняття якості води повинне бути пов'язане з її використанням. Згідно з Водним кодексом України якість води є характеристика складу і властивостей води, визначальна її придатність для конкретного виду водокористування. Оскільки не існує єдиного показника, який характеризував би весь комплекс характеристик води, якість води оцінюють на основі системи показників. Показники якості води поділяють на фізичні, бактеріологічні, гідробіологічні і хімічні. Іншою формою класифікації показників якості води є їх поділ на загальні та специфічні. До загальних відносять показники, характерні для будь-яких водних об'єктів. Наявність у воді специфічних показників обумовлена місцевими природними умовами, а також особливостями антропогенної дії на водний об'єкт. Якість води - це сукупність фізичних, хімічних, біологічних, та бактеріологічних показників. Вона визначається ступенем її забруднення. Основним показником нормування забруднюючих речовин водних об’єктів є гранично допустима концентрація у воді водойми господарсько-питного та культурно-побутового водокористування ГДКв, ГДВвр, ГДС, ГДКд. ГДКВ - це концентрація шкідливої речовини у воді, яка не повинна чинити прямої або непрямої дії на організм людини протягом всього її життя, а також не впливати на здоров’я наступних поколінь і не повинна погіршувати гігієнічні умови водокористування. Гранично допустима концентрація забруднюючої речовини у водоймі (річці, озері, морі, підземних водах) відповідає рівню забруднення, яке виключає несприятливий вплив на організм людини та можливість обмеження або порушення нормальних умов господарсько-питного, культурно-побутового та інших видів водокористування. ГДКвр – це гранично-допустима концентрація шкідливої речовини у воді водойм рибогосподарського призначення, яка не повинна чинити шкідливого впливу на популяції риб, в пешу чергу промислових. Скиди забруднюючих речовин у навколишнє середовище нормуються шляхом встановлення гранично допустимих скидів забруднювальних хімічних речовин із стічними водами у водні об’єкти (ГДС). ГДС — це маса речовин у стічних водах, максимально допустима до відведення з установленим режимом у даному пункті водного об’єкта за одиницю часу з метою забезпечення норм якості води у контрольованому пункті. ГДС встановлюється з урахуванням ГДК у місцях водоспоживання, асиміляційних властивостей водного об’єкта і оптимального розподілу маси речовин, що скидаються, між водокористувачами, які скидають стічні води. ГДКд - ГДК домішок у воді водного об’єкта - це такий нормативний показник, який виключає несприятливий вплив на організм людини і можливість обмеження чи порушення нормальних умов господарсько-питного, побутового та інших видів водокористування. Відповідно до Водного кодексу України якість води оцінюють на основі нормативів екологічної безпеки водокористування і екологічних нормативів якості води водних об'єктів. Нормативи екологічної безпеки водокористування дозволяють оцінити якість води, використовуваної для культурно-побутового, господарсько-питного і рибогосподарського водокористування. До культурно-побутового водокористування відноситься використання водних об'єктів для купання, заняття спортом і відпочинку. До господарсько-питного водокористування відноситься використання водних об'єктів як джерела господарсько-питного водопостачання і для водопостачання підприємств харчової промисловості. До рибогосподарського водокористування відноситься використання водних об'єктів як місце існування риб та інших водних організмів. Водні об'єкти рибогосподарського призначення поділяються на вищу, першу і другу категорії. Різні ділянки одного водного об'єкту можуть відноситися до різних категорій водокористування. Нормативну базу оцінювання якості води складають загальні вимоги до складу та властивостей води і значення гранично допустимих концентрацій речовин у воді водних об'єктів. Загальні вимоги визначають допустимі склад і властивості води, що оцінюються найбільш важливими фізичними, бактеріологічними і узагальненими хімічними показниками. Їх можна задавати у вигляді конкретної величини, зміни величини показника в результаті дії зовнішніх чинників або у вигляді якісної характеристики показника. Установлено два види нормативів: санітарно-гігієнічні нормативи якості води для потреб населення та рибогосподарські нормативи. Відповідно існують таблиці значень ГДК речовин у воді водних об’єктів господарсько-питного та комунально-побутового водокористування (табл.7) і значень ГДК шкідливих речовин у воді водойм рибогосподарського призначення (табл.8). Водні об'єкти вважаються придатними для культурно-побутового і господарсько-питного водокористування, якщо одночасно виконуються такі умови: - не порушуються загальні вимоги до складу і властивостей води для відповідної категорії водокористування; - для речовин, що належать до третього і четвертого класів небезпеки, виконується умова: С< ГДК, (1) де С — концентрація речовини у водному об'єкті, мг/дм3; - для речовин, що належать до першого і другого класів небезпеки, виконується умова:
Таблиця 1 – Клас небезпечності і ГДК у воді об’єктів господарсько-питного та культурно-питного водокористування. Водні об'єкти вважаються придатними для рибогосподарського водокористування, якщо одночасно виконуються такі умови: - не порушені загальні вимоги до складу і властивостей води для відповідної рибогосподарської категорії;
де Сі. і ГДКі відповідно концентрація і ГДК і-ої речовини, приналежної до даної ЛОШ. Таблиця 8 – Гранично допустимі концентрації шкідливих речовин у воді водойм рибогосподарського призначення Норми якості води необхідно виконувати: - для водотоків культурно-побутового і господарсько-питного водокористування — на ділянках від пункту водокористування до контрольного створу, розташованого на відстані, не менше одного кілометра вище за течією від цього пункту водокористування; - для водотоків рибогосподарського водокористування — в межах всієї рибогосподарської ділянки водотока, починаючи з контрольного створу, розташованого не далі 500 м нижче за течією від джерела надходження домішок; - для водоймищ рибогосподарського призначення — на всій рибогосподарській ділянці, починаючи з контрольного пункту, розташованого в радіусі не більш ніж 500м від місця надходження домішки; - рибогосподарські норми якості води для прибережної зони морів – у будь-якому напрямку на відстані 250м. Вимоги до скидання виробничих стічних вод у водойми зумовлені законом України «Про охорону навколишнього середовища» і регламентуються «Правилами охорони поверхневих вод від забруднення стічними водами». Внутрішні водойми забруднюються стічними водами різних виробництв, у тому числі житлово-комунальних підприємств і поверхневими стоками. Рівень забруднення води за окремими складниками перевищує 30 ГДК. Основними джерелами забруднення стічних вод є: промислові підприємства, електростанції, підприємства хімічної та нафтохімічної промисловості, транспорт, лісове господарство та підприємства лісової та деревообробної галузі, сільське та комунально-побутове господарство. Води промислових підприємств бувають трьох видів: виробничі води, які використовують безпосередньо в технологічних процесах, для промивання обладнання і для водяного охолодження. Вода, яку використовують для охолодження, переважно лише нагрівається. Загальні показники якості промислових вод, що скидаються у відкриті водойми господарсько-питного та культурно-побутового призначення: Розчинений кисень. Кількість розчиненого кисню не повинна становити менш як 4 мг/л у будь-який період року. Біохімічне споживання кисню (БСК). БСК не повинно перевищувати 3 мг/л за температури води 20 оC для водойм першої і другої категорій, а також для морів. Завислі речовини. Вміст завислих речовин у воді водойм після скидання стічних вод не повинен зростати більше, ніж на 0, 25 і 0, 75 мг/л для водойм першої та другої категорій відповідно. Запахи, присмаки: вода не повинна мати запахів і присмаків інтенсивністю понад 3 бали для морів і 2 бали для водойм першої категорії. Кольоровість не повинна виявлятися у стовпчику води, яку скидають, заввишки 20 см для водойм першої категорії і 10 см – для водойм другої категорії. Водневий показник: значення рН після змішування води водойми із стічними водами повинен бути в межах 6, 5 < рН < 8, 5. Спливаючі речовини: стічні води не повинні містити мінеральних масел та інших спливаючих речовин у таких кількостях, які здатні утворювати на поверхні водойми плівку, плями тощо. Мінеральний склад: вміст неорганічних речовин для водойм першої категорії не повинен перевищувати за сухим залишком 1000 мг/л, у тому числі хлоридів – 350 мг/л і сульфітів – 500 мг/л; для водойм другої категорії мінеральний склад нормується за показником “Присмаки”. Збудники захворювань не повинні міститися у воді: стічні води зі збудниками захворювань потрібно знезаражувати після попереднього очищення; біологічно знезаражені стічні води повинні мати колі-індекс не більше ніж 1000 при вмісті залишкового хлору 1, 5 мг/л. Температура води у водоймі внаслідок скидання в неї стічних вод не повинна підвищуватися влітку більше, ніж на 3 0C порівняно із середньомісячною температурою найтеплішого місяця року за період останніх десяти років. Отруйні речовини не повинні міститися у стічних водах у концентраціях, які можуть чинити прямий або опосередкований шкідливий вплив на здоров’я населення. Одним із основним способів знешкодження стічних вод є їх розбавлення. При розбавленні загальна кількість шкідливих речовин не змінюється, але знешкоджуючий ефект є. Показник кратності розбавлення n розраховують таким чином, щоб при скиданні стічних вод у водний об’єкт допустима концентрація шкідливих речовин у водному об’єкті з врахуванням фонової концентрації відповідала нормативним показникам визначеної категорії водокористування. Гранична для скиду концентрація забруднюючої речовини (Сгд) визначається за формулою: Сгд = n (ГДК – Сф) + Сф, (2) де n – показник кратності розбавлення стічних вод; Сф – фонова концентрація забруднюючої речовини у водному об’єкті. Приклади виконання розрахунків Задача 1. У контрольному створі деякої річки рибогосподарського призначення концентрація азоту нітритного і бензолу дорівнює відповідно 0, 01 і 0, 30 мг/дм3. ГДК зазначених речовин для водойм рибогосподарського призначення дорівнює відповідно ГДКан. = 0, 02 мг/дм3 і ГДКб = 0, 5 мг/дм3 . Речовини відносяться до одної лімітуючої ознаки шкідливості (ЛОШ) – токсичної. Визначити відповідність вмісту цих речовин вимогам норм у водному середовищі. Розв’язок. У азоту нітритного і бензолу однакова лімітуюча ознака шкідливості (ЛОШ), тому вони мають ефект спільної дії. Вміст цих речовин у водному середовищі повинен відповідати умові: ∑ = (Сі / ГДКі ) ≤ 1, Перевіряємо зазначену умову для даного випадку: 0, 01/ 0, 02 + 0, 3 /0, 5 = 0, 5 + 0, 6 = 1, 1. Висновок. Сума відносних концентрацій перевищує 1, що не відповідає вимогам норм для водного середовища. Задача 2. Розрахувати граничну для скиду концентрацію (Сгд) азоту нітратного у стічних водах і зробіть висновок: чи відповідає вимогам норм скид нітратів у річку господарсько-питного призначення. Вихідні дані: у контрольному створі показник кратності розбавлення n = 3, 5, ГДК ан для водойм господарсько-питного призначення дорівнює 10 мг/дм3, фонова концентрація Сф = 6, 0 мг/дм3, фактична концентрація азоту нітратного у стічних водах С ст = 18 мг/дм3. Розв’язок. Гранична для скиду концентрація забруднюючої речовини визначається за формулою: Сгд = n (ГДК – Сф) + Сф, де n – показник кратності розбавлення стічних вод. Згідно з вказаною формулою розраховуємо граничну для скиду концентрацію азоту нітратного у стічних водах: Сгд = 3, 5 (10, 0 - 6, 0) + 6, 0 = 20, 0 (мг/дм3 ) Висновок. Фактична концентрація азоту нітратного у стічних водах (18 мг/дм3 ) менша за гранично розрахункову для скиду, що відповідає вимогам норм.
Задача 3. У контрольному створі деякої річки культурно-побутового призначення концентрація дихлоретану, бензолу і ацетону дорівнює відповідно 0, 01, 0, 2 і 1, 6 мг/дм3. Визначити відповідність вмісту цих речовин вимогам норм у водному середовищі. Розв’язок. Згідно з умовами придатності водного об’єкта для культурно-побутового водокористування концентрація речовин четвертого та третього класу небезпеки має бути менше значення відповідного ГДК, а для речовин першого та другого класу небезпеки має виконуватися умова (1). Ацетон відноситься до третього класу небезпеки, тому його концентрація має бути згідно з таблицею менше ніж 2, 2 мг/л, а фактична дорівнює 1, 6 мг/л, що відповідає вимогам. Бензол та дихлоретан відносяться до другого класу небезпеки, тому їх вміст має відповідати умові (2). Перевіряємо зазначену умову для даного випадку: 0, 01/0, 02 + 0, 2/0, 5 = 0, 5 + 0, 4 = 0, 9. Сума відносних концентрацій менше 1, що відповідає вимогам. Висновок. Виконується перша і друга вимога, тому вміст даних речовин відповідає вимогам норм води культурно-побутового користування.
Контрольні питання для самоперевірки 1. Які є види забруднення водних об’єктів? 2. Дайте визначення якості води. 3. Які основні нормативні показники якості води? 4. Як поділяються показники якості води? 5. Яким показником нормуються скиди забруднюючих речовин у водні об’єкти? 6. На основі яких нормативів оцінюють якість води? 7. Назвіть умови придатності води для культурно-побутового та господарсько-питного водокористування. 8. Назвіть умови придатності води для рибогосподарського водокористування. 9. Які вимоги пред’являють до виконання норм якості води водних об’єктів? 10. Назвіть види стічних вод промислових підприємств.
|